Блог | РФ все частіше застосовує застарілі танки
Протягом лютого різко збільшилася чисельність випадків застосування застарілої техніки ЗС РФ на полі бою. Хоча постачання танків Т-62 до війська росіяни почали ще наприкінці 2022 року, а перші Т-55 з’явились на фронті влітку 2023 року, ці танки, як правило, знаходились на озброєнні допоміжних підрозділів на другій-третій лінії оборони та обмежено використовувалися у якості мобільної артилерії.
Проте, під кінець битви за Авдіївку, відповідно до повідомлень військових, що приймали участь у боях, противник почав кидати у бій підрозділи на Т-62, причому, як зазначають, не модернізованих, а голих танках без решіток та динамічного захисту. Після Авдіївки, російськи війська активізували спроби наступу на Роботине, де активно застосовували застарілі Т-55 та Т-54 без ознак модернізації, окрім антидронового мангалу, який не допоміг врятуватись від українських дронів.
Очевидно, що збільшення кількості Т-62, Т-55/54 на передній лінії пов’язано із високими втратами танків ЗС РФ, недостатніми темпами їх виробництва на заводах та поступовим вичерпанням складських запасів. Подібні проблеми росіяни також мають з бойовими машинами піхоти, про що свідчить активізація використання МТ-ЛБ в ролі бойових машин піхоти. Повертаючись до танків, варто розуміти, що хоча Радянський Союз і виготовив тисячі цих танків, на зберіганні їх лишилась вже не така й велика кількість ы відкрите питання, яка з них кількість використовується в ролі донорів запчастин та скільки взагалі підлягають відновленню або використанню в ролі донорів. Станом на серпень аналітики ресурсу Військовий віщун нарахували 219 Т-55 на зберіганні. Близько сотні було знято з баз і зараз ми їх бачимо на фронті. Із запасами Т-62 становище росіян трохи краще. Їх станом на серпень було знято зі зберігання близько 600 одиниць та близько 800 ще залишається на зберіганні. Вони проходять модернізацію на 103 БТРЗ, де на них встановлюють додатковий захист та нові прибори. Однак, за різними оцінками, виробнича здатність 103 БТРЗ обмежена, приблизно, 20 танками на місяць. Ймовірно, саме через це і з’явилися на фронті не модернізовані, а на швидкоруч відновлені на базах Т-62, з ходу відправлені в бій де і були знищені. Станом на середину лютого, за даними Oryx підтверджено знищення більше сотні одиниць Т-62 різних модифікацій.
Нещодавно OSINT-дослідник high_marsed провів дослідження запасів відносно сучасних радянських танків Т-80У та Т-80УД, які стояли на озброєнні 4 танкової дивізії. Було виявлено, що можливості відновлення Т-80У вичерпались, на складах залишається кілька десятків цих танків, які, ймовірно, не придатні до відновлення. 4 танкова дивізія понесла суттєві втрати Т-80У на початку вторгнення і на данний момент ці машини вкрай рідко з'являються у зведеннях. Імовірно, 1 танкова армія, яка веде бойові дії на ділянці фронту від Куп'янська до Сватового, страждає на суттєвий некомплект техніки, що частково пояснює неспроможність росіян на цій ділянці досягти успіху, хоча штатна чисельність танків відповідно до дислокованих підрозділів може сягати більше 500 одиниць. Що стосується дизельних Т-80УД, то їх на складах залишається 170 одиниць, але вони придатні на використання лише у якості донорів запчастин, оскільки двигуни 6ТД виготовлялися у Харкові і РФ не має їх запасу для відновлення цієї модифікації Т-80. Тому підрозділи 1 танкової армії поступово перейшли на Т-80БВ. Але і з ними у росіян проблеми, оскільки підрозділи морської піхоти, що традиційно оснащувалися Т-80БВ та Т-80БВМ, з початку 2024 року отримують вищезгадані Т-55. Танкові запаси Т-80БВ та різних версій Т-72 вимірюються сотнями, проте масштаб і темпи втрат вже підводять нас до ситуації, коли в нескінченних танкових запасах РФ можна побачити дно.
І росіяни не можуть це не розуміти. Тим не менш, політичні вимоги московського керівництва домінують над військовою доцільністю. Замість того, щоб зменшити темп атак на українські позиції по всьому фронту і накопичити достатню кількість озброєння та боєприпасів, Путін іде ва-банк, намагаючись встигнути до виборів захопити якомога більше українських населених пунктів. Ціною цих політичних рішень може стати суттєве скорочення наступального потенціалу російських військ вже через декілька місяців.
