Росія має бути зруйнована, страшніше за Путіна вже нікого не буде. Інтерв'ю з опозиціонером Рикліним

6 хвилин
109,6 т.
Росія має бути зруйнована, страшніше за Путіна вже нікого не буде. Інтерв'ю з опозиціонером Рикліним

Росія в її нинішньому стані має припинити своє існування, оскільки навіть ослаблена війною рано чи пізно вона збере сили для нової агресивної атаки. Сьогодні колективний Захід боїться розвалу РФ більше, ніж непередбачуваних дій її голови Володимира Путіна. Але причини смерті РФ перебувають не поза, а всередині цієї держави.

Відео дня

Одне з головних завдань світу – зупинити Путіна, який має ядерну кнопку, і перетворити Росію на без'ядерну державу. Але поки що Захід не проявляє достатньої рішучості, щоб поставити крапку в цьому питанні. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив російський опозиційний політик та журналіст Олександр Риклін.

– Якими ви бачите сценарії закінчення війни проти України особисто для Путіна? Зокрема, чи має місце сценарій, який дозволить йому вийти з цієї війни, зберігши обличчя?

– Тут важливо розуміти, що ми не до кінця уявляємо собі, що коїться в головах світових лідерів і як вони бачать це закінчення війни. Щодо цього є різні думки.

Мені здається, що сьогодні більшість світових лідерів, зокрема європейських країн, бояться розпаду Росії більше, ніж Путін. Вони бояться непередбачуваності того, що відбуватиметься на території Росії, якогось спонтанного розпаду цієї країни у разі успіхів ЗСУ.

З цим пов'язані і затримки у постачанні важкого озброєння. Ми бачимо, як важко просуваються ці речі. Досі ЗСУ не постачаються серйозні танки, далекобійна артилерія та ракети великого радіусу дії.

Все це я пов'язую з тим, що і американці, і європейці не дуже розуміють, як завершувати цю війну.

Так, сьогодні є відчуття, що ЗСУ перемагають. Але ціна цього зовсім неймовірна. Ми бачимо, як страждає весь український народ, ми бачимо, чого це йому варте. Я боюся, що світ вкотре виявився неготовим до такого виклику, що сьогодні лідери країн світу не до кінця усвідомлюють загрози, що походять від путінського режиму. Саме тому вони намагаються усунути його тими засобами, до яких вони звикли, – тобто не знищити вогнище, а якимось чином трохи загасити його.

Звичайно, інтерес українського народу полягає в тому, щоб звільнити свої території, включно з Кримом та Донбасом. Я жодного разу не чув від керівників України та українських генералів, що в їхніх планах є захоплення території Росії. Ніхто з українців не збирається атакувати Воронеж, Ростов чи Таганрог.

Повернення України до кордонів до 2014 року, звичайно, буде серйозною поразкою Росії. Що відбуватиметься в Росії? Тут можуть бути різні думки.

Чи можливий розпад країни, чи можливе повалення Путіна? Так, можливо. Чи можливо, що на якийсь час Путін законсервується у всій цій ситуації, що він зможе стримувати ситуацію повного роздрату та війни еліт російської влади? Так, і такий сценарій також можливий. Але це поганий сценарій і для всього світу, і для України, тому що вона нікуди не переїде після перемоги, вона залишиться під боком цього страшного режиму. І ця війна будь-якої хвилини може розпочатися знову.

Нам кажуть, що Росія опиниться в такому стані, коли її режиму буде не до нової агресії, не до нової окупації, але я не був би так впевнений. В історії були випадки режимів, які були виснажені і не в змозі відновити свої агресивні дії, проте вони якось приходили до тями і продовжували ту жахливу діяльність і ту жахливу війну, яку вони колись розв'язали.

Тому одне з головних завдань – зупинити Путіна, особливо пам'ятаючи про те, що в Росії зберігається ядерна зброя. Після цієї жахливої війни Росія має стати без'ядерною державою. Якщо ця формула не триматиметься в головах усіх світових лідерів, боюся, що загроза зберігатиметься.

Не можна сказати, що жертви України будуть марними, але цю проблему буде залишено на вирішення наших дітей чи навіть онуків. Це абсолютно неприпустимо. Наразі світ має проявити відповідальність. Так, мають бути важкі рішення, але їх треба ухвалювати.

Російська держава у тому вигляді, в якому вона існує сьогодні, має бути зруйнована, а на її місці має з'явитися щось нове, принципово нове. Це не означає, що необхідно терміново вирішити, що робити з російським народом, але державні структури, вся кремлівська вертикаль – все це має бути знищено. Інакше ми спостерігатимемо за цими реінкарнаціями постійно. Все це відтворюватиме саме себе. І це треба виключити.

– Дуже часто проводять паралелі між Радянським Союзом та нинішньою Росією. Нагадують про те, що за рік, за пів року до розвалу Союзу ніхто й уявити не міг, що це станеться. Ви припускаєте, що таким самим спонтанним може бути процес розвалу РФ, незалежно від того, що планує Захід або Путін. Що йдеться про неминучий процес.

– Я не став би говорити про неминучість. Найімовірніше, ми можемо припускати, що така доля спіткає Росію, але говорити про те, що це станеться завтра, ми не можемо. Можливо, так.

Причин реалізації такого сценарію може бути лише дві. Я виключаю спробу введення військ НАТО на територію Росії, допоки тут є ядерна зброя. Але є варіант змови якихось силовиків – не знаю, чи сьогодні в Росії знайдуться п'ять відповідальних армійських генералів, які в коаліції з генералами спецслужб вирішать, що вистачить, треба вже щось із цим робити і повертати країну в якесь людське русло, просто щоб у цієї країни було майбутнє. Адже сьогодні майбутнє Росії під величезним питанням.

Другий сценарій – це несподіваний сплеск народного гніву, який, до речі, завжди несподіваний. Такі речі дуже складно передбачати. Якщо в Москві на вулиці вийде мільйон людей, тоді це теж може стати тим тригером, який призведе до якихось серйозних наслідків.

Чи можливий розпад Росії? Звісно, можливий. Причому, я думаю, що не Кавказ виявиться тим місцем, яке почне відколюватися першим. Тут я бачу великі перспективи, наприклад, у Краснодарського краю. Вони скажуть: у нас все гаразд, клімат хороший, пшениця росте, вихід до моря – ось він. Ми на жодну Україну не нападали, це було рішенням центральної влади, а ми тут собі жили спокійно. Ми тут до чого?

– Питання щодо Києва. Ми пам'ятаємо, з чого розпочиналася війна – зі спроби взяти Київ за три дні. Мабуть, для Путіна дуже важливо захопити українську столицю. На вашу думку, чи має Київ якесь сакральне значення для Путіна? Чи можливі нові спроби захопити столицю України?

– Київ, безперечно, має величезне значення для Путіна просто тому, що це столиця України. Взяття Києва певною мірою означатиме поразку України у цій війні. Тому для Путіна, звісно, принципово взяти Київ.

Зробити це сьогодні, схоже, вже неможливо. Хочеться в це вірити. Ми бачимо, що жодні спроби втягнути Білорусь у війну поки що, слава богу, не закінчуються нічим. Ми чудово розуміємо, наскільки це було б важливим для Путіна, але Лукашенко тримається, що для мене, зізнаюся, несподівано. Зрозуміло, що у Білорусі повно російських військ, але сама Білорусь у конфлікт не вступає. Подивимося, як довго це триватиме. Вступ Білорусі у війну спричинить найсерйозніші проблеми для ситуації саме на Київському напрямку, бо там близько.

Але думаю, що українське політичне та військове керівництво чудово усвідомлює всі ці загрози і робить усе можливе, щоб запобігти цій небезпеці. Я вважаю, що Київ сьогодні захищений надійно. Хочеться в це вірити. Я в це вірю. Мені здається, тут дається взнаки досвід, набутий за минулий рік. Ми бачимо, наскільки компетентні та здорові рішення ухвалюються ЗСУ.

Головне, щоб сьогодні Україні надійшло озброєння, необхідне для наступальних дій. Україні треба наступати, щоб цей конфлікт не переріс у затяжну болотну історію, коли все всім набридло і всі хочуть зафіксуватися на поточних позиціях.

У цьому план Москви. Вона б хоч зараз погодилася зафіксувати статус-кво. Де стоїмо – там і стоїмо. Зрозуміло, що для Зеленського це не варіант, він багато разів про це говорив. Але це ще не варіант для всього українського народу. І саме тому Захід, який, можливо, і схилявся б до такого варіанта, просто не має цієї опції. Просто на Заході ще не всі це розуміють. Україна не зупиниться там, де вона зараз стоїть. Вона робитиме все можливе, щоб звільнити всю свою територію.

– Абсолютно з вами згодна. Останнє питання – щодо позиції Путіна в Кремлі. Є припущення, що серйозно посилилися позиції Пригожина. Чи можна назвати його конкурентом Путіна номер один?

– Ні, я так не думаю. Як кажуть, дали хлопцю розгулятися, але Пригожин – не король, він кум королю. Його перспективи очолити країну здаються мені зовсім малореалістичними просто тому, що кремлівська "еліта" навряд чи допустить таку відморожену людину до влади. Нікому він там не потрібен.

Насправді й сил у нього жодних немає, крім цієї ПВК. Нікого в нього немає. А вся ця блатна шпана розбіжиться за перших загроз. Ми ж знаємо, які воїни виходять із усіх цих блатних. Втім на фронтах регулярні частини, які багато в чому складаються із "вагнерівців", якось себе реалізують. На жаль, іноді вони досягають успіху.

Але я не бачу Пригожина як конкурента Путіна. І головне, що цей тренд погіршення ситуації – це глухий кут. Що може робити Пригожин? Він не може сказати: ми змістили Путіна, бо він погано воював із Україною. Ні. Тому що сам Пригожин не зможе краще воювати з Україною. Тут справа не в Путіну, а загалом комплексі проблем, які проявилися.

Виявилося, що російська армія зовсім не така боєздатна, як ми всі думали. Крім того, російські тили не готові до затяжної війни, що мобілізація пройшла жахливо. І Пригожин цієї ситуації не змінить.

Коли кажуть, що в Росії до влади може прийти хтось страшніший за Путіна, я в це не вірю. Це не так. Будь-яка наступна влада буде кращою за Путіна, бо вона буде змушена шукати вихід із цієї ситуації. Тому що тренд на жах уже в глухому куті. Жахливіше бути вже не може. Ядерний удар? Та припиніть. Я не вірю. Звичайно, це не означає, що цього не може статися.