Російські окупанти перейшли на тактику малих груп у зоні бойових дій в Україні: у чому причина і що з цього вийшло

З другої половини 2025 року російські окупаційні війська стали активно застосовувати тактику малих груп у форматі інфільтрації їх як углиб укріпрайонів СОУ, так і міст, що тримають оборону. У чому суть цієї тактики, які її плюси і мінуси? Що змусило РОВ перейти саме на такий формат ведення бойових дій і чи зможуть захисники України успішно застосовувати цей "досвід"? Спробуймо розібратися у всіх аспектах.

Почнімо з розбору причин, через які російські окупанти перейшли на тактику малих груп.

У 2022 році РОВ проводили наступальні дії, використовуючи велику кількість броньованої техніки. Фактично це були класичні танкові кулаки та механізовані колони, метою яких був прорив української оборони та, в певному сенсі, навіть психологічний ефект – залякування міццю та потенціалом.

Але саме така тактика, епохи Другої світової війни, призвела до того, що РОВ стали дуже швидко втрачати техніку, виробництво якої було набагато нижчим за втрати, які регулярно зростали. Фактично проблема наявності боєздатної техніки виникла в окупаційних військ уже у 2022 році, і тоді ми вперше могли побачити на полі танки Т-62.

Низка експертів клятвено запевняли, що ці танки не застосовуватимуться в наступальних діях і що не варто недооцінювати ворога, який буде з них робити стаціонарні вогневі точки. У підсумку Т-62, а через деякий час і старіші Т-54/55 стали активно застосовуватися в штурмових діях.

До кінця третього року повномасштабної війни, на рубежі 2024-2025 років, втрати бронетехніки у РОВ стали настільки великими й незворотними, а запаси радянської техніки на складах і центрах зберігання виснажилися, що в російських військах почали повсюдно заощаджувати ОБТ і ББМ, а в наступальних діях із початку 2025 року активно застосовувати легкі транспортні засоби (ЛТЗ) – цивільні автомобілі, а також мотоцикли.

Саме тоді з'явилося таке явище, як мотоциклетний штурм, а бойові "Жигулі", "Ниви", "Буханки" та інші ЛТЗ стали приводом для жартів і мемів про "другу армію у світі".

Підсумком цього явища став абсолютний рекорд втрат автомобільного транспорту у РОВ у квітні – 4 104, незначні просування тактичного рівня і зростання втрат серед особового складу в категорії "200".

Для ще більшого здешевлення проведення штурмових дій, а також через дефіцит, що виникав вже навіть у категорії легких транспортних засобів, до другої половини 2025 року РОВ стали частіше застосовувати тактику малих груп.

Суть тактики малих груп

ТМГ гранично проста. На окремо взятому напрямку противник залучає малі групи чисельністю 2-3/3-4 людини, а часом і зовсім поодинокі тіла для максимально глибокого і непомітного проникнення – інфільтрації вглиб оборони СОУ.

Виявлення таких груп ускладнюється тим, що їхній склад невеликий, їм простіше сховатися на місцевості та, зайнявши окремо взяту позицію з укриттям, вони тривалий час можуть не привертати до себе уваги. Їхнє завдання не з криком "Гойда!" штурмувати позиції ЗСУ, а якраз уникати прямого бойового зіткнення і накопичуватися в лісосмугах, балках, руїнах будинків і по підвалах. І продовжувати інфільтрацію все глибше і глибше в оборону.

Такі групи рідко коли мають вогневу підтримку і практично завжди діють пішим порядком. Максимум, що їх може супроводжувати, – розвідувальний дрон, який коригує пересування, щоб група не потрапила на позицію Сил оборони України і не привернула до себе увагу противника.

У підсумку РОВ у польових умовах у такий спосіб реалізовували тактику щупалець або метастазів, розтягуючи зони контролю по лісосмугах на кілометри, обходячи населені пункти, створюючи кишені, які потім закривали різкою активізацією особового складу, що накопичився.

Аналогічна тактика російських військ активно застосовувалася, застосовується і буде застосовуватися в міській місцевості. Зокрема, у Покровську, Мирнограді та Гуляйполі вона дала свої результати противнику. Особливо в Покровську, де взагалі перші інфільтраційні групи діяли, будучи переодягненими винятково в цивільний одяг, що гранично ускладнювало їхню ідентифікацію та нейтралізацію – з огляду на те, що в місті залишалися місцеві жителі.

Тим часом у Куп'янську ця тактика не виправдала себе і стала для командування РОВ справжньою ганьбою кінця 2025 року. І тому були об'єктивні причини, про які ми поговоримо в розділі, присвяченому недолікам ТМГ.

Тим часом слід визнати, що в умовах гострого дефіциту техніки та неможливості противника вести класичний наступ і проводити звичні для 2022, 2023 і 2024 років штурмові дії тактика малих груп стала ситуативним рішенням кризи, що виникла. Недостатня ж готовність СОУ до протидії такій тактиці призвела на першому етапі до просідання оборони та низки населених пунктів, втрати позицій і територій на кількох напрямках.

Недоліки ТМГ

Насправді тактика малих груп демонструвала максимальну ефективність на самому початку її масового застосування – особливо в літній період 2025 року і частково осінній. І тут на користь ТМГ зіграли погодні умови, що спрощували дії піхоти, а також фактор несподіванки і відсутність відпрацьованих методик протидії супротивнику у СОУ.

Проте недоліків у ТМГ куди більше, ніж переваг. І головним недоліком є рівень втрат.

Протягом усього 2025 року, з моменту початку активного застосування ТМГ, російські війська не демонстрували якихось рекордів, а якраз навпаки – кількісний показник втрат у противника знижувався.

Якщо в другій половині 2024 року РОВ втрачали до 40 тисяч особового складу на місяць, а в грудні був встановлений абсолютний рекорд втрат – 48 670, то в 2025-му середній показник становив 32-33 тис. о. с. І на перший погляд це здається позитивним ефектом від застосування ТМГ, але – ні.

Річ у тім, що на тлі зниження кількісних втрат на місяць у РОВ різко зросли втрати в категорії "200" – вбитими, що становили під кінець року 65% від загальної кількості. Якщо за втрат у 40 тисяч у 2024 році саме вбитими РОВ втрачали 8-10 тисяч, то у 2025-му за втрат у 30 тисяч убитих було 20 тис. і більше. Абсолютний рекорд убитих припав на грудень 2025-го, коли окупаційні війська втратили понад 22 тисячі осіб "двохсотими".

Причина тому проста: якщо групу інфільтрації виявляли, то в більшості випадків її повністю знищували. А за пораненими групу евакуації росіяни не відправляли. Тобто фактично ці трійки і четвірки – потенційні смертники.

Другий недолік ТМГ – гостра залежність від обмеженого боєкомплекту і провізії. Найчастіше це легкоозброєна, з мінімальним навантаженням піхота. Відповідно, ці окупанти не здатні вести затяжні, активні бої. Плюс до всього, залишаючись на довгий період у режимі очікування в підвалі або лісосмузі, дуже швидко починають відчувати брак їжі та води.

У Куп'янську це стало одним із чинників, який забезпечив ізоляцію основних груп інфільтрації в центрі міста, особливо після зачистки північної частини і виходу груп зачисток Сил оборони України до правого берега річки Оскіл. Ізольовані окупанти не мали можливості вийти з оточення власними силами, а також чинити активний опір, здебільшого перебуваючи по норах у руїнах.

Недоліком ТМГ також можна назвати гостру залежність проведення таких операцій від досить великого людського ресурсу в резерві і розтягнутості за часом самих інфільтраційних дій. У кількох випадках під час боїв на Покровському напрямку командування РОВ навіть робило спроби класичного прориву в місто механізованими колонами з усіма наслідками. Але це була спроба від безвиході, оскільки всі дедлайни щодо Покровська на той момент уже горіли, а керівництву потрібен був результат.

Нагадаю, що глава Генштабу ЗС РФ Валерій Герасимов ще 26 жовтня 2025 року доповів Володимиру Путіну, що Покровськ оточений і контролюється РОВ, а 29 жовтня президент Росії запрошував до міста іноземних журналістів переконатися в цьому. Але станом на другу половину січня 2026 року бої в місті тривають.

На ефективність тактики малих груп критично впливає і погода, що найяскравішим чином позначилося на їхній результативності під час настання морозів і снігопадів, а також наявність орієнтованих на протипіхотні загородження ліній оборони.

Висновки

Командування РОВ перейшло до тактики малих груп як до єдиного можливого рішення в умовах гострого дефіциту бронетехніки та неможливості проведення наступів і штурмів за класичною методикою.

Але така тактика дає лише ситуативний результат на момент відсутності загальноприйнятих і перевірених методів протидії. Крім того, таку тактику можна назвати абсолютно аморальною і нелюдяною, адже під час виявлення кожна така група повністю знищується, що робить їх смертниками і підвищує кількість "200-х".

З іншого боку, російське командування ніколи не зважало на людські життя і втрати особового складу їх практично ніколи не хвилювали. Тому, незважаючи на зростання "двохсотих", РОВ буде і далі застосовувати тактику малих груп. Не тому, що це високоефективна, унікальна тактика, якій немає аналогів у світі, а через безвихідь.

Армія Росії не може собі дозволити проводити в Україні класичні загальновійськові операції, тому й надалі гнатиме на забій піхоту.

Матеріал опубліковано в межках спільного проєкту OBOZ.UA і групи "Інформаційний спротив".