Блог | Росія на краю прірви, але загнаний у глухий кут хижак дуже небезпечний
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Перелом у війні – не привід для ейфорії. Український інформаційний простір дедалі частіше наповнюється розмовами про "переломний момент" у війні. Про нього говорять військові, економісти, політологи, історики та інші експерти. Кожен вкладає у це поняття власний зміст. Хтось аналізує ситуацію на фронті та баланс сил. Хтось звертає увагу на економічні проблеми росії. Хтось дивиться на події крізь призму великих історичних процесів.
Попри відмінності в оцінках, загальний висновок звучить приблизно однаково: траєкторія війни поступово змінюється, а росія дедалі більше втрачає свої позиції. Це хороша новина, але разом із нею виникає й певна небезпека – небезпека завищених очікувань.
Словосполучення "переломний момент" часто сприймається як обіцянка швидкої розв'язки. Якщо перелом уже відбувся, то чи не означає це, що завтра українські війська вийдуть до кордонів 1991 року, а післязавтра настане мир? Історія великих війн свідчить про протилежне.
Навіть сьогодні історики сперечаються, коли саме відбувся перелом у Першій світовій війні. Це був Верден? Битва на Соммі? Чи, можливо, вступ Сполучених Штатів у війну? Аналогічні дискусії точаться і щодо Другої світової. Битва за Британію? Сталінград? Курськ? Зазвичай переломний момент визначається лише заднім числом, коли результат уже відомий. Більше того, великі війни рідко змінюються миттєво. Найчастіше вирішальне значення мають не окремі битви, а довгі процеси, які поступово змінюють співвідношення сил.
Саме тому сьогодні, можливо, варто говорити про перелом лише у контексті поступової зміни траєкторії війни. Сучасна війна точиться одночасно на фронті, в економіці, технологіях, логістиці, дипломатії та інформаційному просторі. Дійсно, дедалі більше ознак свідчить про те, що росія стикається з накопиченням проблем, які вже не вдається компенсувати. Ми поступово заганяємо недоімперію в пастку. Але ключове слово тут – "поступово".
У стратегічній теорії існує поняття "точки перегину". Це момент, коли стара модель (у нашому випадку це недоімперія) ще працює, але вже не забезпечує колишнього результату. Подібно виглядають багато історичних поразок. Спочатку система накопичує помилки, втрачає ефективність і поступово виснажується. Лише потім усі бачать очевидний результат.
Сьогодні росія ще не на самому краю прірви. Було б небезпечно недооцінювати противника. Загнаний у глухий кут хижак залишається небезпечним. Для нас практичний висновок очевидний. Не розслаблятися, не тішити себе завищеними очікуваннями на те, що завтра настане мир, а ще більше працювати на результат, посилювати власні спроможності, масштабувати успішні рішення.
Результат війни визначить наша здатність використати свій історичний шанс. Тому сьогодні час для концентрації зусиль. Тримаймо стрій. Разом до Перемоги. Слава Україні!
