Блог | Росія не здатна впоратися з множинними синхронними кризами в логістиці
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
У ніч на 13 липня 2026 року українські безпілотні системи завдали удару по Сизранському нафтопереробному заводу в Самарській області. Це дев’ятий успішний наліт на цей об’єкт, попередній було зафіксовано у травні. Відстань від українського кордону становить приблизно 900 кілометрів. Аналітична група "КіберБорошно" підтвердила влучання в обидві установки первинної переробки нафти: АВТ-5 потужністю 2,5 мільйона тонн на рік, що становить 30% потужності заводу, та АВТ-6 потужністю 6,5 мільйона тонн на рік, тобто решту 70%. Сукупна виведена з ладу потужність первинної переробки перевищує 8,59 мільйона тонн нафти на рік. За абсолютним обсягом одночасно пошкоджених потужностей цей результат є більшим, ніж обсяг виведеної з ладу установки АВТ-11 на Омському НПЗ. Додатково було уражено установку каталітичного риформінгу бензинових фракцій ЛЧ-35/11-600, що відповідає за виробництво високооктанових компонентів бензину. За характером пошкоджень дрон, імовірно, зіткнувся з трубою установки, що спричинило повітряний вибух бойової частини та ураження об’єкта хмарою осколків. Візуально спостерігалося щонайменше п’ять осередків пожежі. Зупинка обох установок первинної переробки означає повне припинення виробничого циклу: без функціонування АВТ-5 та АВТ-6 завод фізично не може розділяти нафту на фракції, отже, робота вторинних процесів, зокрема риформінгу, стає неможливою незалежно від ступеня їхнього фізичного пошкодження.
Цей удар є логічним продовженням кампанії з демонтажу російської системи виробництва, зберігання та розподілу пального. Протягом останніх днів було послідовно виведено з ладу два ключові об’єкти нафтобазового господарства у Ставропольському краї. 9 липня було атаковано В’язниківську нафтобазу "Роснефть-Ставрополье", розташовану в Михайловську. 13 липня удару завдано по сусідній північній нафтобазі, що належить ТОВ "Лукойл-Югнефтепродукт" і розташована на відстані близько одного кілометра. Це не дві секції одного парку, а два окремі юридичні та фізичні майданчики, які, однак, утворюють єдину логістичну агломерацію, витягнуту вздовж залізничних колій станції Палагіада. Обидві бази обслуговували повагонні вантажі та під’їзні шляхи, отримуючи нафтопродукти з мережі НПЗ, які вже зазнали серйозних пошкоджень протягом останніх місяців (Рязанський, Саратовський, Новокуйбишевський, Куйбишевський, Сизранський, Уфимські заводи). Послідовність ударів демонструє цілеспрямоване відключення основного, а потім резервного розподільного вузла. Після пошкодження бази "Роснефть-Ставрополье" термінал "Лукойл-Югнефтепродукт" об’єктивно ставав природним резервним елементом, здатним узяти на себе частину автомобільних замовлень та компенсувати втрачені операції з наливу автоцистерн. Удар 13 липня ліквідував цю можливість. Обидва об’єкти були повноцінними нафтопродуктовими терміналами з власними резервуарними парками та естакадами, а не перевалочними пунктами. Втрата одночасно двох великих баз скорочує не лише фізичний обсяг зберігання, а й здатність приймати залізничні цистерни, розділяти продукти за марками та здійснювати масовий налив. Наслідком стає збільшення плеча підвезення, зростання часу обігу кожної цистерни та формування заторів на залізниці, оскільки потяги перетворюються на тимчасові сховища на колесах.
Характер пожежі на північній базі у Михайловську свідчить про займання щонайменше одного великого резервуара або про пошкодження трубопровідно-зливної інфраструктури. Пульсуючий характер горіння з вибуховими викидами вказує на безперервне надходження пального: спочатку відбувається спалах бензинових парів або легкої фракції, потім - тривале горіння дизельного пального з характерним щільним чорним димом. Це свідчить про пошкодження насосної або зливно-наливної інфраструктури, яке підживлювало пожежу. Навіть пожежа в одному резервуарі призводить до повної зупинки всієї бази через відключення автоматики, електроoпостачання, припинення перекачування, необхідність охолодження сусідніх ємностей та пошкодження кабелів і арматури високою температурою. Удар було завдано у критичний момент, коли Ставропольський край вже кілька тижнів перебуває у стані паливного ажіотажу. Регіональна влада раніше спрямувала до регіону 17 тисяч тонн пального як екстрене поповнення, визнаючи, що оператори не встигають за графіком доставки. Місцеві жителі повідомляли про черги тривалістю до 15 годин, ліміти у 20–30 літрів та відмову відпускати бензин у каністри. Знищення двох розподільних вузлів, через які якраз і мало бути прокачане це екстрене поповнення, означає, що воно не дійшло до споживача. Це демонструє вразливість моделі, озвученої віцепрем’єром Новіком, який намагався пояснити кризу необхідністю використання накопичених запасів. Удари знищують самі ці запаси безпосередньо в місцях їхнього зберігання. Глибина проникнення на понад 500 кілометрів від контрольованої Україною території та повторний успішний наліт на той самий географічний район через чотири дні свідчать про нездатність російської ППО надійно прикрити навіть заздалегідь визначені як пріоритетні цілі.
Паралельно з цим відбувається систематичне знищення логістичного флоту в Азовському морі. Командувач Сил безпілотних систем Роберт Мадяр повідомив про ураження протягом останньої доби 15 російських суден, серед яких сім танкерів, п'ять суховантажів, пором та два буксири. Загальна кількість уражених плавзасобів із початку липня досягла 105 одиниць. Також було заявлено про виведення з ладу чотирьох елементів систем ППО. Супутники NASA зафіксували два осередки пожежі на воді в районі Керченської протоки, ще один – у Таганрозькій затоці, а також пожежу в районі нафтоналивного порту "Кавказ" на Таманському півострові. Характер ударів по суднах свідчить про те, що оператори БПЛА цілеспрямовано намагаються уразити рубку судна. У рубці міститься обладнання для керування, зв’язку та навігації, і її пошкодження критично ускладнює ремонт та затримує повернення судна в експлуатацію, навіть якщо воно зберігає плавучість. Зменшення кількості танкерів серед цілей та перемикання операторів на суховантажі пояснюється, зокрема, тим, що танкери стали дефіцитним ресурсом після попередніх атак. Це порушує схему постачання пального з Таганрога до Криму та вивезення нафти через Чорне море. Окремою загрозою для логістики є знищення автомобільних поромів, які використовуються для перевезення як цивільних, так і військових вантажів через Керченську протоку. Таким чином, ураження танкерів, суховантажів та поромів одночасно блокує як морське постачання пального, так і альтернативні логістичні маршрути до Криму.
На суходолі діє система тактичного mid-strike, яка перетворила оперативний тил російських військ на зону постійного вогневого ураження. Дрони типу Hornet, Morigan, Zazula 2X, Darts здійснюють безперервне патрулювання ключових логістичних артерій. Головною ціллю є траса R280, сформована із захоплених ділянок українських доріг М14 та М18, що з’єднує Ростов-на-Дону з Маріуполем, Бердянськом, Мелітополем, Джанкоєм та Кримом. Це сухопутна рокада, альтернативна Керченському мосту. Удари фіксуються також у Луганській області: біля Луганська, Старобільська, Алчевська, Брянки, Кадіївки та навіть у районі Ізвариного на відстані понад 200 кілометрів від фронту. Наслідком є перетворення кожного логістичного рейсу на окрему бойову операцію з високим ризиком знищення. Статистика підтверджує масштабування: у квітні геолоковано 55 ударів по транспорту в оперативному тилу, у травні – 130, у червні – утричі більше. За перші шість місяців року втрати РФ у категорії "автомобільна техніка та автоцистерни" сягнули 45 500 одиниць, за перші 7 днів липня додалося ще 3 400, а за 12 днів липня – близько 4 500. У червні було встановлено місячний рекорд – майже 13 000 одиниць. Міністерство оборони України виділило додаткові 5 мільярдів гривень на закупівлю дронів саме для mid-strike, що перетворило цю практику з ініціативи окремих підрозділів на державну військову программу. Це не полювання за окремими машинами, а демонтаж самої здатності військової машини РФ до вільного переміщення вантажів між залізничними вузлами, складами, ремонтними базами та фронтом. Ураження бензовоза чи вантажівки з боєприпасами призводить до детонації вмісту, знищення вантажу, необхідності спорядження нової партії та проведення її через ту саму небезпечну зону. Наступний удар часто завдається по евакуаційній або ремонтній групі, яка прибуває на місце. Використання Starlink для керування на великих відстанях, штучного інтелекту для навігації в умовах придушення GPS та автоматичного розпізнавання й супроводження цілей робить цю систему надзвичайно стійкою. Спроби росіян адаптуватися (маскування бензовозів під молоковози, поділ колон на малі групи, рух польовими дорогами, розгортання засобів придушення Starlink) лише збільшують час та вартість доставки, зменшують її обсяги та роблять самі засоби придушення пріоритетними цілями.
Окремим епізодом, що підтверджує вихід технологічної війни на новий рівень, стала висадка роботизованого десанту на Кінбурнську косу. Морський дрон 123-ї бригади територіальної оборони доставив на окуповану територію наземний безпілотний комплекс зі встановленим кулеметом. Після висадки цей НРК відкрив вогонь по російських позиціях. Це перший задокументований випадок проведення повністю роботизованої десантної операції без ризику для особового складу. Це демонструє технічну можливість масштабування подібних операцій на інші ділянки узбережжя, включно з Кримом.
У ніч на 13 липня понад 350 безпілотників атакували Московський регіон. Географія уражень та роботи ППО охопила райони Одинцова, Істри, Наро-Фомінська, де зосереджена вища бюрократична, військова та бізнесова еліта РФ. Троє людей загинули, п’ятеро дістали поранення. Це свідчить про те, що попередні нальоти, зокрема зі знищенням центрів космічного зв’язку, не були поодинокими ударами, а є частиною систематичної кампанії зі зниження безпекового статусу столиці. Факт денного нальоту, зафіксованого 12–13 липня, пояснюється як вибором часу (вихідний день, знижена пильність бойових розрахунків), так і високою ймовірністю використання українською стороною аналітики на основі штучного інтелекту для прогнозування вікон у щільності російської ППО.
Під Костянтинівкою українська авіація застосувала керовану авіабомбу "Вирівнювач" власного виробництва по скупченню штурмових груп противника. Боєприпас, скинутий з літака Су-27, влучив точно в центр будівлі, повністю її зруйнувавши. Відхилення візуально оцінюється як нульове. Заявлена дальність застосування цієї бомби сягає 130 кілометрів, що значно перевищує показники французьких Hammer (до 70 км). Це дозволяє завдавати ударів по цілях у глибокому тилу, не заходячи в зону ураження щільно розгорнутих на цьому напрямку російських ЗРК, включно із С-300 та С-400. Застосування "Вирівнювача" свідчить про вирішення українським ВПК проблеми створення високоточного далекобійного авіаційного боєприпасу, здатного уражати цілі на дистанції, що унеможливлює ефективну протидію з боку фронтової ППО.
На додаток до суто військових та логістичних ударів фіксується параліч волонтерського постачання російської армії внаслідок паливної кризи. Представники краснодарського фонду "Добротворци" повідомили про неможливість знайти бензин на трасах у зоні так званої "СВО", а в Запорізькій області він просто відсутній. Група "Огні Севастополя" заявила, що виїзди автоволонтерів "майже на нулі". "Волонтьорский батальйон Карелії" фіксує підвищений попит на доставлення через неможливість самостійних поїздок. Організація "Надьожний тил" у Комі констатує, що ситуація "загострилася до межі", і для поїздки потрібне пальне в каністрах. Таким чином, дефіцит пального, спричинений ударами по НПЗ та нафтобазах, має прямий негативний вплив на спроможність навіть нерегулярних логістичних ланцюжків забезпечувати окупаційні війська. Це означає, що виведення з ладу цивільних розподільних потужностей змушує військову логістику конкурувати за ресурс із цивільним сектором та волонтерами, що додатково уповільнює та здорожчує постачання.
Паралельно фіксується значне зростання власного виробництва безпілотних систем в Україні. Міністерство оборони з початку 2026 року кодифікувало та допустило до експлуатації 413 нових безпілотних авіаційних комплексів, майже всі з яких – українського виробництва. Це на 30% більше, ніж за аналогічний період 2025 року, та на 73% більше за показник 2024 року. Найшвидше зростає сегмент ударних коптерів та систем керування через оптоволокно, а також дронів для ураження цілей у ближньому та середньому тилу. Цей показник корелює з масштабуванням mid-strike кампанії та загальним збільшенням кількості ударів по оперативному тилу.
На лінії безпосереднього зіткнення тривають критичні бої за Костянтинівку, яку російські війська намагаються охопити з трьох флангів за тактичною схемою операції "Канни" Альфреда фон Шліффена. Попри щомісячні втрати тридцяти-тридцяти п'яти тисяч осіб особового складу та передчасні фальшиві доповіді Путіну про нібито взяття міста, Костянтинівка міцно утримується ЗСУ, залишаючись ключовим елементом чотирьох міст поясу фортець Донбасу, де оборонні бої ведуться ще з жовтня минулого року. Можливе відкриття Росією восени нового фронту в Чернігівській області з території Білорусі, про що заявляв голова профільного комітету Верховної Ради Костенко, наразі залишається суто гіпотетичним інструментом російського психологічного тиску, оскільки реальних ознак розгортання необхідного угруповання у тридцять-сорок тисяч солдатів після очікуваної мобілізації в РФ немає. На геополітичній арені позиції Кремля остаточно нівельовані жорстким ультиматумом Китаю, оскільки Сі Цзіньпін особисто попередив Путіна про повне розірвання військових та економічних зв'язків у разі спроби ядерного шантажу або застосування ядерної зброї проти України. Пекін жорстко захищає безпеку свого головного сухопутного вантажопотоку через Росію та Білорусь у рамках проєкту "Один пояс, один шлях", а також ліквідує загрозу втрати власної ядерної монополії в Азії, оскільки будь-який ядерний удар з боку РФ миттєво змусить Японію (здатна розгорнути ядерний арсенал за дев'яносто днів), Південну Корею та Тайвань розпочати екстрене ядерне озброєння. Системний демонтаж виробничих, логістичних та інфраструктурних ланок російського тилу силами ЗСУ позбавляє агресора здатності продовжувати війну в колишньому темпі.
Німеччина профінансувала постачання 50 000 комплектів для ударних FPV-дронів типу Shrike з функцією автономного наведення на базі штучного інтелекту. Це забезпечує невразливість до засобів радіоелектронної боротьби на кінцевій ділянці траєкторії, оскільки дрон більше не потребує постійного зв’язку з оператором.
Спостерігаємо реалізацію єдиної стратегії з демонтажу всіх рівнів російської паливної та військової логістичної системи. Після виробництва (НПЗ) знищуються регіональне зберігання та розподіл (нафтобази). Після розподілу – транспортування морем (танкери, суховантажі, пороми). Після моря – сухопутна логістика оперативного тилу (mid-strike по вантажівках і бензовозах). Одночасно створюються передумови для проведення роботизованих десантних операцій без втрат, а тиск на політичний центр (Москва) знижує безпековий комфорт панівного класу. Виробнича база України демонструє здатність до кратного нарощування випуску основних засобів ураження, а міжнародна технічна підтримка забезпечує перехід цих засобів на новий технологічний рівень із впровадженням елементів штучного інтелекту. Результатом є нездатність російської системи реагувати на множинні синхронізовані кризи, що виникають одночасно у всьому логістичному ланцюзі.
