Відео дня
Сазонов: чи питимемо "Кримське шампанське" в Сімферополі на Новий рік? Інтерв'ю
Незважаючи на "часткову мобілізацію" в Росії, сьогодні ворог перебуває у стані паніки. Він наполягає на мирних переговорах із Києвом, щоб "застовпити" за собою хоча б ті українські території, які все ще окуповані. Але за Херсон він має намір боротись дуже серйозно. Окупант розігрує спектакль про відступ, що нібито готується, але насправді зміцнює лінії оборони.
Українська армія продовжує звільняти територію. Протягом найближчого місяця можливі нові великі успіхи. При цьому ключову роль у майбутній перемозі відіграють не постачання озброєнь, а воля українців та ЗСУ. Проте прогнозувати перебіг війни неможливо. Зокрема, поки що не відомо, чи зможуть українські воїни зустріти Новий 2023 рік із келихом "Кримського шампанського" у звільненому Сімферополі. Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL розповів журналіст, політичний експерт, доброволець ЗСУ Кирило Сазонов.
– Ворог зміцнює оборону на Херсонщині. Одночасно внаслідок "часткової мобілізації" у Росії на фронті очікують на тисячі нових бійців, "чмобіків". Чому ж підготовка до оборони, а не до наступу?
– Під Херсон уже офіційно перекинули 20 тисяч "чмобіків". Уже тиждень тому вони там точно були. Але насправді довкола Херсона, щонайменше, три укріплені лінії оборони. Коли наші вдалим ривком прорвали лінію оборони, то це була перша. Наразі вони поступово витісняють ворога, займають окремі населені пункти, просуваються до Херсона. Але, крім трьох ліній оборони, сам Херсон укріплений дуже щільно. І це також треба враховувати.
Про наступ не йдеться – у них не вистачає ані ресурсів, ані резервів, ані техніки для повноцінного наступу на півдні. Тому вони готуються до дуже щільної жорсткої оборони, розігруючи виставу "ми зараз втечемо".
– Дійсно, дуже дивна вистава. У чому її мета?
– Війна – це мистецтво обману. Там, де ти сильний, прикинься слабким, там, де ти слабкий, прикинься сильним. Цього ще Сунь-цзи вчив. Отже, все відбувається цілком логічно. Вони когось виводять із Херсона, а когось заводять туди, але вони готуються за нього боротися, битися жорстко. Так просто вони його не віддадуть.
– Але можливості української армії постійно зростають – принаймні якщо судити з відкритих джерел, хоча зрозуміло, що інформація про військову допомогу здебільшого закрита. Але все ж таки непрямі ознаки досить обнадійливі.
– Дійсно, ми отримуємо від Заходу серйозну і зброю, і техніку, і допомогу, але це не означає, що ми не зазнаємо втрат. Ми також втрачаємо і техніку, і людей – і на Херсонському, і на Бахмутському, і на Авдіївському напрямках. Наступ дається непросто, це не подарунки долі. Українська армія зміцнюється, але це не означає, що ворог лише втрачає, а ми лише посилюємося.
– Чи бачите ви ознаки того, що в Кремлі вже ухвалено якесь політичне рішення щодо цієї війни? Наприклад, що ворог визначився з кордоном, де може зупинитися?
– Вони трохи в паніці. Русня хоче переговорів, це очевидно. Тому що вони не можуть ані повністю захопити Донецьку область, ані відсунутися далі від Херсона, ані взяти Запоріжжя. Ми бачимо зворотний процес: ми і по Бахмуту просунулися до асфальтового заводу на два кілометри, і по Херсону поступово їх витісняємо, звільняються населені пункти. У Луганській області вчора (24 жовтня. – Ред.) звільнили три селища, одне у Донецькій. Кремль бачить, що їх поступово витісняють, і тому вони дуже хочуть переговорів, щоби якось застовпити ситуацію.
Але позиція України є однозначною. Її озвучували Зеленський, Єрмак, Кулеба та у принципі всі ключові політики. Україна веде всі переговори лише після звільнення територій. Якщо Росія хоче прискорити переговори, то нехай звільняє території – і почнемо розмовляти.
– Але ми бачимо, що фактично в окупанта залишається останній аргумент – ядерний. Чи вважаєте ви, що його можна застосувати, наприклад, для того, щоб таки посадити Зеленського за стіл переговорів?
– У голову до цих не дуже адекватних і не дуже розсудливих людей залізти важко, але я не думаю, що такий терористичний акт, як удар тактичною ядерною зброєю, вибух "брудної бомби" або підрив греблі – що завгодно, – я не думаю, що це змусить Україну сісти за стіл переговорів. Навпаки. Це змусить бути ще жорсткішими. І Захід займатиме жорсткішу позицію. Тож Росія лише погіршить ситуацію.
– Ми весь час говоримо про те, що Захід має займати жорсткішу позицію, що він мусить надавати Україні більше військової допомоги. Тобто Захід ще не зробив максимально багато для України. Чому це відбувається?
– Це досить двояка ситуація. З одного боку, ми вдячні не лише за військову допомогу, а й за кожну банку тушкованки. Але з іншого боку, війна – це справді настільки ненажерлива штука, що достатньо ніколи не буває. Якщо банки тушкованки тобі достатньо на прийом їжі, то БК, гранат, снарядів, ракет, стволів – цього достатньо не буває ніколи. Що більше, то краще. Тому нам треба більше, і ми просимо більше. Щоб успішніше наступати, щоб менше втрачати людей, ефективніше та швидше працювати.
– Чи можна сказати, що сьогодні перемога України у цій війні безпосередньо залежить від постачання зброї?
– Це один із факторів. Насамперед це залежить від волі українців до перемоги, від того, наскільки ЗСУ готові воювати, наскільки волонтери та весь український народ готові їх підтримувати. Я думаю, що це є ключовим фактором. Але постачання західного озброєння дуже важливе.
– Як ви вважаєте, чи можемо ми зустріти Новий рік із великими успіхами на фронті?
– Ми вже маємо успіхи на фронті. Я вважаю, що протягом жовтня-листопада – залежить від погоди – успіхів буде більше. Але сказати точно, що ми питимемо "Кримське шампанське" у Сімферополі, я, на жаль, не можу. Тому що прогнози у цій ситуації – справа дуже невдячна. І ворог припускається тактичних помилок, і ми – і від цього трохи змінюється ситуація. Або сильно змінюється, якщо помилки серйозні. Тому передбачити, що буде за місяць, а тим більше на Новий рік, я не беруся. Але у закінчення війни до Нового року я, звісно, не вірю.