Росія запустила "експеримент" із новими реактивними дронами-камікадзе для ударів по Україні: наскільки вони небезпечні та як боротися

Головне управління розвідки Міноборони України попередило про застосування ворогом з початку 2026 року нової модифікації дронів-камікадзе – "Герань-5" із реактивним двигуном. Ця інформація викликала у людей багато запитань, зокрема наскільки вони небезпечні та як їм протидіяти. На ці запитання ми й спробуємо відповісти в сьогоднішньому матеріалі.

Насамперед хочу зазначити, що російські окупаційні війська вже не вперше намагаються експериментувати з реактивними дронами-камікадзе. У 2025 році вони досить активно застосовували аналог іранського Shahed-238.

По суті, на класичний Shahed-136 було встановлено реактивний двигун, який давав змогу дрону розвивати швидкість до 500 км/год і більше. І це вважалося головною перевагою реактивного дрона-камікадзе, оскільки дозволяло швидше пролітати райони оперування мобільних вогневих груп (МВГ).

Основне завдання таких дронів – прорив загороджень МВГ. Але при цьому недоліків у Shahed-238 було більше.

Швидкість у 550 км/год дає можливість швидше долати відстані та прорив районів із мобільними вогневими групами, але водночас реактивний двигун споживає в рази більше палива, ніж чотирициліндровий двотактний бензиновий двигун Shahed-136. А це значно знижує дальність польоту дрона. Крім того, реактивний двигун дорожчий і тим самим підвищується собівартість готової продукції та ускладнюється технологічний процес збірки.

Також недоліком реактивного двигуна є його більш інтенсивне виділення тепла, що спрощує фіксацію і супровід цілі засобами протиповітряної оборони і перехоплення за допомогою ПЗРК.

Але не менш важливим було те, що планер класичного Shahed-136 (аеродинамічної схеми "літаюче крило", яке і без того поступається дронам літакового типу) під час встановлення реактивного двигуна отримував ще менші можливості для здійснення маневрів.

Зниження маневреності та всі інші мінуси, що перекривали головний плюс дрона – швидкість, вочевидь, і вплинули на те, що він не став особливо масовим і популярним засобом терору у РОВ. Але з'явилася "Герань-5".

Що ти таке – "Герань-5"?

Багато хто помітив, що ніколи не використовую російську назву "Герань-1" або "Герань-2", а оперую їхніми рідними назвами Shahed-131, Shahed-136, Shahed-238, що підкреслює, звідки прийшов цей засіб терору, хто є головним спонсором російських маніяків у питаннях геноциду українців. Іран.

З "Герань-5" історія аналогічна, адже це копія іранського реактивного дрона-камікадзе Karrar, трішки адаптованого, модифікованого під потреби РОВ.

За основними бойовими характеристиками Karrar мало чим відрізняється від серії Shahed, його реактивної лінійки, тобто – бойова частина масою до 90 кг, дальність польоту менша за класичний Shahed-136 і трохи більша за 1 000 км. Можливість розміщення на них ракет "повітря – повітря" з метою боротьби з українською авіацією вже практикувалася на Shahed-136.

За показниками швидкості Karrar схожий на Shahed-238, маючи при цьому ті самі недоліки – підвищену теплову сигнатуру, швидку витрату палива тощо.

Але особливістю Karrar є те, що, за даними ГУР МО України, їх розглядають як бойове навантаження для штурмовиків Су-25 для здешевлення застосування і збільшення дальності польоту. І тут виникають питання.

Якщо дальність польоту Karrar за допомогою пуску з Су-25 можна збільшити, то ось здешевлення застосування дрона – це якась дивна концепція.

Річ у тім, що вартість однієї години польоту штурмовика Су-25 (операційні витрати, пальне, техобслуговування, зношення техніки тощо) це ≈ 7 млн рублів, або близько 55 тисяч доларів. Тобто середньостатистична вартість виробництва Shahed-136 в Алабузі. Кожен такий політ Су-25 – на межі катастрофи, адже Росія не виробляє ці літаки, а їхній ресурс вичерпано.

Тому економія тут виглядає вкрай дивно.

Висновки

На сьогодні застосування Karrar/"Герань-5" представляє поодинокі випадки. Очевидно, що це експеримент, випробування нового засобу терору в комбінації з класичними Shahed-136.

Сам дрон-камікадзе не можна назвати таким собі Wunderwaffe. Єдине, чим він може кардинально відрізнятися від попередніх засобів терору, так це ймовірною можливістю пуску за допомогою штурмовика Су-25. Натомість це не здешевлює, а значно здорожує застосування кожного такого засобу, який і без того явно перевищує за собівартістю Shahed-136.

З іншого боку, противник може використовувати їх з метою прориву та обходу районів концентрації мобільних вогневих груп, на невеликих дистанціях, а також заради виснаження ППО – змушуючи задіяти зенітно-ракетні засоби для перехоплення.

Очевидно, РОВ намагаються зробити вибір між Shahed-238, від якого вони явно не залишилися в захваті, і Karrar/"Герань-5".

Матеріал опубліковано в межах спільного проєкту OBOZ.UA і групи "Інформаційний спротив".