Росія почала активно застосовувати "камікадзе", оснащені ракетами і ПЗРК: наскільки вони небезпечніші за звичайні "Шахеди"

Російські окупаційні війська для терору України стали нарощувати застосування Shahed-136 з ракетами Р-60 і переносними зенітними ракетними комплексами "Верба". За останні два місяці таких нових зразків "Шахедів" було застосовано близько сотні. Але наскільки вони небезпечніші за звичайні дрони-камікадзе, яку несуть загрозу авіації Повітряних сил ЗСУ і цивільним? Давайте розберемося.

Наприкінці листопада 2025 року заступник міністра оборони України Юрій Мироненко в інтерв'ю Business Insider заявляв про те, що російські Shahed-136 намагаються уразити українські літаки і вертольоти в повітрі. Це можна вважати першим офіційним підтвердженням того, що РОВ уже тоді намагалися розміщувати на дрони-камікадзе засоби, які дають змогу вражати повітряні цілі.

Загалом із серпня 2022 року, коли вперше в повітряному просторі України було зафіксовано Shahed-136, Росія виробила не просто десятки, а сотні різноманітних модифікацій цих засобів терору. Незначно або істотно змінюючи їхні ТТХ, бойові та руйнівні можливості, а також тактику застосування.

Але як засіб повітряного бою, зі спробою представлення загрози для української авіації, такі дрони-камікадзе з'явилися порівняно недавно.

Shahed-136 з ракетою Р-60

У ніч на 1 грудня 2025 року був збитий і було заявлено про нібито першу спробу застосування Shahed-136 ракети класу "повітря – повітря" ближнього радіусу дії з інфрачервоною ГСН – Р-60. За ідеєю, застосування цієї ракети не вимагало наявності РЛС у наведенні на ціль, і вона мала стати серйозною проблемою для української авіації, яка перехоплює дрони-камікадзе.

Мінус цієї модифікації полягав у тому, що через масу самої ракети в 45 кг доводилося на Shahed-136 встановлювати базову бойову частину не 90 кг, а 40-50. Або взагалі дрон був без БЧ.

Сама ракета Р-60 має бойову частину масою 3,5 кг. Для ракет класу "повітря – повітря" цього достатньо, їм не потрібні надмірно масивні БЧ, але як для засобу ураження рівня дрона-камікадзе Shahed-136 це, м'яко кажучи, абсолютно нікчемна бойова начинка. Сама по собі маса Shahed-136, що пікірує з кілометрової висоти, становить більшу загрозу, ніж детонація такої ракети.

Але як варіант боротьби з українською авіацією і такого собі супроводжуючого рій ударних дронів цей Shahed-136 з ракетою Р-60 цілком можна було розглядати як серйозну загрозу.

Shahed-136 з ПЗРК "Верба"

На початку січня з'явилися перші повідомлення про Shahed-136 зі встановленими на них переносними зенітними ракетними комплексами "Верба".

Версія з "Вербою" являла собою ерзац-установку на скотчі, на якій спусковий гачок ракети був від початку зафіксований у постійно натиснутому положенні, що досягалося за допомогою кабельних стяжок. І загалом це повинно було дозволити здійснити автоматичний пуск ракети відразу після захоплення цілі головкою самонаведення.

Завдяки своїй масі в 17 кг (маса БЧ самої ракети 1,5 кг) ця версія дрона-камікадзе дає змогу використовувати повноцінну термобаричну бойову частину ТББЧ-50м, що робить дрон потенційно небезпечним не тільки для авіації Повітряних сил ЗСУ, а й дозволяє йому повністю виконувати функції засобу терору.

Що примітно, саме на Shahed-136 зі встановленими на них ПЗРК "Верба" був уперше верифікований 6-осьовий інерційний модуль SCH1633-D0I, що виробляється японською компанією Murata з кінця 2024 року.

Станом на кінець першої половини січня 2026 року РОВ практично щодня застосовують Shahed-136 зі встановленими на них ракетами Р-60, що свідчить про те, що технічно і технологічно реалізувати застосування такої варіації дрона-камікадзе набагато простіше і швидше.

Такий підхід може бути виправданий тим, що ракет Р-60 у спадок від СРСР Росії залишилися тисячі, тоді як ПЗРК "Верба" виробляється з низкою складнощів технічного і технологічного характеру. Крім того, разом із втратою Shahed-136 втрачається і багаторазова пускова установка – "труба", що також є куди більш витратним заходом.

Окремо варто зазначити, що з урахуванням часового проміжку першого застосування таких модифікацій дронів-камікадзе минуло вже майже два місяці, і РОВ використали не просто десятки дослідних зразків, а близько сотні, але от що до результативності (тобто підтверджених фактів збиття української авіації цими засобами) – як не було, так і немає.

Ерзац-ППО

Не варто недооцінювати загрозу від спроби РОВ створити повітряну ерзац-ППО, яка супроводжувала б у форматі супроводжуючого рої дронів-камікадзе і починала б полювання на авіацію, що вирушає на перехоплення. Але є суттєвий нюанс.

Українські пілоти за чотири роки повномасштабного вторгнення і щоденної бойової роботи в максимально екстремальних умовах, з якими не стикалися пілоти жодної країни у світі, мають цінний досвід оперування і пілотування, прекрасно знають, як тримати бойову машину на безпечних висотах, дистанціях і, скажімо так, кутах і проєкціях.

Дрони-ППО за всієї своєї небезпеки мають низку недоліків, зумовлених цілою низкою чинників, про які з цілком зрозумілих причин я не буду говорити. Так, ця обставина тепер вимагає від кожного пілота винищувача, гелікоптера, легкомоторної авіації значно більшої обережності та прояву майстерності пілотування. Але це набір дій, відпрацьованих у професіоналів на рівні автоматизму, який у більшості випадків застосовувався ними ще до того, як ці ерзац-ППО з'явилися в нашому повітряному просторі.

Тому щодо загроз від цих дронів-камікадзе можна зробити досить дисонуючий висновок.

Висновок

Загроза для цивільних від них як була, так і залишається. Ніколи не можна недооцінювати засіб ураження противника – чи то в нього бойова частина 90 кг, 50 чи навіть 1,5. Все це вбиває. З різним ступенем руйнувань, але вбиває.

Аналогічно недооцінювати загрозу цих засобів (за певних обставин) для авіації також не можна, але здебільшого вони – спроба стрибнути вище голови і зробити хоч щось там, де можливості гранично обмежені.

По суті, дрони-ППО є яскравим маркером деградації російського військово-промислового комплексу. Вирішення складних завдань на рівні конструктора лего із застосуванням скотча і кабельних стяжок. Можливо, колись ця концепція спрацює і буде результат. Але на сьогодні близько сотні Shahed-136 з ракетами Р-60 і ПЗРК "Верба" лежать у степах і лісах України, збиті засобами протиповітряної оборони або придушені РЕБ.

І, на мій погляд, це найкращий результат на сьогодні, який доводить безпробудну тупиковість розвитку будь-якої російської науково-технічної думки.

Матеріал опубліковано в межах спільного проєкту OBOZ.UA і групи "Інформаційний спротив".