Що Трамп зробить для припинення війни і коли її закінчить Путін: інтерв'ю з Давидом Шарпом

Сценаріїв дій США для закінчення війни в Україні може бути три. Перший передбачає різке збільшення військової підтримки Києва: постачання техніки та озброєнь у значно більшому обсязі, ніж зараз. Це серйозно посилило б позиції України, але ймовірність його невелика, адже подібні різкі рішення не в дусі нинішньої американської адміністрації. Другий сценарій – це важкі, дійсно болючі санкції проти Росії. Тут шанси набагато вищі, адже глава Білого дому Дональд Трамп сам неодноразово анонсував такі заходи в разі, якщо Кремль не виявить готовності до припинення війни. Третій варіант – вихід Вашингтона з переговорного процесу. Імовірність такого сценарію не нульова, але в чистому вигляді він видається малоймовірним: навіть без активних перемовин військові поставки зі США, найімовірніше, продовжаться.

Але з огляду на особливу емоційну залученість кремлівського диктатора Володимира Путіна в агресивну війну проти України, він не відмовиться від неї навіть перед лицем загрози краху економіки Росії. Принаймні, не відразу. Сьогодні, як і на початку повномасштабного вторгнення, його завдання номер один – захоплення Донецької області. Відмова від цієї мети можлива лише у двох випадках, обидва з яких – екстраординарні.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ізраїльський військовий оглядач Давид Шарп.

– Давайте розглянемо три варіанти розвитку подій, виходячи з дій президента США в питанні війни в Україні. Перший – він різко збільшує військову допомогу нашій країні, другий – запроваджує по-справжньому серйозні санкції щодо покупців російських вуглеводнів, третій – Трамп, а разом із ним і всі США, виходять із переговорного процесу і де-факто більше з боку Вашингтона не відбувається нічого. Як у разі реалізації кожного зі сценаріїв можуть розвиватися події на полі бою і війна загалом?

– Я поки що дуже обережно можу ставитися до сценарію, коли Трамп ухвалює рішення про різке збільшення допомоги Україні. Природно цей сценарій був би кращим, але поки що все ж таки це виглядало не в дусі Трампа. Як мені бачиться, більш реалістичний сценарій – це введення санкцій проти Росії, те, що Трамп обіцяв у рамках ультиматуму. Тут, щоправда, питання, які санкції зрештою буде запроваджено і як їхнє дотримання контролюватимуть, оскільки саме це визначає, наскільки санкції ефективні.

У разі, якщо Путін розчаровує Трампа і санкції запроваджуються, водночас деяка допомога Україні, яка була узгоджена за часів Байдена, продовжує за інерцією надходити, і Трамп висловлює як мінімум готовність продавати більше озброєння Україні, ситуація може змінитися.

Якщо запроваджуються ефективні санкції, тобто такі, що б'ють по російському бюджету, що позбавляють Росію помітної частини доходу, то воювати стане просто не те, щоб нема на що, а просто буде менше коштів для ведення війни – і постраждає рівень життя в Росії. Тоді Путін повинен буде задуматися над ситуацією.

Щодо активної безоплатної допомоги від США я все ж таки був би обережним, але більше зброї Україні, за гроші чи безоплатно – це, безумовно, поліпшення ситуації на фронті. Зрозуміло, не миттєво, але це серйозні проблеми для Росії.

На мій погляд, якщо американці задіють по максимуму свої інструменти, тобто і санкції, і військову допомогу, то це в перспективі може помітною мірою скоротити війну. Коли Путін, з одного боку, зіткнеться з бюджетними труднощами, з погіршенням рівня життя в Росії, а з іншого боку, з менш успішною ситуацією на фронті, то це призведе до більшої зговірливості.

Однак я сумніваюся, що це відбудеться саме в такій конфігурації. Я схильний вважати, що спочатку буде більше санкцій, а там буде видно. Але якщо зі зброєю позитивних змін не буде, то ця ситуація, як і раніше, залишається для України важкою в цьому плані, бо і кількісно, і якісно Україна потребує озброєння. Того, що Європа надаватиме за американські гроші, та й того, що було раніше, недостатньо.

Ситуацію, коли Путін розчарував Сполучені Штати, але при цьому американці не запроваджують якихось суттєвих санкцій проти Росії, я теж виключати не можу. Але подивіться, проти Індії санкції вже ввели, і це показник. Трамп обіцяв ввести санкції проти Росії, його ніхто за язик не тягнув. Тому я припускаю, що санкції введуть.

Варіант, за якого Трамп самоусувається від переговорів, теж можливий. Він може махнути рукою, він уже бачить, що з Путіним нічого не поробиш. Але я не думаю, що в цьому випадку він відмовиться хоча б продавати зброю Україні. Відповідно, мається на увазі ситуація з певною антипатією до російської сторони, яка буде оголошена винною в тому, що не укладає угоду. Але в даному випадку ми говоримо про нинішню адміністрацію США, яка часто ухвалює рішення швидко, іноді вони мають емоційний характер. Тому необхідно дочекатися розвитку подій.

– Ви сказали, якщо зміни і будуть, то не зараз. І справді, наприклад, економічні експерти говорять про те, що якщо будуть введені драконівські санкції щодо покупців російської нафти і газу, то все одно запасу міцності російської економіки вистачить щонайменше на півроку або навіть на цілий рік. З урахуванням того, що Путін якимось абсолютно божевільним чином втягнутий емоційно в цю війну, чи припускаєте ви, що він буде готовий іти до кінця просто, щоб знищити нашу країну, щоб досягти своєї мети, навіть якщо економіка буде руйнуватися?

– Я абсолютно згоден, що він емоційно і навіть дещо більше, ніж емоційно залучений у цю війну. Інша річ, що я не думаю, що він розраховує знищити Україну цілком у найближчій перспективі. У нього була така мета, у нього є таке бажання, це безсумнівно, але її реалізація в найближчі півроку-рік виглядає нереалістичною. На мій погляд, йому зараз важливо здобути переконливу перемогу за очками. Далі, припустімо, якщо буде перерва, він намагатиметься зруйнувати Україну гібридними методами, можливо, підготуватися до війни, щоб атакувати знову.

Але зараз йому, безумовно, потрібна Донецька область. Це одна з озвучених цілей війни, географічно конкретизованих із самого початку. Без Донецької області його запитають: а як ти закінчив війну? Йому потрібні переконливі досягнення, він заради цього пожертвував багато чим.

Після того, як провалився його перший генеральний план з ліквідації української державності, війна триває вже майже три з половиною роки. Сотні тисяч росіян загинули, а інвалідами стали мільйони. Росія опинилася в ізоляції, почався регрес тощо. Таких жертв він зазнав, що якісь додаткові фінансові втрати або жертви просто зараз, щоб домогтися важливої локальної мети, для нього не відіграють вирішальної ролі.

Для того, щоб Путін був готовий відмовитися від якоїсь важливої локальної мети, – підкреслюю, локальної, – наприклад, від захоплення Донецької області, має статися щось особливе. Припустімо, коли на лінії фронту буде повний глухий кут і він зрозуміє, що жодного прогресу немає і не буде. Або якісь жахливі наслідки від санкцій, які будуть ну катастрофічними і негайними.

Якщо ж наслідки будуть важкими, але коли в нього все одно є запас міцності, скажімо, на пів року, то, найімовірніше, це не змусить його поспішати. Однак це змусить його подумати, бо одна справа воювати спокійно ще два роки, а інша справа, коли він зрозуміє, що має лише півроку. Я спрощую, але це так.

А далі, через пів року, можна буде подивитися, чи ти захопив ще якусь територію? Чудово. Українців вдалося виснажити ще більше? Значить, можна спробувати нав'язати їм вигідніші умови.

Таким чином, навіть важкі санкції та серйозна шкода економіці Росії не обов'язково зупинять його одразу. Але це позбавить його певних можливостей і змусить задуматися. Це теж важливо, і це набагато краще, ніж нічого.