Путін зазнав невдач: в ISW назвали головні проблеми РФ із мобілізацією, протестні настрої наростають

Глава Росії Володимир Путін навряд чи подолає фундаментальні структурні проблеми, намагаючись мобілізувати велику кількість росіян для продовження своєї війни проти України. Його "часткова мобілізація" створить додаткові сили, але неефективно і з великими внутрішніми соціальними та політичними витратами.

Відео дня

Вкрай малоймовірно, що сформовані в такий спосіб підрозділи окупантів суттєво збільшать чисту бойову міць ЗС РФ у 2022 році та навіть у довгостроковішій перспективі. На це вказують в американському Інституті вивчення війни (Institute for the Study of War, ISW), наголошуючи, що кремлівський диктатор не здатний вести великомасштабну війну, а на тлі таких подій у країні-агресорі також наростають протестні настрої.

Росія за 15 років створила гібридну модель армії

За словами аналітиків, дії Путіна досі припускають, що він набагато більше переймається "доправленням тіл на поле бою", ніж усуненням фундаментальних недоліків армії.

"Російські збройні сили не створювали умов для ефективної широкомасштабної мобілізації принаймні з 2008 року і не створювали резервних сил, необхідних для раптової мобілізації, призначеної для негайного впливу на поле бою. Швидких розв'язань цих проблем немає", – вважають експерти.

Зазначається, що проблеми, з якими має справу Путін, частково пов'язані з давніми невирішеними протиріччями у підході Росії до формування особового складу ЗС. Російська та радянська кадрова політика з 1874 до 2008 року була розроблена для підтримки повної масової мобілізації всього населення для повномасштабної війни. Загальний військовий обов'язок та мінімальний дворічний срок служби були спрямовані на те, щоб практично всі чоловіки призовного віку отримали достатню підготовку та досвід роботи з бойових спеціальностей, щоб їх можна було відкликати на дійсну службу після відбуття терміну та швидко відправити на війну як "ефективних солдатів". Більшість же і радянських, і російських бойових частин у мирний час перебували у статусі "кадрових" – у них зберігався майже повний склад офіцерів і багато молодших командирів, а також невелика кількість солдатів.

Закінчення холодної війни і демонстрація під час війни в Перській затоці 1991 року переваг добровольчої армії змусили багато держав відмовитися від моделей військової повинності. Російська ж армія залишалася прихильною до кадрово-резервної моделі до 2008-го, коли Путін доручив своєму тоді призначеному міністру оборони Анатолію Сердюкову перевести армію на професійну модель і реформувати її, щоб скоротити витрати після фінансової кризи 2008 року. Один із таких заходів скоротив термін обов'язкової служби за призововм до 18 місяців 2007-го, а потім до одного року 2008-го.

"У результаті російські військові отримали гібридну модель армії, в якій змішалися призовники та професійні солдати. Професійні ЗС обходяться дорого, тому що держава має пропонувати потенційним новобранцям набагато вищі зарплати та пільги, ніж призовникам, які не мають іншого вибору, окрім як служити. Сердюков швидко виявив, що російський оборонний бюджет не може дозволити собі запропонувати спокуси, достатні для подолання багатовікового опору РФ військовій службі. Так, російська армія стала сумішшю професійних солдатів-добровольців, яких росіяни називають контрактниками, та однорічних призовників", – пояснили в ISW.

Вони наголосили, що скорочення обов'язкового терміну служби зробило російські резерви менш боєздатними. А пріоритизація створення професійних сил і відмова від служби на заклик, ймовірно, призвели до ерозії бюрократичних структур, необхідних для мобілізації. Підтримка інфраструктури, необхідної для проведення великомасштабного призову в резерв, вимагає значної уваги з боку вищого керівництва. А в РФ уваги цьому, мабуть, не приділялося протягом останніх 15 років.

"Часткова мобілізація" напружує бюрократів і народ РФ

Зазначається, що Путін уже провів щонайменше чотири спроби мобілізації за останній рік, що виснажило пул доступних боєздатних (і бажаючих) резервістів перед новою "частковою мобілізацією". Остання зачепить переважно росіян, які продемонстрували, що вони не хочуть воювати, своїми відмовами приєднатися до "добровольчих батальйонів" або взяти участь у програмі БАрС (бойова армійська система. – Ред.). Вона також може залучити менш кваліфікованих добровільних резервістів, якщо припустити, що попередні примусові мобілізації залучили найпідготовленіших людей.

"Одночасне проведення добровільної та недобровільної мобілізації, ймовірно, напружує бюрократів, відповідальних за ці зусилля. Військові комісари, місцеві чиновники, які фактично вербують і закликають призовників та добровольців, ймовірно, несли відповідальність за зусилля БАрС і, безумовно, за резерви менший призов до резерву після вторгнення та комплектування добровольчих батальйонів. Примусовий призов до резерву до і після вторгнення допоміг військовим комісарам відпрацювати спільні процедури. Проте наступний акцент на наборі добровольців відвернув їх від цього і змусив зосередитися на абсолютно нових та незапланованих зусиллях. Судячи з усього, перед військовими комісарами поставлене завдання провести обидві операції одночасно", – пишуть в ISW.

Нинішня "часткова мобілізація" також підкреслює структурну напруженість у кадровій системі ЗС РФ, що виникає через те, що міноборони РФ, ймовірно, поділяє відповідальність за мобілізацію з місцевими органами влади.

Протести та опір примусової мобілізації також відображають неодноразові та дивовижні невдачі Путіна у підготовці свого населення до "великої війни".

"Російські високопосадовці й кремлівські рупори висміювали ідею про вторгнення РФ в Україну аж до самого його початку. Путін не зробив жодних зусиль для підготовки свого населення до війни – навіть деякі російські військовослужбовці, які брали участь у вторгненні, були здивовані, коли те, що вони вважали навчаннями, виявилося справжнім нападом. Ба більше, Путін наполегливо продовжує називати вторгнення "спеціальною воєнною операцією", а не війною, і не створює в Росії інформаційних умов для підготовки свого народу до цієї примусової мобілізації", – наголошують аналітики.

Путін не здатний вести великомасштабну війну

Експерти вважають, що й інформаційні провали глави РФ щодо цього особливо важливі, оскільки на території країни-агресора немає українських чи натовських військ і немає загрози будь-якого вторгнення в глиб Росії, про що заявляють у Кремлі.

"Це не 1812, 1914 або 1941 рік. Фактори, які призводили до народної мобілізації в попередніх війнах Росії, просто відсутні в цій агресивній війні за вибором проти України, як би Путін не підносив її своєму народу... Нинішня війна така далека від його "реальності", і ніяка риторична спритність рук не може замінити жорстокі реалії наступу нацистської бронетехніки як спонукання до бою", – констатували в ISW.

Там нагадали, що Росія мобілізує резервістів для продовження війни. Цей процес буде потворним, якість резервістів низьким, а їхня мотивація до бою, ймовірно, ще гірша. Систем у РФ достатньо, щоб дозволити військовим комісарам та іншим російським чиновникам знаходити людей і відправляти їх у навчальні частини, а звідти на війну. Низька якість добровільних резервних підрозділів, створених зусиллями БАрС та добровольчих батальйонів, ймовірно, є індикатором чистого збільшення бойової могутності, на яку Росія може розраховувати у такий спосіб.

"Ця мобілізація не вплине на хід війни в 2022 році й, можливо, не вплине на здатність Росії підтримувати свій нинішній рівень зусиль у 2023-му. І принципово, що Путін навряд чи зможе виправити їх у найближчі місяці, а можливо й роки. Він зіштовхується з жорсткими обмеженнями здатності РФ вести великомасштабну війну", – підсумували аналітики.

Як повідомляв OBOZREVATEL, після оголошення мобілізації з Росії виїхали вже понад 261 тисяча чоловіків. У зв'язку із цим є ймовірність, що диктатор Володимир Путін у найближчому майбутньому закриє кордони.

Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та Viber. Не ведіться на фейки!