"П'ятірочку" хочуть зробити музеєм, а літніх людей вивозять на тачках: що відбувається у Суджі після повернення туди росіян

У середині березня українські війська залишили Суджу та навколишні села після семи місяців оборони. Росіянам довелося витратити чимало сил, аби звільнити Курську область, але не до кінця – й досі там тривають воєнні дії.

Відео дня

Російська пропаганда намагається зробити з Курщини щось на кшталт Бучі та Ірпеня, однак у них це дуже погано виходить. Тим більше, що місцеві жителі найбільше обурені тим, як із ними вчинили власна місцева влада та російські військові: кинули напризволяще, а самі втекли, не організувавши евакуацію.

Що зараз відбувається у Суджі, детальніше читайте у матеріалі OBOZ.UA.

Будинки на Курщині грабували та руйнували російські військові

Відео та фото з Суджі, куди нещодавно увійшли російські війська, вражають. Багато розбитих будинків та великих будівель, машин, зруйновано дороги. Як правило, подібне може бути тільки після прильоту ракет і КАБів, якими самі росіяни й "прасували" власне місто.

Жителі Курської області потихеньку приїжджають до своїх будинків після боїв, хоча мешканців просять ще зачекати. Люди скаржаться, що оселі, в яких жили російські військові кілька місяців, перетворені на сміття, пограбовані, майно, меблі – все розбито. А те, що вціліло, військові просто вкрали.

Одна з мешканок Суджанського району написала у "ВКонтакте":

"У нашому рідному сімейному будинку в Леонідовому близько трьох місяців жили хлопці-військовослужбовці з 83-ї бригади ДШВ. Тиждень тому вони з'їхали. Я розуміла, що не варто чекати на повернення ідеального порядку. Як то кажуть, будинок є – і на тому спасибі. Але щоби настільки все рознести й загидити. Щиро не розумію, як можна так поводитися в гостях із чужими речами! Підкажіть, чи є сенс скаржитися, домагатися справедливості? Чула, що таке трапляється нерідко – і довести щось непросто".

Жінка опублікувала фото того, що залишили російські військові: розбиті двері, зламана раковина, купи сміття на кухні.

Росіяни також звинувачують військових у мародерстві та скаржаться на них до міністерства оборони РФ, а звідти надходять цинічні відписки.

"Один із потерпілих написав скаргу до міністерства оборони, але там не побачили проблеми у зниклому майні та цінностях після квартирування військових. Замість реальної допомоги він отримав відповідь, яка більше схожа на глузування: "Повністю поділяю обурення щодо вашого житла, проте хочеться відзначити, що військовослужбовці, які проживали у вашому будинку, захищали найсвятіше, що у нас є, – нашу батьківщину".

Тепер рятують стареньких

Водночас російська пропаганда буквально засипає інтернет фото й відео, як російські військові, особливо кадировці з "Ахмату", рятують бідних літніх людей, вивозять їх на візках. Поширюють розповіді про нібито "катування" бідних мешканців Курщини українськими військовими.

І жодного слова про те, як чиновники й ті самі кадировці ганебно втікали у серпні минулого року під час наступу ЗСУ на Курщину. Ніхто не організовував евакуації, тому місцеві жителі виїжджали самі, кидаючи літніх родичів напризволяще.

На одному з відео з'явився колишній голова Суджанського району Микола Богачов, якого жителі звинувачували в тому, що сам він втік і не організував евакуацію. Після скандалів цей чиновник подав у відставку та вирушив воювати.

Тепер він з'явився в рідному районі та оглядав свій зруйнований будинок. Але суджанці не забули своїх образ на чиновника. Вони вважають, що він їх покинув, боявся за своє крісло, ось і виконував вказівки міністерства оборони не оголошувати евакуацію, щоб не було паніки.

Тепер російська пропаганда має намір зробити музей із супермаркету "П'ятірочка", який часто показували українські військові як доказ того, що вони вже увійшли до Курської області. Це дуже зачепило російських пропагандистів.

Покинута всіма пенсіонерка вела щоденник

Також російські пропагандисти поширюють "щоденник" літньої жінки із села Мартинівка Тетяни Васькової.

Жінка залишилася сама у своєму будинку та щодня на листочках зошита описувала те, що з нею відбувалося. Вона пише дочці Олені, що всі поїхали, не дочекалися, і вона лишилася зовсім одна. І каже, що якби Олена залишилася до ранку, то вона теж із нею поїхала б.

"Та Олена, якщо Діма поїхав, а ви до ранку залишилися – і я б поїхала. Виїхали всі вранці: Любку, сусідів Іван забрав, а вас уже не було, і я залишилася... Гаразд, що трапилося, те трапилося, аби лиш ви живі були", – пише жінка.

Також жінка додає, що поїхали усі, Вітька та Валька її не взяли, бо вона слабує.

Літня жінка описує, як ховалася під столом у сараї, а потім під ліжком. Декілька разів приходили військові ЗСУ, але не бачили її. А якось її знайшли й сказали їй, щоб вона вилазила й спала на ліжку.

"Сказали: "Спи на ліжку, ніхто тебе не чіпатиме". – "А ви мене не вб'єте?" Вони сказали: "Ми не вбиваємо мирних, сьогодні ми від'їжджаємо, завтра прибудуть нові, але ми їх попередили". Хороші хлопці, одного звати Сашко, іншого Віталік".

Військові ЗСУ принесли їй води, відкрили консерви та дали ліхтарик. Жінка описує, що потім приходили інші військові, стояли у сінях, одного звали Ваня.

Жінка у своєму щоденнику просить її поховати поряд із сестрою, хоч би кісточку її там закопати.

Щоправда, російські пропагандисти збираються облаштувати з історії покинутої владою та рідними напризволяще жінки меморіал. Кадировець Апті Алаудінов – командир загону "Ахмат" (чиї бойовики з ганьбою втікали з кордону Курської області, коли в серпні ЗСУ наступали) – вже разом із губернатором Хінштейном урочисто передав "щоденник" до місцевого краєзнавчого музею.

Під час передачі була присутня і дочка померлої Тетяни Васькової Олена та її онук.

Про те, що жінці приносили їжу та воду українські солдати, пропагандисти не згадують. Як і про те, що це завдяки російській владі літніх людей Курської області кинули напризволяще. Це зараз, за сім місяців, російські військові демонстративно на тачках вивозять хворих пенсіонерів зі зруйнованих обстрілами сіл.

Ділять сертифікати

А мешканці прикордонних районів наразі активно борються за те, щоб їм усім видали сертифікати на житло. При чому відмовлятися від своїх земельних ділянок у Суджі та навколишніх хуторах та селах вони не бажають.

Також є і скривджені, хто не потрапив до зони бойових дій, вони на компенсації не мають права.

До самого міста місцеві жителі не дуже хочуть повертатися. Тут немає води, світла й тепла, все зруйновано обстрілами. Хоча люди кажуть, думали, що російська армія зітре Суджу з лиця землі, щоб знищити українські війська. Готували собі притулки у підвалах, щоб перечекати цей час.

Але так сталося, що ЗСУ пішли, а слідом за ними до міста прийшли росіяни, частина з них була в дуже брудному чорному одязі, мабуть, це ті, хто пробрався на територію тими самими газовими трубами. Нині вони проводять зачистку в місті, перевіряють усі квартири та будинки.

Місцеві жителі не скаржаться на ЗСУ, хоча військові робили обходи квартир і будинків. Росіяни розповідають, що українські військові привозили до міста й роздавали воду та їжу – борошно, крупи, консерви, олію. Завдяки цьому багато хто й виживав.