УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Роман Світан: перевага ЗСУ в озброєнні настане вже навесні. Далі Росія не потягне

7 хвилин
111,3 т.
Роман Світан: перевага ЗСУ в озброєнні настане вже навесні. Далі Росія не потягне

Чому західні партнери просять Україну поки не наступати, коли українська армія сформує ударний кулак і на що розраховує Путін, спостерігаючи за збільшенням українського арсеналу, – про це поговорили з військовим експертом Романом Світаном у рамках проєкту "Орестократія".

Захід готує нас до великого наступу

– Зараз західна коаліція активно готує Україну до великого наступу проти російської армії.

– Так і є. Рішення було ухвалено ще перед Новим роком. І наступні пакети допомоги – це наступальне озброєння. Зависло питання щодо Leopard і Abrams, тому позиція Шольца нам певною мірою допомогла, оскільки витиснула з американців ще й Abrams. Наші союзники дають нам максимум, що можуть. Наразі не вистачає ще прикриття з повітря, тобто ударних гелікоптерів або літаків, краще, звісно, і те, й інше. Гадаю, на наступному "Рамштайні" це питання буде вирішено.

– На це натякнув міністр закордонних справ Кулеба.

– Найімовірніше, вирішено концептуально, але є певні моменти, пов'язані з кількісним складом і модифікаціями. Є кілька модифікацій F-16, вони дуже між собою різняться, залежно від завдань. Припускаю, питання підвисло лише технічно, відбувається підготовка льотного складу. Гадаю, вона вже завершується.

– Коли?

– Вже зараз має закінчуватися. Минуло півроку після виділення 100 млн доларів на підготовку льотного складу, це номінальний термін.

Якщо зважити на всю обіцяну допомогу, наскільки потужний формується ударний кулак? Коли він реально може бути задіяний на полі бою?

– Ми вже починаємо отримувати озброєння, анонсоване протягом цього місяця. Кулак буде повністю сформовано на початку березня, основні частини зайдуть у лютому. Із середини лютого до початку березня можна виконувати певні наступальні завдання, з огляду на затверджені плани Генштабу.

– Західні партнери закликають наше керівництво не поспішати з масштабним наступом, а добре його підготувати. Про які терміни може йтися?

– Річ у тім, що є певний паритет озброєнь, живої сили та деяких наступальних моментів, які ми можемо зробити, й оборонних, які може встигнути підготувати Російська Федерація. Тому тут треба встигнути в намічені терміни, адже затягування може призвести до необхідності ще більшого озброєння українських військ.

Якби влітку ми почали рух не на Куп'янськ, а на Мелітополь, ми б не стикнулися з хвилею мобілізованих і виконали завдання щодо виходу на Мелітополь і відрізання херсонського угруповання. Нині вже нам доводиться вдвічі-втричі збільшувати кількість сил для виконання такого ж завдання через те, що росіяни встигли збільшити щільність військ, і розраховувати вдвічі-втричі більше сил і засобів, аби успішно виконати завдання.

Російська армія теж збирається наступати. Вона готова? Чи це дезінформація з їхнього боку?

– Все, що виплескується в медіа, особливо від військово-політичного керівництва, хоч нашого, хоч супротивника, – це частина інформаційно-психологічної спецоперації. Росіяни розпочали наступальні дії після того, як перша сотня тисяч росіян підживила фронт – Запорізький та Донецький. Вони продовжують наступальні дії здебільшого з огляду на їхнє становище на висотах, зокрема на Донецькій височині, на Донецькому кряжі, це старі гори. Окупанти використовують їх дуже грамотно. Вони наступають лише в районі Донбасу й планують будь-які наступальні операції найближчим часом саме там.

Останні кілька днів очевидним є їхній рух у районі Соледара. Всім зрозумілий рух у районі Бахмута з його охоплення з півночі через Соледар. Є певна інформація щодо накопичення російських військ у районі Валуєк – зараз там понад 20 тис. військ, готових вдарити нашим військам у лівий фланг у районі Куп'янська, якщо ми підемо на прорив у бік Щастя. Ці переваги росіяни використовуватимуть, а весь основний фронт – оборонятимуть.

Гаряча фаза війни та вихід на кордони 1991 року

Із чим Путін зібрався йти до затяжної війни, якщо ми отримуємо зброю від партнерів, а вони розконсервовують танки 1960-х?

– З огляду на ту динаміку, яка зараз є, будь-який військовий аналітик може розрахувати, коли станеться певний перелом і настане наше цілковите домінування над російською армією. Це питання кількох місяців.

Це чудово розуміють і російські командири, російське військове керівництво, тому вони від безвиході вивели на максимальну потужність ОПК. Припустимо, якщо вони виробляють на добу 5 тис. снарядів, то за певний час, десь у лютому, вони вже використають усі складські запаси в нуль та вистрілюватимуть 5 тис. снарядів на добу, а не 10-15 тис., як зараз. На такий самий рівень вийдуть і щодо ракет. Вони можуть виробляти щонайменше одну ракету на добу, тобто або вони їх накопичуватимуть і далі використовуватимуть хвилями... або по одній ракеті. До весни вони затикатимуть дірки за рахунок живої сили.

Російський ОПК не впорається з ОПК провідних економічних країн світу. Їм це добре відомо і, гадаю, десь упродовж півроку гаряча фаза війни зійде нанівець.

– Тобто гаряча фаза війни може тривати ще до півроку, доки ми не отримаємо збройну перевагу над росіянами?

– Гаряча фаза затягнеться десь до кінця весни. Гадаю, до цього часу ми вже маємо вийти на межі 1991 року. Ми можемо зафіксувати цей кордон десь під кінець весни.

– Великого наступу не буде, а ЗСУ поступово підуть у наступ на різних ділянках фронту? Армія не чекатиме на танки, літаки?

– Росіяни прагнутимуть наступати й продавлювати живою силою в районі Донбасу до Сіверська. Можливо, спробують рушити в бік Куп'янська та Сватового. На будь-яких інших ділянках фронту війська РФ намагатимуться зупинити наші наступи. З огляду на співвідношення сил, це буде десь у лютому.

– Американці, моделюючи оборону Тайваню, робили ставку на авіацію. У війні РФ проти України ні ми, ні росіяни не використовуємо авіацію повною мірою. Чому?

– Концепція воєн цього тисячоліття "ставить" на авіаційну складову, а не на наземну, і це дуже правильно та грамотно. Авіаційна складова – це не лише літаки, це ракети та певні безпілотники, це космічні сили, які можуть працювати з повітря та знищувати центри прийняття рішень, склади, пускові установки противника.

Але в цій війні все інакше. Ми не мали достатньої кількості радіолокаційних ракет, і система ППО у росіян на початку війни була потужною. Нині, з появою ракет, ми провалили систему ППО РФ, проте вони намагаються відновити її вздовж лінії фронту. Ми намагаємося завдавати 10-20 ударів на день по місцях зосередження техніки, особового складу, але в нас просто бракує літаків для виконання масованих авіаційних ударів.

Росіяни також не можуть застосовувати авіацію, хоча вона в них зараз переважає нашу в кілька разів, але система ППО в нас розвинена, на лінії фронту багато зенітних ракетних комплексів. Це сковує дії окупантів.

Після появи тих-таки F-16 або інших літаків ми матимемо стійку перевагу в повітрі.

– Російські ППО не зможуть їм протидіяти?

– Вони намагатимуться протидіяти, але авіація завжди застосовується лише після пригнічення ППО супротивника. І якраз нові озброєння зможуть набагато ефективніше пригнічувати ППО.

ППО на дахах Москви – захист чи показуха?

– Яка ситуація взагалі з ППО в Росії? "Друга армія світу" підіймає на стратегічні об'єкти "Панцирі", ставить С-400 в парках Москви. Вони переглядають свою концепцію?

– Це завдання в принципі неможливо виконати. Закрити таку територію, як Росія, системою протиповітряної оборони неможливо через її велику площу. Навіть така дуже маленька держава, як Ізраїль, і та не може закрити всю свою територію. Зараз росіяни намагаються принаймні прикрити точкові об'єкти, це видно.

– Якою є ефективність цих "Панцирів"?

– Їхня ефективність десь до 30%, вони є ефективними, коли вбудовані в загальну систему протиповітряної оборони як один з ешелонів ППО. Після того, як вони витягли "Панцир" на міністерство оборони, вони мали ще на всі найближчі будинки підняти зенітні установки й поставити розрахунки з "Іглами", притягнути С-300, С-400, і ще мали б висіти винищувачі. "Панцир" – це більше показуха.

– Вони зрозуміли, що від дронів навіть Москва не захищена? Чи є інша причина?

– Ми можемо обходити російську ППО не через те, що в нас найкраща техніка. Система ППО російська відсутня повністю, вони не мають зенітних ракетних комплексів, що прикривають периметр. Це погане планування, злодійство. Вони не готувалися до війни. Була ядерна доктрина та й усе.

– Отже, умовні США можуть за ніч знищити відсотків 70-80 російського арсеналу, зокрема й ядерного?

– Знищити ядерний арсенал – погана ідея, оскільки вийде так звана брудна бомба. Тобто не буде ядерного вибуху, але розпилення ядерного заряду відбудеться й буде заражено територію на тисячу років. Ба більше, є ядерні заряди на підводних човнах, які в момент знищити неможливо. Тобто це не вирішення питання як такого. Це завдання світової громадськості, завдання ООН – ухвалити резолюцію або рішення про передачу або перепідпорядкування ядерних арсеналів Росії ООН, і тоді 12-те головне управління міноборони РФ, яке займається контролем та охороною цих ядерних арсеналів, візьме під козирок і підкорятиметься вже безпосередньо "блакитним каскам".

– Гадаєте, можна змусити Росію підкоритися рішенню ООН?

– Є різні військові, різні офіцери. 12-те управління – це офіцери, які займаються контролем засобів ураження, здатних знищити весь світ. У них є певні моменти, пов'язані з відповідальністю за виконання завдання, тому вони однозначно підкоряться рішенню ООН і виконуватимуть її завдання.

А загалом знищення російських збройних сил справді можливе протягом однієї ночі.

– Яким ви бачите закінчення війни в часі та наслідках для Росії?

– Нам потрібно виконати два масштабних проєкти. Перший – перерізати сухопутний коридор, який живить херсонське та кримське угруповання, остаточно добити Кримський міст, перевести це угруповання в режим оперативного оточення. Потім далекобійними ракетами знищити гарнізон і прийняти капітуляцію принаймні його частини. Це можна зробити протягом двох місяців, за лютий та березень. Наступні завдання – це вже Донбас, вихід на межі 1991 року в районі Донбасу.

Все реально, якщо буде така ж динаміка постачання озброєнь, яку ми побачили на цьому "Рамштайні". У такому разі під кінець весни – на початку літа вийдемо на кордони 1991 року.