Рівень ненависті в РФ зростає, незабаром усіх почнуть вішати на ліхтарях, але не Путіна. Інтерв’ю з Курносовою

Паливна криза, спричинена системними українськими ударами по НПЗ у Росії, досягла тієї стадії, коли вся увага росіян прикута до нестачі бензину на заправках та до зростання цін на продукти. Незважаючи на те, що на тлі перенесення уваги США в бік України кремлівський диктатор Володимир Путін може піти ва-банк, у своїй країні він не здатний впоратися з кризою. Відволікання уваги населення на нову війну, наприклад, проти однієї з країн Балтії, не матиме жодного ефекту.

У середовищі російських владних структур є сильні гравці, здатні організувати зміну влади в Росії, але ніхто не може сказати, коли вони вирішать, що настав відповідний момент. Водночас рівень ненависті в російському суспільстві досяг такого рівня, за якого пересічний росіянин дедалі частіше хоче "набити комусь морду", а згодом може захотіти вішати на ліхтарях місцевих чиновників. Ситуацію може виправити лише негайне усунення Путіна від влади.

Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловила російська опозиціонерка, визнана "іноагентом" у Росії, Ольга Курносова.

– Військовий експерт Роберт Фокс у публікації для видання The Independent заявив, що Путін може спробувати використати найближчі місяці як останній шанс змінити хід війни проти України, через що зростають ризики також і для Європи. На думку експерта, Путін бачить певне вікно можливостей, яке буде відкрите протягом найближчих місяців. При цьому такий оптимізм може бути пов’язаний із непростою ситуацією всередині НАТО, суперечливою позицією Трампа, нестабільністю на Близькому Сході тощо. Чи згодні ви з такими оцінками?

– Вікно можливостей, на мій погляд, може існувати лише в божевільному мозку Путіна, бо жодного об’єктивного вікна можливостей зараз я не бачу. На мою думку, ситуація є прямо протилежною.

Великі проблеми виникли всередині самої Росії – чи то бензинова криза, яка є лише початком катастрофи, що набирає обертів, чи то абсолютне небажання населення Росії, щоб війна тривала. Я маю на увазі досить успішні удари України всередині самої Росії, насамперед по НПЗ, танкерах тіньового флоту та інших об’єктах.

На мій погляд, засідання НАТО в Анкарі продемонструвало, що ситуація набагато краща, ніж багатьом здавалося, що спостерігається певний рух у напрямку створення європейськими країнами власних озброєнь, а позиція Дональда Трампа стала набагато позитивнішою щодо України. Одна лише його обіцянка передати Україні ліцензії на виробництво ракет Patriot все-таки є досить вагомою.

І якщо виходити з цього, з того, що ставлення Трампа до України змінюється, Путін може просто розглядати це як певний поштовх і вирішити, що йому час йти ва-банк. Але сьогодні я не бачу для нього можливостей розвивати щось на європейському театрі військових дій, окрім, хіба що, диверсійних операцій.

А диверсійні операції можуть розвиватися з огляду на те, що різної кремлівської агентури в європейських країнах дійсно багато, гроші є, і вони можуть використовувати різні кримінальні елементи в європейських країнах, наймати їх для подібної роботи. У цьому сенсі диверсійна діяльність у європейських країнах дійсно може посилюватися, але не щось інше.

– На вашу думку, чи може Кремль активно грати на темі "захисту" російськомовних у країнах Балтії? Якщо так, як далеко може зайти ця історія? Чи можемо ми спостерігати її новий виток?

– Хіба що активізуючи якихось своїх проксі всередині самих країн Балтії. У цьому сенсі – так, безумовно, ті, кому все не подобається, можуть активізуватися. Але навряд чи це буде реалізовано саме у військовій сфері. Швидше, у сфері інформаційних атак.

– Зверніть увагу, що останнім часом Москва часто робить заяви на адресу країн Балтії, звинувачуючи їх у тому, що ті на своїй території нібито розміщують українські бази безпілотників і таким чином надають пряму допомогу ЗСУ в атаках на територію Росії. Фактично Кремль натякає на те, що ці країни можуть розглядатися як сторона конфлікту і, відповідно, ставати законними військовими цілями. Чи бачите ви ознаки того, що Кремль шукає casus belli, привід для війни?

– Кремль, звісно, завжди готовий шукати casus belli. Але ж питання в іншому – у тому, чи є у них сьогодні фізичні сили для того, щоб розширити театр військових дій ще на одну або кілька країн. На мій погляд, все-таки, виходячи з ресурсної бази, такої можливості немає.

А ось якщо розглянути теоретичну можливість, що оточення Путіна вмовило б його піти на припинення вогню в Україні, звичайно, така ситуація могла б статися. Тобто одночасно – ні, але, якщо вони зупиняться в Україні, вони могли б спробувати щось зробити в одній із країн НАТО, з огляду на те, що вони справді можуть вважати, що НАТО не відреагує на пряму агресію.

– Чи допускаєте ви, що в ситуації, коли Україна об’єктивно суттєво посилила свої позиції, Кремлю необхідно відвернути увагу від цієї війни, наприклад, за допомогою подібних провокацій у країнах НАТО?

– Залежить від того, чию увагу потрібно відвернути. Якщо говорити про внутрішню ситуацію, то зараз марно відвертати увагу куди б то не було, бо вся увага росіян зосереджена на відсутності бензину на заправках, на зростанні цін на бензин і подальшому зростанні цін на продукти. Треба розуміти, що ситуація в Росії розвивається за дуже негативним сценарієм. І в цьому сенсі будь-яке військове відволікання уваги сьогодні просто не спрацює.

Щоб переключити увагу, потрібна якась стабілізація ситуації з бензином, яка, у свою чергу, неможлива, бо Путін не вміє керувати в кризових ситуаціях. Усе його управління ґрунтувалося на дуже сприятливій економічній ситуації, коли перед ним просто не стояло такого завдання. А оскільки його правління – це все-таки авторитаризм, що переходить у диктатуру, то й управлінські кадри його не здатні до прийняття жорстких рішень, до того ж у них для цього немає повноважень. Тому я не бачу жодних управлінських рішень для подолання сьогоднішньої бензинової кризи. Очевидно, що вона лише поглиблюватиметься, і в цій ситуації будь-яке переключення уваги просто марне, воно просто не спрацює.

– Коли ми говоримо про Кремль, то, звісно, розуміємо, що Кремль досить неоднорідний – раніше ви також говорили про це. У владній структурі існують різні думки, є противники продовження так званої "СВО" тощо. Як, на вашу думку, зараз розвивається ситуація безпосередньо всередині російської влади? Чи є там достатньо сильні гравці, які могли б вплинути на те, що відбувається?

– Сильні гравці є, але чи можуть вони вплинути – ось питання. Давайте переформулюємо: що має статися, щоб ці сильні гравці нарешті почали вживати якихось заходів. І це найскладніше питання, на яке ніхто відповісти не зможе. Бо єдине, що можна було б справді зробити в цій ситуації, це, умовно кажучи, усунути Путіна від влади. Але на це, гадаю, ніхто з діючих гравців сьогодні не готовий.

– Той самий військовий експерт Фокс припускає, що, якщо бойові дії затягнуться до зими, Кремль може піти на більш радикальні заходи, зокрема, на оголошення часткової або загальної мобілізації та введення повноцінного воєнного стану в Росії. Ми бачимо, що росіяни продовжують терпіти й мовчати. Бензину немає – все гаразд, жодних протестів. Чи вважаєте ви, що це лише ще більше підбурює Кремль до того, щоб, наприклад, оголосити загальну мобілізацію?

– Перш за все, я нагадаю, що указ про часткову мобілізацію ніхто не скасовував, і оголошувати загальну мобілізацію немає жодної технічної необхідності, тому що, відповідно до указу про часткову мобілізацію, можна мобілізувати достатньо людей – скільки потрібно, стільки й мобілізують. Тому я взагалі не бачу жодної необхідності в оголошенні загальної мобілізації.

Більше того, я не бачу жодної необхідності в оголошенні воєнного стану, тому що всі ті обмеження, які діють зараз на території Росії, – це вже фактичний воєнний стан. Діє цензура, вона лише не називається військовою, але вона тотальна. Діє не формальна, а реальна заборона на всі масові заходи.

Тому це постійне роздування теми воєнного стану та загальної мобілізації просто не має жодного сенсу, адже все це й так зараз є в Росії.

Ми не бачимо масових протестів, бо вони просто неможливі. Замість масових протестів ми бачимо масові бійки. Давайте не забувати, що коли класик пише про "російський бунт, безглуздий і нещадний", то це не тому, що у росіян якийсь інший менталітет, зовсім ні. Менталітет приблизно такий самий, як у будь-якого іншого європейського народу.

Просто, коли влада зволікає з вирішенням питання, зокрема як сьогоднішня влада, ситуація розвивається в такий бік, що всі політичні методи, наприклад, прийти на вибори й проголосувати умовно за умовну партію "Яблуко", вже просто не працюють. Чому? Тому що внутрішня ненависть до всіх сягає такого ступеня, що людині важливіше набити комусь морду, а не піти голосувати на вибори.

На мій погляд, це запускає дуже негативний сценарій, коли спочатку починають бити сусіда, бо ти не можеш заправитися на заправці, а потім почнуть вішати на ліхтарях, але не Путіна, бо до Путіна далеко, а якихось найближчих начальників у своєму місті, у своєму районі. До кого дотягнуться, того й повісять.

Якщо ми врахуємо ще й наявність усіляких тих, хто приїхав із зони бойових дій, у яких моральні межі давно впали, то ми побачимо всі підстави не для повернення в 1990-ті, а для набагато кривавіших подій, які, якщо не усунути Путіна від влади і не розпочати швидкі зміни в самій Росії, можуть призвести не тільки до революції, а й до громадянської війни.