Згідно з Женевською конвенцією країна-окупант зобов'язана забезпечити цивільне населення продовольством і всім необхідним для виживання – зокрема медикаментами. Але у випадку з Росією це не працює від слова "зовсім". Як наслідок, на тимчасово окупованій частині України зараз вибухнула криза, яка може обернутися справжньою катастрофою.

Детальніше про це – у матеріалі OBOZ.UA.

Заробіток на біді

Особливо гостра ситуація в так званих нових регіонах - так загарбники називають окуповані території України з початку повномасштабного вторгнення.

Яскравий приклад тому – днями окупаційна адміністрація Запорізької області змушена була визнати дефіцит інсуліну. Без нього людина з діабетом 1 типу може прожити дуже короткий час – від кількох днів до кількох тижнів. Усе тому, що клітини не можуть використовувати глюкозу для отримання енергії, а це швидко призводить до життєзагрозливих станів.

За даними керівника Центру вивчення окупації Петра Андрющенка, починаючи з кінця травня проблеми з постачанням інсуліну стали очевидними, а з липня окупаційна влада остаточно припинила його видачу діабетикам.

"Не дивлячись на офіційну заборону на продаж інсуліну, його активно реалізують в аптеках Мелітополя, Бердянська і Токмака, але за цінами, які не по кишені тим, хто дійсно потребує цієї допомоги", – поділився Андрющенко.

Гауляйтер Євген Балицький заявив, що "після численних звернень громадян" з бюджету виділять кошти на закупівлю ліків і нібито постачання всіх видів інсуліну планується завершити до 14 листопада. Але в чергові обіцянки мало хто вірить.

"Причому це стосується і тих, хто у 2022 році з російськими прапорами зустрічав окупантів. Зараз місцеві жителі, у яких проблеми зі здоров'ям, опинилися на межі. Ті ліки, які мали б отримувати безоплатно, досі відсутні. А лікарі відверто рекомендують розраховувати виключно на себе", – розповіла мешканка окупованого Мелітополя.

У Центрі протидії дезінформації переконані, що заява Балицького, що "ось-ось усе налагодиться", – це фактично вимушене реагування на кризу, яку окупанти довго ігнорували.

Дефіцит інсуліну став настільки критичним, що проблему вже неможливо було приховати: з'явилися публічні скарги, черги в аптеки та звернення під час "прямої лінії" Балицького. Якби ситуацію не винесли на загал, вона й далі залишалася б "несистемною", як цинічно заявив гауляйтер.

Але це тільки верхівка айсберга.

Нікому лікувати

Критичною стала і нестача лікарів і медсестер на окупованій території. Наприклад, на сьогодні Бердянська міська лікарня укомплектована кадрами трохи більше ніж на 50%. Також на 87 тисяч населення Бердянська працює всього 15 терапевтів. І на все місто є всього один фахівець, який проводить рентгенологічні дослідження. Тобто ні про яку якісну медичну допомогу не йдеться.

Незважаючи на запущену в Росії програму "Земський доктор" і великі виплати, медиків, які добровільно бажають переселитися в "нові регіони", дуже мало. І це логічно – є висока ймовірність відправитися на той світ. Тому російських лікарів стали відправляти в примусові "відрядження" – хоча б на місяць-два. Наприклад, у вересні на окуповану частину Запорізької області завезли "гастролерів" з Калмикії.

Важка ситуація і з лікарями в Маріуполі. А через відсутність у місті дитячих інфекційних відділень маленьких пацієнтів везуть переважно до Донецька.

Не вистачає і працівників швидкої, внаслідок чого маріупольці в критичній ситуації можуть не розраховувати на невідкладну допомогу. Наприклад, у разі інсульту або інфаркту, коли рахунок іде на хвилини, швидка в кращому разі може приїхати через пів години. Буває, що і зовсім не приїжджає.

Причини того, що відбувається, очевидні: розвалена система охорони здоров'я, триває відтік фахівців, пріоритетне забезпечення спрямоване на окупантів, а не на цивільне населення. "Зруйновані лікарні не відновлюються, а нові російські "проєкти" більше про пропаганду, ніж про розв'язання проблем", – додали в ЦПД.

Реальність окупації виявилася далекою від картинки, яку малюють кремлівські пропагандисти. І тепер це видно всім.