П'ять способів змусити диктатора Путіна завершити війну: Фейгін озвучив список

Глава країни-агресора Росії Володимир Путін має намір затягувати війну проти України. На це вказує безліч ознак. Можливості ворога пов'язані з величезним ресурсом, який він має у своєму розпорядженні, з пасивністю росіян і з підтримкою з боку могутнього союзника – Китаю. Проте за наявності сильної політичної волі союзники України на Заході могли б примусити Путіна до згортання війни. Є, як мінімум, п'ять ефективних важелів впливу на РФ.

Перший – повне ресурсне ембарго проти Росії. Другий – введення жорстких санкцій проти Китаю за допомогу Росії. Третій – повний санкційний режим проти всіх російських банків. Четвертий – створення безпольотної зони над Україною. П'ятий – тотальна заборона для громадян Росії в'їзду в країни Заходу. Тож необхідні по-справжньому рішучі заходи.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив російський правозахисник Марк Фейгін.

– За інформацією президента України Володимира Зеленського, українські розвідки, які співпрацюють із партнерами, отримали дані про те, що Путін планує затягувати війну. Це, власне, і видно з його дій – з того, як у Росії фінансується війна і як вона організовується. Як ви вважаєте, що сьогодні найважливіше для Путіна з погляду продовження війни – сила його армії, економіка чи підтримка його найближчого оточення, так званої "партії війни" у Кремлі?

– Я б сказав, що, скоріше, це все-таки комбінація з інших двох компонентів. Перше – це відсутність внутрішнього виклику. Погодьтеся, що хоч економіка Росії і перебуває у кризі, хоч відправлення на фронт триває, хоч продовжуються втрати живої сили, що обчислюються сотнями тисяч, усе-таки це не призводить до жодного не те що протесту, – про це навіть не йдеться, – а інакшої думки про те, що можна було б із цією війною зупинитися на тому, що вже досягнуто. Відсутність цього дає Путіну можливість продовжувати війну. Це дуже важливо.

Сама по собі російська економіка, переорієнтована на мілітаризовані рейки, попри загальну стагнацію, може працювати з виробництва озброєнь досить довго. Просто з усіх інших галузей, з інших сфер будуть висмоктуватися останні ресурси.

Адже російська армія кращою не стала, вона просто стала більшою. Якихось нових засобів, навіть у вигляді дистанційних БПЛА та інших, виробляють просто арифметично більше, але не краще за якістю. Базою там, наприклад, для тих самих дронів є "Шахеди", а це далеко не передовий засіб. Але промисловість дозволяє їх виробляти дуже багато.

Другий компонент, не менш важливий, полягає у тому, що за спиною Москви стоїть Китай. І поки Китай матиме таке ставлення до війни, яке сформулював міністр закордонних справ Ван Ї, ми не запустимо поразку Путіна. А що означає поразка Путіна? Піти з окупованих територій назад у Російську Федерацію – це поразка Путіна? Це політичне пояснення, а не військове, тому що з військового погляду Москва програти не може.

Ніхто не піде на територію Росії захоплювати її території після того, як будуть деокуповані українські. Значить, у цього є політична складова, є зацікавлені союзники Москви, які хочуть продовження війни. Якби вони не хотіли продовження війни, Путіну було б набагато-набагато складніше.

Він і так втрачає цих союзників, Асад, Іран. А ось Китай – це найважливіший союзник, як тепер уже остаточно з'ясовується. Китай, можливо, стоїть і за Північною Кореєю, за її залучення у війну на територію Російської Федерації.

Що стосується армії, то я повторюю, вони збільшують її кількісно, причому рішуче збільшують. Нам складно зараз сказати, до яких меж вона може дійти, до двох мільйонів і так далі.

Вони нарощують військове виробництво, яке – ще раз хочу підкреслити – є пострадянським. Тобто сучасних видів озброєння в Росії не так і багато. Спроби їхнього створення є, але їх теж не так уже й багато. Здебільшого росіяни воюють звичними засобами, які дісталися у спадок від Радянського Союзу. Так, вони намагаються їх модернізувати, але в принципі це все те ж саме. Нічого нового. Просто вони домагаються кількісних показників.

Але кількість, хочемо ми цього чи не хочемо, все одно забезпечує той результат, якого Москва досягає. А от якби були більш сучасні озброєння, більш сучасна армія, то наступ ішов би краще. Суми б узяли, Харків би взяли. А оскільки цього немає, значить, на тому рівні, на якому триває війна, Москва у змозі й справді досить довго, в затяжний спосіб цю війну підтримувати, кидаючи в неї дрова у вигляді людей, у вигляді економічних ресурсів, засобів, які виробляють для армії і так далі.

Але ще раз хочу сказати: без другої компоненти це теж би не працювало, тож Китай, можливо, і допомагає Москві. Ми, щоправда, до кінця не розуміємо масштабів цієї допомоги. Ось ці дві речі, мені здається, більш визначальні.

– Президент Зеленський заявив про те, що в ситуації, що склалася, оборона в Україні має бути досить сильною. Він також сказав, що санкції проти Росії мають бути досить сильними, щоб впливати на всіх тих, хто реально допомагає Росії. Щойно ви сказали про те, що Китай допомагає Росії. У США обговорюється новий санкційний пакет. Чи вважаєте ви, що якщо справді ці санкції буде введено, вони можуть стосуватися безпосередньо Китаю, і тут уже матиме місце певний конфлікт між Сполученими Штатами й Китаєм?

– Звичайно, необхідно допомогти обороні України, щоб російський наступ не мав успіху. Це само собою, зрозуміла річ. Особливо потрібно захистити цивільне населення від дистанційних ударів балістичними ракетами, безпілотниками тощо.

Я вважаю, що наступним кроком має стати створення безпольотної зони над територією України силами НАТО, європейських союзників і США. Це можна зробити. І це кратно знизить ефективність влучання російських засобів по території України.

Що стосується цих 500% вторинних санкцій за проєктом Ліндсі Грема та Річарда Блюменталя, то якщо їх буде реалізовано, і Трамп негайно підпише й реалізує цей ухвалений документ, то, звичайно, це сильно вдарить по Китаю. І виходить, що треба впливати на Китай для того, щоб припинити цю війну.

Іншого виходу немає, тому що, якщо Китай стоїть за спиною Москви й загалом зізнається, що несе відповідальність за допомогу Москві такою мірою, щоб Путін і його влада збереглися і не програли, – а це, повторю, політичне питання, – то, звісно, це буде першим кроком.

Трамп збирається зустрічатися із Сі Цзіньпіном. Зустріч призначено на жовтень. Буде вона чи ні, я не знаю. Вона може скасуватися, може щось змінитися. Але я розумію, чого вимагає Китай. Китай хоче отримати Тайвань. Віддайте нам Тайвань, тоді ми будемо впливати на Москву, щоб та відмовилася від своїх агресивних планів. Найімовірніше, це виглядає так.

Але ситуація не дозволяє США та іншим союзникам відмовитися від Тайваню, адже це суперечило б принципам проголошеної доктрини, яка існує десятиліттями.

Чому для Китаю дуже важливо знищити тайванську демократію? Тому що це реальна альтернатива комуністичній системі тоталітарного континентального Китаю. Це означає, що фактично може Китай бути іншим, що він може будуватися не за принципами КПК і маоїзму, а за принципами, на яких заснована тайванська демократія. Тому Китай не відступиться від цієї своєї мети. І вплив на Китай має кратно посилитися.

Буде вже недостатньо 500-відсоткових санкцій на енергоресурси, які вони отримують з Росії. Можливо, вони намагатимуться обходити ці санкції. Мають бути включені й інші важелі для того, щоб Китай змирився з думкою про те, що цю війну потрібно припиняти.

– Ви сказали, що Путін підкидає дрова в це багаття війни. Звісно, ми це все бачимо. У війну кидають величезний людський ресурс, колосальні фінансові витрати. Чи бачите ви ознаки, хоча б непрямі, того, що у Кремля просто можуть закінчитися ці фінансові ресурси, щоб збільшувати чисельність своєї армії?

– Розумієте, для того, щоб вони закінчилися, потрібні заходи, які прискорюють цей процес. Природне падіння економіки, яке й без того має місце, фіксується, макроекономічний аналіз це показує, але цього недостатньо. У такому стані стагнувати й падати вниз вони можуть роками.

Якщо станеться рішучий обвал насамперед фінансової системи, тому що вона визначає рівень стабільності економіки загалом, значно швидше підуть процеси, що обвалять економічне виробництво, держоборонзамовлення і все, пов'язане з війною.

Але для цього потрібні заходи більш рішучі, більш суттєві. Скільки можна обговорювати ресурсне ембарго щодо Росії? Потрібно просто заборонити вивозити енергоресурси в будь-якому вигляді з території Росії. Запровадити ембарго, за якого йдеться не просто про 500% вторинних санкцій, а про повну заборону купувати.

Крім інших заходів, я вважаю, що потрібно щонайменше на рік заборонити виїзд із території Росії в бік Заходу, – у Китай виїжджати їм, звісно, не заборониш. Потрібно повністю припинити спілкування з Європою і Заходом. Залишити тільки гуманітарні візи для політв'язнів, для переслідуваних, але це одиниці. Просто припинити турпотік, усе припинити. Повірте мені, за пів року процеси відбудуться.

Але є і заходи удару по фінансовій системі. Ввести всі російські банки у санкційний режим, а не тільки вибіркові, та ще й давати можливість якимось банкам виходити із санкційного поля.

Тобто потрібні дії для того, щоб досягти ефекту, а не просто чекати, поки все це само собою вирішиться. У Росії цей процес обвалення може відбуватися дуже довго і мляво. Тому що така традиція, народ терплячий, він не обурюється, запаси ресурсів є, вони їх продовжують поповнювати шляхом продажу.

Але чи є запас на рік, два, три, п'ять для війни? Потрібні активні дії для того, щоб фіналізувати процес. Ось про що йдеться.