Путінська ракета петляла над Україною 2100 км, але чи справді у ворога великий потенціал? Інтерв’ю з полковником Черником

Незважаючи на те, що ракетні та дронові атаки на Україну відбуваються досить часто, країна-окупант Росія не перевершила свої попередні "рекорди". Ворог збільшив парк ракетоносіїв з 20 до близько 27, але все одно має дві, а не три робочих черги, чим і пояснюються паузи у кілька днів між атаками.

Росія також досі не навантажує ракетоносії Ту-95МС на повну. Вони можуть нести по 8 ракет Х-101 або по 6 ракет Х-555, але фактично щоразу несуть 2-3 ракети. Отже, про збільшення інтенсивності атак говорити некоректно.

Погана новина полягає в тому, що під час атаки проти ночі 29 березня одна ворожа ракета "петляла" Україною рекордних 2100 кілометрів, що свідчить про ретельне програмування її руху. Втім, це була лише одна ракета.

Щодо заяви глави Кремля Володимира Путіна про те, що у разі запуску українських винищувачів F-16 з аеродромів третіх країн він вважатиме їх законними цілями, то це черговий "пасьянс" російського диктатора. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив військовий експерт, полковник запасу Петро Черник.

– У контексті винищувачів F-16, що будуть передані Україні, Путін заявив: якщо вони злітатимуть з аеродромів третіх країн, ці аеродроми стануть "легітимною ціллю, хоч би де вони перебували". Чи вважаєте ви, що дійсно Росія може атакувати аеродроми в країнах НАТО?

– А звідки у вас така позиція, що вони звідти будуть злітати?

– Звісно, ніхто не має достовірної інформації.

– Тоді навіть немає про що говорити. Якщо F-16 наші, то вони наші, і вони не можуть більше нізвідки злітати. Крапка. Ми знову самі собі створюємо черговий інформаційний прецедент. Навіщо? Якщо F-16 до нас надійдуть, то за замовчуванням не може бути такого, щоби для бойової роботи вони злітали в Румунії чи в Польщі, а працювали в нас. Це неможливо. Вони можуть бути тільки в Україні. І коли ми ставимо запитання, що так може бути, це величезна помилка.

Чому це робить Путін? Це очевидно – він працює на внутрішню аудиторію. Це черговий пропагандистський пасаж чи пасьянс.

– Президент Зеленський заявив, що новий наступ російської окупаційної армії очікується наприкінці травня чи в червні. Чи могли б ви поділитися думкою щодо цих часових меж та щодо планів агресора? І з чим, власне, можуть бути пов’язані ці плани? Адже ми пам’ятаємо, що поточний наступ більшою мірою був приурочений до так званих виборів у Росії. Але після "виборів" він лише набирає обертів. Що відбувається?

– Немає жодного набирання обертів, я його не бачу. Де воно? Авдіївку взяли і зупинилися. Коли до нас надійде інформація про те, що, наприклад, ворог до лінії фронту долучив ще хоча б 50 тисяч особового складу, коли буде відомо, що ворог зумів прорвати окремі локації на глибину хоча б 50 кілометрів, тоді я скажу, що є набирання обертів.

Чи противник тисне? Однозначно. Але це не оберти. Це поступальна щоденна робота на виснажування. І тут є принципова різниця. Це так само, як автомобіль. Його можна розганяти зі швидкості 60 до 65 кілометрів на годину або з 60 до 160 кілометрів на годину. Є різниця? Є. Так само і тут.

Противник однозначно буде накопичувати силу, в першу чергу живу. В Росії заявили про плани на створення плюс 14 дивізій, плюс 16 бригад, плюс двох загальновійськових армій. Багато це чи мало? Бригада – це 5 тисяч, дивізія – це 12,5 тисяч. Помножуємо і маємо показники, які вони перед собою поставили. Але це не буде одномоментно. Це щонайменше на пів року. Щонайменше.

У противника нічого не змінилося і не зміниться. Ми хочемо побачити там якусь зміну логіки, але її не буде. В нього одне головне завдання – ліквідувати українську державність. Вони зрозуміли, що цієї мети вони поки що не досягають. Друге, абсолютно зрозуміле – окупувати якнайбільше наших територій. Крапка.

І вони не відмовляться від цих цілей, їх можна тільки зупинити. Нищити, нищити і ще раз нищити. Немає інших варіантів і не буде.

– Щодо того, як зупинити ворога. Ви знаєте про просто неймовірні ініціативи президента Чехії Петра Павела щодо забезпечення української армії боєприпасами. Зокрема, спочатку озвучувалася цифра в 800 тисяч снарядів для України, нещодавно з’явилася нова цифра – 1,5 мільйони. На вашу думку, чи може Україна одразу, одномоментно отримати всю цю партію допомоги?

– Ні, це неможливо. Допомога буде йти партіями. Якщо умовно буде йти по 100-120 тисяч на місяць, то це буде дуже добре.

– Якщо боєприпаси будуть надходити саме із такою швидкістю, як швидко може змінитися ситуація на полі бою?

– За такого темпу вона буде рівно такою, як зараз. Тому що 800 тисяч поділити на 5 тисяч добових показників – це запас на пів року. Для того, щоб по-справжньому щось змінилося, глибоко, системно, треба на місяць хоча б 300 тисяч. На один місяць. Прийшло – застосували, прийшло – застосували, щоб ми підняли показники до 10 тисяч на добу. Тоді за місяць, не менше, буде результат.

– Атаки країни-окупанта Росії на енергетичну інфраструктуру України тривають. Проти ночі 29 березня відбулася чергова атака. Виглядає так, нібито кількість й масштаб цих атак збільшився порівняно з попередніми. Як ви думаєте, за рахунок чого? І чи скоро вони припиняться?

– Я не вважаю, що вони збільшилися. 18-24 березня було три черги. Перша – 88 ракет, друга – 32 ракети, третя – 29 ракет, разом 149 ракет. 29 березня було 39 ракет. З жовтня 2022 року по травень 2023 року в місяць вони запускали більше ста ракет, "рекорд" був у грудні, 236 ракет. І вони цей "рекорд" не побили.

Масована атака відбулася в грудні 2023 року, 121 ракета за один залп, і знову цей "рекорд" вони не побили. То де тут збільшення?

За 2,5 місяці противник накопичив боєкомплект. У Росії виробляється 130-150 ракет усіх класів на місяць, більше не можуть. Отже, якщо навіть йти за усередненими показниками, то більш ніж 300 ракет накопичено, плюс є недоторканний запас. І станом на цю хвилину 149 плюс 39 – це під 190 ракет. І де тут збільшення частоти? Збільшення частоти – це коли будуть стріляти кожних три дні протягом місяця і одним залпом будуть випускати хоча б 40 ракет.

Для мене показником збільшення буде, якщо вони виконають паспортні дані літака. Що це таке? Ту-95МС може брати на борт за паспортом 8 ракет Х-101 або 6 ракет Х-555. Якщо у повітря підніметься десять Ту-95МС і вони випустять 80 ракет – і це буде підтверджено розвідкою, тоді для мене це буде означати підняття коефіцієнту готовності уражень. На цю хвилину вони беруть на борт дві, максимум три, навіть не чотири.

Єдине, що вони змогли зробити, – збільшити парк ракетоносіїв. На початку широкомасштабної війни у них було близько 20 ракетоносців в робочому стані. Зараз виглядає так, що плюс 5-7 вони зуміли доопрацювати. Але це не нові машини. Частину машин прирекли на кінцеве розбирання, з них все познімали, поставили на інші. Таким чином, в них є дві робочих черги машин, а не три. Якби було три, вони би по чотири дні не чекали.

Отже, ми робимо величезну помилку, що самі собі настільки піднімаємо негативні емоції і дописуємо противнику те, чого в нього немає. Якщо відкидаємо емоції і просто беремо калькулятор, то нічого нового ми не побачимо. Єдина відносна новизна – що одна ракета пропетляла в нашому повітряному просторі 2100 кілометрів. Це означає, що над нею дуже якісно попрацювали. Але це лише одна ракета. Якби їх пропетляло десять, я би сказав, що щось в них там змінилося.