Росія серйозно посилила терор Одеси та області: наскільки реально захистити регіон і що для цього потрібно – розбір варіантів

Армія Росії наростила удари по портовій і не тільки інфраструктурі півдня розширеною номенклатурою засобів ураження, що змусило призупинити комерційне судноплавство у виключній економічній зоні Чорного моря. Страждають, звичайно ж, і жителі Одеси та області, життю яких щодня загрожують смертельно небезпечні обстріли.

Чи можна було цьому запобігти і що робити регіону зараз для підвищення рівня безпеки? Давайте розберемося.

Хроніка терору

У липні 2026 року по Одесі та області російська армія застосувала рекордну кількість засобів ураження: від дронів-камікадзе та дозвукових ракет до надзвукових і балістичних. Це призвело до повної паралізації судноплавства, зупинки роботи портів та значному зростанню регіонального рівня загроз – особливо напередодні осінньо-зимового періоду.

Одеса та порти в області є елементами ключової морської та річкової логістики України, але через дивний збіг обставин увага до формування ешелонованої та високоадаптивної протиповітряної оборони в регіоні приділялася лише остільки-оскільки. Грубо кажучи, не на випередження та довгострокове планування, а в міру виникнення загроз.

Коли у 2023 році РОВ розгорнули "зерновий терор", на руїни історичних споруд і храмів почали звертати увагу не лише місцеві мешканці, а й іноземні ЗМІ. Ігнорувати слабку ланку – ППО Одеси – було неможливо, і питанням його посилення зайнялися на найвищому рівні, але у підсумку з частковим, а не істотним результатом.

У 2025-2026 роках Росія значно посилила нальоти на Одесу із застосуванням дронів-камікадзе Shahed-136, що взимку 2026-го призвело до тривалого блекауту. Ситуація дещо покращилася наприкінці зими, коли місто почало отримувати достатній боєкомплект зенітних дронів-перехоплювачів, які дуже ефективно полювали на ці "Шахеди". І це дозволило ситуативно, але все ж значно покращити ситуацію.

Однак, наприкінці червня – на початку липня 2026 року РОВ змінили тактику, і Одеса вкотре стала недостатньо захищеною.

Чим сьогодні тероризують Одесу

Якщо раніше, головним інструментом російського терору були дрони-камікадзе Shahed-136, які збивалися практично всіма наявними засобами перехоплення, зокрема й великокаліберними кулеметами, то зараз ця складова відійшла на другий план. Противник зробив ставку на реактивні засоби ураження.

Shahed-238/Герань-3/4 – реактивний дрон-камікадзе, що розвиває швидкість до 600 км на годину. Збити його дроном-перехоплювачем вкрай складно, а тому коефіцієнт збиття порівняно з Shahed-136 – нижчий. Ефективне перехоплення – ракетними засобами (ПЗРК, ЗРК малого радіусу дії, авіаційними комплексами).

Х-59/69 – авіаційна ракета, перехопити яку можна ЗРК малого радіусу дії або авіаційними комплексами.

Х-31П – протирадіолокаційна ракета (ПРР), яка через свої властивості надзвичайно складна для перехоплення звичайними або застарілими ЗРК.

"Бандероль" – ерзац-ракета, яку перехоплюють за допомогою ЗРК малого радіусу дії або авіаційних комплексів.

Х-35 – дозвукова низьколітаюча протикорабельна ракета, яку перехоплюють за допомогою ЗРК малого радіусу дії.

9М723 – балістична ракета ОТРК "Іскандер-М", яку перехоплюють ЗРК Patriot ракетами PAC-3 або SAMP/T ракетами Aster-30 B1NT.

3М55 "Онікс" – надзвукова протикорабельна ракета, що летить на низькій висоті, яку перехоплюють ЗРК Patriot ракетами PAC-3, але оптимально саме ЗРК SAMP/T ракетами Aster-30 B1NT.

Тобто, більша частина цих ракет збивається зенітно-ракетними засобами. Запити, закупівлі та накопичення БК, які не повинні були припинятися чи зменшуватися жодного дня, необхідні для формування справді щільної ешелонованої ППО.

Засоби перехоплення

Почну з радянських зразків малого радіусу дії, до яких належать ЗРПК 2С6 "Тунгуска", ЗРК "Стріла-10", "Оса" та С-125.

Досить багато цих установок ще від часів СРСР залишилося у лояльних до України країнах, де їх можна було б придбати (або боєкомплект до них).

Однією із проблем українських ЗРК "Стріла-10" та "Оса" стало витрачання БК, зенітних керованих ракет до них, але проведена модернізація дозволила застосовувати ракети Р-73 і навіть західні AIM-9 Sidewinder.

До західних зразків малого радіусу перехоплення належать ЗРК Crotale, Alvis Stormer, L3Harris VAMPIRE, а також альтернативні варіанти – списані, але подекуди ще не утилізовані ЗРК Roland або MIM-72A/M48 Chaparral.

Середній радіус дії радянських зразків — ЗРК "Бук", "Тор-М2" (трофейні), "Куб" (переважно перероблені під ракети RIM-7 Sea Sparrow). Західні – ЗРК NASAMS, IRIS-T SLM тощо.

Крім того, до комплексу ешелонованої ППО для Одеси мають входити системи РЕБ (щонайменше уздовж берегової лінії), аналогічні за потужністю та принципом дії комплексу Lima. Це дозволить "гасити" більшу частину засобів ураження противника без застосування ракетного озброєння на підльоті до берегової лінії.

Важливим компонентом має залишатися й легкомоторна авіація, але не Як-52. Він став символом Одеси не тому, що це хороший бойовий літак, а насправді навпаки – це навчально-спортивний поршневик, який аж ніяк не пристосований до виконання бойових завдань. Лише завдяки майстерності пілотів і стрільців, для яких кожен виліт був грою в шахи зі смертю, він перетворився на такий.

Одесі для прикриття повітряного простору необхідна повноцінна бойова турбогвинтова штурмова авіація на кшталт Embraer EMB 314 Super Tucano (A-29), Thrush 510G Archangel, AT-6 Wolverine або навіть OA-1K Skyraider II.

Ефект протиракетного ешелонування

А тепер найголовніше. Коли в одеські порти заходять великотоннажні судна, то вони йдуть по глибоководних фарватерах і рекомендованих маршрутах, віддаляючись від берега у відкрите море на відстань від 2-3 до 10-12 кілометрів. Залежно від цілого ряду факторів: від осадки судна до точки прийому лоцмана.

Але загалом формування вздовж самого берега Одеси ешелонованої ППО з розміщенням уздовж берегової лінії до двох батарей комплексів малого радіусу дії, від однієї до двох батарей середнього радіусу дії, покриття РЕБ та контролю повітряного простору легкомоторною авіацією дозволило б не тільки значно підвищити безпеку проходу суден, а й створити серйозний загороджувальний бар’єр від ударів не всієї, але більшої частини ракетної номенклатури РОВ.

Чи можна було б забезпечити такий бар’єр для міста, яке є ключовим морським транспортним вузлом країни на п’ятий рік повномасштабної війни? Я впевнений, що так.

Використовуючи як пряму дипломатію на державному рівні, так і кулуарну, особливо акумулюючи вплив одеських діаспор у тих чи інших країнах, посилюючи тим самим лобіювання інтересів України, належний ефект не відразу, але з часом би проявився.

Звісно, мене можуть звинуватити в упередженості й сказати, що я перебільшую, але достатньо поглянути з вікна на порожнє море й німі порти, і відповідь на питання, чому в Чорному морі знову припинене судноплавство, а відсоток прильотів повернувся до показника кінця 2025 року, пролунає сама собою.

Матеріал опубліковано в межах спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".