Путіну потрібна секретна армія за Уралом, але він "просів" в Україні. Інтерв’ю зі Жмайлом

Російська окупаційна армія вийшла на "плато" – її чисельність не збільшується кілька місяців поспіль. Водночас у РФ, як і раніше, підписуються десятки тисяч нових контрактів. Чи може Кремль таємно створювати нову армію десь за Уралом? Цей крок дійсно виглядав би логічним, особливо з урахуванням того, що РФ і досі не досягла стратегічного успіху в Україні.

Водночас реальність така, що ворожа армія втратила темп, "просіла" і зазнає надто великих втрат. Зокрема, Покровськ перетворився на суцільну "м’ясорубку". Противник намагається активізуватися на транскордонних ділянках, щоб відволікти українські сили. Ситуація в Гуляйполі складна, але вже відбуваються певні стабілізаційні процеси.

Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA розповів виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло.

– Враховуючи той факт, що чисельність окупаційної армії вийшла на "плато" – залишається незмінною протягом останніх місяців, – озвучуються припущення, що, можливо, ворог може накопичувати певне угруповання військ десь за Уралом, там, де його дуже важко або фактично неможливо визначити. Звичайно, чисельність армії РФ може не збільшуватися через те, що масштаби втрат ворога фактично дорівнюють кількості нових вояк, які підписують контракт. Яка ваша версія? Чому виникло "плато" і чи дійсно може бути певний прихований резерв?

– Дійсно, з одного боку, Кирило Буданов говорив про те, що 2025 року в Росії набрали 403 тисячі. З іншого боку, ми знищуємо приблизно таку саму кількість, як вони поповнюють з невеликим набором. 2026 року Росія планує посилити в тому числі заходи з прихованої мобілізації й набрати ще трохи більш як 409 тисяч осіб.

Вони планували у 2025 році створити 14 дивізій, але насправді створили лише сім – ще сім перенесли на 2026 рік. Причому дві створені дивізії складалися лише з одного полку, і це свідчить про те, що вони не встигають набирати людей і змушені свої оперативні резерви одразу кидати в бій, щоб підтримувати наступальний темп. Але все одно вони просіли, намагаються перегрупуватися і накопичитися. Просування ворога по всій лінії бойового зіткнення в 1250 кілометрів відбувається зі швидкістю 7 квадратних кілометрів за добу. Для порівняння: рік тому вони просувалися на 35-45 квадратних кілометрів.

Щоб досягти перелому у війні, росіянам потрібно сформувати стратегічні резерви. Тому теорія формування їх за Уралом для того, щоб ускладнити завдання ударів нашими далекобійними дронами і ракетами, виглядає логічно. Але для цього росіянам потрібно щось робити зі своїми втратами.

Тому що якщо темпи нашої мобілізації зберігатимуться і навіть нарощуватимуться, якщо ми отримаємо наші 10 мільярдів євро на перший квартал для продовження спротиву, це стане проблемою для ворога. Звісно, це протистояння нас дуже виснажує, але втрати у нас складають у середньому 1 до 6. Якщо взяти Покровський напрямок, то 1 до 10.

Тобто ідеї у ворога є, плани є, розуміння є, але, враховуючи поточну ситуацію, на щастя, поки що точно не можна сказати, що їм це вдасться.

– Ви сказали, що на Покровському напрямку сьогодні втрати ворога 1 до 10, дійсно величезні. Чи можна сказати, що саме завдяки цьому сьогодні Збройні сили України утримують там плацдарм, що одна з головних причин полягає в тому, що це така собі "м'ясорубка", яка дуже швидко й ефективно знищує сили ворога?

– Це однозначно м'ясорубка, і там найжахливіше. Там є напівоточення, ускладнена логістика, там все нашим військовим доставляється або наземними роботизованими комплексами, або великими бомберами. До речі, це важливий нюанс: по бомберах ми від росіян на крок попереду, натомість вони на крок попереду від нас по оптоволокні. Але погана погода дає можливість і нам перепочити, і, на жаль, ворогу.

Чому м'ясорубка – це зрозуміло, бо велика концентрація сил ворога на обмеженій місцевості міської забудови в руїнах, плюс його тактика інфільтрації – коли вони просто намагаються пробігти наші позиції максимально далеко, що призводить до таких великих втрат.

Але дуже важливою також є оперативно-тактична ситуація на фронті. На північ від Покровська і Мирнограда, звісно, є наші оборонні споруди, ми окопалися. Але якщо завершиться наша Покровсько-Мирноградська операція і нам доведеться вийти, то росіяни, як після Авдіївки, знову вийдуть на оперативний простір, на поля. І по полях ця маса, десятки тисяч людей, буде розповзатися, як таргани, і перемолоти їх буде набагато-набагато важче. Тому ми намагаємося триматися за ці міста до останнього.

– Чи могли б ви поділитися оцінками ситуації в районі Гуляйполя? Ви знаєте, що зараз цей населений пункт опинився в центрі уваги. Чому ворог зміг досягти там певних успіхів, завдяки чому? І як можна його зупинити?

– Чому зміг досягти? Тому що рівень боєздатності наших підрозділів, рівень морально-психологічного стану різний. Тиск ворога з того боку був дійсно великий. Військові заздалегідь попереджали, що там є проблема. Але через те, що ворог намагається робити транскордонні удари – у нас є Сумщина, Вовчанськ, Мілове, Куп'янськ та інші напрямки, – підтягнути достатню кількість резервів не вдалося.

Саме в той момент один із підрозділів, які тримали оборону, не витримав тиску, росіяни пробили дірку і кинулися в ту дірку. Тому нам довелося швидко відтягуватися назад. Ви пам'ятаєте повідомлення, що ми залишили сім населених пунктів для того, щоб вирівняти лінію оборони. Туди перекинуто значні сили штурмових військ якраз для стабілізації на тактичному рівні.

Зараз можна говорити, що, враховуючи загальну ситуацію на фронті, процес йде в напрямку певної стабілізації. У місті й досі перебувають наші підрозділи, їх кілька. Вони поділили Гуляйполе на сектори, підготували відповідні позиції. Фактично, якщо говорити про Гуляйполе, ми присутні у західній, південно-західній, північно-західній частині, тоді як ворог присутній на півночі, сході і південному сході і намагається оточити наші підрозділи і витіснити їх із цієї сірої зони. Отже, бої там тривають, є прогальмовка в міській забудові і точно немає такого руху, як декілька тижнів тому.

Ну а чому ворогу вдалося? Чисельна перевага, різний стан боєздатності наших сил. Чому ворог загальмував? Бо наші штурмові війська, як така собі палочка-виручалочка, рухаються швидко вздовж усієї лінії бойового зіткнення і намагаються на тактичному рівні стабілізувати лінію фронту.

– З’явилася свіжа інформація від Держприкордонслужби про те, що ворог намагається розширити зону бойових дій поблизу кордону України на Сумщині та Харківщині. Як ви думаєте, чи можна тут побачити певну логіку дій окупанта? Яке завдання він ставить, чому саме ці напрямки і ці ділянки фронту?

– По-перше, Сумщина. Там у росіян були дуже амбітні плани – створити 15-кілометрову буферну зону вздовж лінії бойового зіткнення. На щастя, їм це не вдалося. Лінія фронту була стабілізована, але ворог змістив акценти. Туди зайшли менш підготовлені, хоча й із чисельною перевагою сили з новосформованих полків. Та сама 870-та бригада морської піхоти була перекинута якраз на Покровський напрямок. Відповідно, ми були змушені свої підтягнуті резерви так само перекидати на "гасіння пожеж".

Тому росіяни там накопичилися і намагаються протискати нас на південь від Юнаківки, витіснити з Олексіївки і таким чином загрожувати Сумам у контексті проведення терору керованими авіаційними бомбами, артилерією, всім, чим вони можуть дістати. Тому ситуація там важка, ми обороняємося. Звісно, є певні відкочування назад.

На Вовчанського напрямку ситуація краща. За минулий тиждень там було 62 штурмові дії, тобто ворог нарощує свою активність, але серйозних просувань немає. Ми фактично присутні на півдні Вовчанська і намагаємося виконувати ту саму роль "сірникової коробки", не випускаючи росіян на оперативний простір.

Присутнє їхнє угруповання за річкою Донець, вони рвуться на Синельникове, але також намагаються прориватися далі і підтискати до Харкова.

Чому росіяни активізують ці другорядні напрямки? Знову ж таки, щоб розтягнути наші резерви. Рік тому був наступ по всій ширині фронту, ми не мали жодних резервів, і тому були просування ворога. Зараз вони суттєво впали, ми маємо резерви, але росіяни це розуміють і намагаються нас максимально розосередити. І ці транскордонні удари – це їхня нова-стара тактика.

Окрема Президентська бригада ім. гетьмана Богдана Хмельницького боронить Україну на сході, захищає Київщину та небо над столицею. Саме її бійці збивають "Шахеди" та ракети під час повітряних тривог. До Президентської бригади можна долучитися, щоб служити серед гідних людей та боротися з ворогом на тій посаді, яка вам до душі. Бригада має низку бойових та небойових вакансій.

Переходьте на сайт bit.ly/4njKWfi або телефонуйте за номером +380505620222. Рекрутери проконсультують вас та нададуть всю інформацію про службу та вакансії.