УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Коваленко: Росія обстрілює міста України поблизу кордону та лінії фронту – чим і як цьому можна запобігти

6 хвилин
73,8 т.
ракетний обстріл Гроза Харків Херсон

Російські окупанти продовжують завдавати ракетних та артилерійських ударів по населених пунктах України, які розташовані або поблизу кордону з РФ, або недалеко від лінії фронту. Наприклад, вночі та вранці 6 жовтня російські окупанти завдали ударів по центру Харкова і знову обстріляли Херсон. Днем раніше внаслідок влучення "Іскандера" у кафе-магазин у с. Гроза Куп'янського району Харківської області загинуло понад 50 людей.

Багато хто переконаний, що причиною трагічних наслідків є брак комплексів протиповітряної оборони. Але чи так це, і якщо так, яка ППО може захистити?

Спробуймо розібратися.

Чим обстрілюють зони ризику

Для початку пропоную використовувати для територій, що розташовані у ближній зоні обстрілів, таке поняття як "зона ризику". До неї входять села, селища та міста, розташовані від кордону з Росією або лінії бойових зіткнень на відстані до 70-100 км.

Чому саме така відстань? Тому що це дальність застосування окупантами найпростішого та неенерговитратного озброєння для здійснення терору.

Коли ми говоримо про неенерговитратне озброєння, то маємо на увазі ствольну артилерію, реактивні засоби залпового вогню та комплекси С-300. Окремо стоять ОТРК "Іскандер", які до цієї категорії не належать, але які час від часу застосовуються по зоні ризику – про них також поговоримо.

Не енерговитратне озброєння (у випадку з російськими окупаційними військами) – це те, що не потребує особливих, унікальних поставок боєкомплекту, на виробництво яких йдуть терміни вищі за показник середньодобового застосування. І саме ці засоби ураження як максимально дешеві, так і доступні.

Наприклад, Херсон часто обстрілюють не лише боєприпасами зі ствольної артилерії, а й 122-мм реактивними снарядами з БМ-21 "Град". Загалом "Град" став основною терористичною реактивною системою залпового вогню у РОВ у Херсонській області. Вона мобільна, її можна дуже швидко привести у бойове положення, відстріляти пакет та швидко покинути позицію до початку контрбатарейної боротьби артилерії Сил оборони України (СОУ). На весь цикл дій у професійного розрахунку може піти трохи більше 5 хвилин.

БМ-21 Град

А ось перехопити реактивний снаряд системами ППО, які стоять на озброєнні ЗСУ, практично неможливо – так само як і снаряд, випущений ствольною артилерією.

Тобто всі претензії щодо нестачі захисту ППО у тих населених пунктів, які переважно обстрілюються ствольною та реактивною артилерією, абсолютно безпідставні. Такі засоби просто неможливо перехопити, і єдине, що можна їм протиставити – це контрбатарейна боротьба за фактом або на запобігання.

С-300

Російські окупанти з кінця травня 2022 року стали переналаштовувати комплекси С-300 з ударів по повітряних цілях на роботу по сухопутних об'єктах, що є можливим для функціоналу цих систем.

С-300

На цей крок вони пішли через дефіцит оперативно-тактичних комплексів, зокрема ОТРК "Іскандер". Але застосовувані по поверхні ракети 5В55 вирізняються низькою точністю, що не дозволяло повністю компенсувати функціонал "Іскандерів" з їх 9М723 та 9М728. Саме з цієї причини вони відігравали роль виключно як елемент ураження невиборчого типу, терористичного призначення.

Крім того, швидкість польоту цих ракет сягає 2000 метрів за секунду. Тобто свою максимальну дистанцію в 75 кілометрів така ракета може пролетіти менш ніж за 40 секунд. На жаль, жодна повітряна тривога не встигає вчасно відреагувати на такі погрози. А якщо пуск здійснюється по цілі на менших дистанціях? Десять кілометрів умовно за п'ять секунд?

Але питання в іншому – чи можливо ракети С-300 перехоплювати засобами ППО?

За принципом своєї дії переналаштована на удари по поверхні С-300 – це балістична ракета. Відповідно засоби, що перехоплюють балістику, повинні перехоплювати С-300. Наприклад, ЗРК Patriot, які показали високу ефективність під час перехоплення не лише балістичних ракет ОТРК "Іскандер", а й гіперзвукових Х-47М2 "Кинжал".

Проте є нюанси. Зокрема, можливість перехоплення ЗУР від С-300 комплексом ЗРК Patriot – це теорія, адже поки що жодного разу це не практикувалося. Хоча свого часу перехоплення ОТРК "Іскандер" та Х-47М2 "Кинжал" теж були теорією, доки не було підтверджено на практиці.

Ще важливий момент. Так, ракети С-300, не просто теоретично, а на практиці, я більш ніж впевнений, можна збивати зенітним ракетним комплексом Patriot. Але ракет до С-300 у Росії тисячі, а боєкомплект ЗРК Patriot дуже дорогий і обмежений.

Так, хтось може сказати, що перехоплення кожної з С-300 – це порятунок людських життів, а вони безцінні – і це правда. Але навіть якщо припустити, що в районі того ж Харкова розмістять ЗРК Patriot, як ви вважаєте, наскільки їм вистачить боєкомплекту при регулярних обстрілах С-300, у яких порівняно з "патріотами" БК, можна сказати, нескінченний?

Це виснажуватиме потенціал ЗРК Patriot, і коли потрібно буде відбити атаку інших типів ракет, спрямованих не на терор, а на боєздатність та обороноздатність країни, боєкомплекту просто не буде. Наприклад, на ракети, які застосовуються ОТРК "Іскандер".

ОТРК "Іскандер"

Російські окупанти використовують у запусках два типи ракет: Іскандер-М балістичного типу та Іскандер-К – аеробалістичні. По суті, Іскандер-К – це сухопутний КРМБ "Калібр", що має схожі характеристики і низьку ефективність прориву нашої ППО. Тим часом балістичні ракети можуть перехоплювати на сьогодні лише ЗРК Patriot.

ОТРК Іскандер

Знаючи цю обставину, російські окупаційні війська намагаються останнім часом завдавати ударів саме цим типом "іскандерів" по районах, де немає засобів ППО, здатних перехоплювати такі ракети.

Кривий Ріг, Покровськ, Одеса, Харків… З урахуванням близькості позицій РОВ до багатьох із цих міст та швидкості ракети понад 2 000 км реакція на такі удари також обчислюється десятками секунд, а не хвилин.

І, як ми розуміємо, закрити всі ці міста просто зараз батареями ЗРК Patriot просто немає можливості.

Що ж, безвихідь? Ні. Рішення є.

Протидія

Коли ми говоримо про загрозу артилерійських ударів РОВ, ствольну та реактивну артилерію, снаряди якої перехопити засобами ППО неможливо, то про що відразу ж згадуємо? Про контрбатарейну боротьбу.

На сьогоднішній день українська армія має якісну перевагу в питаннях контрбатарейної боротьби з російською артилерією, але, як і раніше, немає кількісної переваги.

Тобто закрити всі локації по лінії фронту артилерією так, щоб одночасно забезпечувати контрбатарейну боротьбу та надання підтримки підрозділам, що наступають, практично неможливо через кількісний фактор. Але саме за рахунок знищення засобів ведення вогню противника можливо створювати тривалі паузи між обстрілами населених пунктів.

Приблизно така ж методика може бути використана в боротьбі з С-300. Ми не можемо змусити наших партнерів передати нам стільки та одразу необхідних ЗРК, щоб гарантувати безпеку всім містам на одному рівні. Але ті міста, яким загрожують С-300, можуть бути забезпечені безпекою у форматі запобіжних атак.

ЗРК С-300 має обмежену дальність ураження цілей, і для їх застосування росіяни повинні як у зоні бойових дій, так і за кордоном з Україною підводити їх на відстань, що дозволяє їх знищити – або за допомогою РСЗВ типу М142/М270, або за допомогою дронового полювання.

М270 MLRS

Запобіжні атаки

Жителям зони ризику слід зрозуміти одну просту річ – їхнє місце проживання не так просто називається саме так. Вони перебувають або в зонах ураження засобами, які взагалі не перехоплюються (ствольна артилерія та РСЗВ), або в зонах, по яких завдаються удари засобами, які не перехоплюються наявними там комплексами.

Можливо, це прозвучить суворо і жорстоко, але хіба ви не знаєте, де живете і хто винен у ваших стражданнях? Відсутність достатньої кількості необхідних одиниць ППО впливає на ситуацію з обстрілами – так. Але в низці випадків навіть наявність найсучасніших систем не стала б вирішальним фактором у запобіганні ударам.

Концепція захисту таких зон ризику – це не стільки захист традиційними засобами ППО, як концепція запобіжних атак. І на рівень ефективності таких атак ми лише виходимо.

Але слід бути реалістами. Безпеку від терористичних атак Росії населені пункти України отримають лише тоді, коли окупантів буде вигнано з наших земель – хоча ще досить довгий час залишиться актуальним питання безпеки прикордонної зони.

Матеріал опубліковано в межах спільного проєкту OBOZREVATEL та групи "Інформаційний спротив".