Російська бомба вбила молодого хірурга на Харківщині: колеги розповіли про Владислава Титаренка

У Куп'янську Харківської області 5 серпня російська керована авіабомба влучила в центр переливання крові. Внаслідок удару загинув 28-річний лікар Владислав Титаренко. Знайомі кажуть, що він був хірургом від Бога.

Докладніше про нього читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

До вторгнення працював у лікарні та поліклініці

Владислав Титаренко закінчив Харківський медичний університет. Тут його добре пам'ятають.

"Пам'ятаю Владислава ще студентом. Дуже розумний, впевнений, цілеспрямований, завжди підготовлений, у нього завжди були відповіді на всі запитання. Хороший фахівець та справжній Герой", – відгукнулася про нього викладачка вишу Наталія Гончарова.

Після закінчення навчання Владислав почав працювати хірургом у міській лікарні №25 у Харкові. Паралельно підробляв у поліклініці №9, вів прийоми пацієнтів двічі на тиждень. Щоправда, встиг тут попрацювати лише кілька місяців, до 24 лютого 2022 року.

"Коли розпочалося вторгнення, транспорт не працював, почалися обстріли, доводилося ховатися у підвалах. Тому Владислав уже не вів прийом, він робив операції у лікарні №25, це було основним його місцем роботи", – сказали нам у відділі кадрів медустанови.

Отримав повістку і вирушив до військкомату

У вівторок, 8 серпня, прощалися з молодим лікарем, багато його колег були на похороні.

"Він пропрацював у нас приблизно три роки після ординатури. Сьогодні приходили пацієнти, які лікувалися в нього. Висловлювали співчуття, казали, що він був дуже хорошим лікарем. Він брав участь у всіх операціях, які ми тут проводили. І завжди успішно. Навіть якщо з першого разу в нього щось не виходило, він все одно доводив справу до кінця", – розповідає його колега, лікар-ординатор Аліна Кузьменко.

Після повномасштабного вторгнення Владислав Титаренко отримав повістку від військкомату. Там його як медика відправили до військового шпиталю на підготовку. А після цього він уже проводив операції там, куди його скерують.

Останнім часом він був у Куп'янську, де й загинув. Медикиня ЗСУ Алла Бережна написала, що їй доводилося спілкуватися із цим лікарем: "Я протягом місяця з ним спілкувалася. Бог хірургії".

Дбав про брата і добре готував

Колега пригадує, що Владислав дуже добре готував. "Він завжди пригощав нас дуже смачними та незвичайними стравами. Готував скрізь: і вдома, і на роботі. Не знаю, де він навчився, але виходило це в нього дуже смачно", – каже Кузьменко.

У лікаря залишилася мама, дідусь та молодший брат, про якого він завжди дбав – водив його на тренування, заняття. Дідусь уже у віці, з початком війни його перевезли із села до Харкова. Він тяжко переживає загибель онука, рідні турбуються за його здоров'я.

Також залишилася дівчина, з якою Владислав давно жив у цивільному шлюбі, своїх дітей не мав.