Щоб прикрити побратимів, викликав вогонь на себе: як розвідник Ігор Скучинський зупинив атаку на Житомир. Фото

4 хвилини
23,9 т.
Щоб прикрити побратимів, викликав вогонь на себе:  як  розвідник Ігор Скучинський зупинив атаку на Житомир. Фото

Український розвідник Ігор Скучинський, професійний спортсмен, з 2017 року боронить Україну зі зброєю в руках. За час повномасштабного вторгнення він отримав  ордени "За мужність" ІІІ ступеня та Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Відео дня

Високі нагороди захисник України отримав не просто так: в одному бою він з побратимами зупинив російську колону, що йшла на Житомир, а в іншому – викликав вогонь на себе, щоб прикрити побратимів. Про Героя розповіли журналісти на його рідній Волині.

Ігор Скучинський професійно займався спортом

35-річний Ігор Скучинський  – майстер спорту з гирьового спорту, учасник різних змагань, п’ятикратний чемпіон Волинської області. Тричі ставав чемпіоном України. Має численні нагороди та дипломи. Однак це не завадило йому піти у 2017 році захищати Україну в зоні проведення ООС, а з 24 лютого 2022 року – протистояти повномасштабному вторгненню Росії.

Початок війни заскочив Ігоря Скучинського на Київщині. Відтоді він захищав чимало міст та сіл України. Однак першу нагороду отримав за бій саме у пристоличній області. Тоді він разом з побратимами не дав російські колоні просунутися у напрямку Житомира.

"За останніми даними, це була колона з двадцяти танків у супроводі двох гелікоптерів. Коли ми з моїми хлопцями збиралися, хтось запитав: "Скучинський, ти хоч знаєш, куди ти йдеш? Ти йдеш творити історію!" Ми зайняли вигідні позиції на пагорбах. Звідти добре було видно центральну дорогу. Саме заходило сонце і сліпило росіян. Чесно, я злякався, коли побачив колону, якій не було кінця краю. А на БМП ворогів – як мурах! Ми розуміли, що наші сили нерівні, бо мали лише два танки та стареньку БМП, але мусили їх зупинити! Хлопці-танкісти та екіпаж бойової машини діяли героїчно!" – згадує про бій, що закарбувався у пам'яті, воїн.

Тоді, ціною надзвичайних зусиль та героїзму, українцям вдалося зупинити окупантів і розгромити їхню колону.

"Буквально за 20 хвилин бою ми знищили 14 машин, близько 50 пошкодили. Навколо лежали трупи росіян і їхні ж танки розверталися по них, аби втекти. Я доповів командиру, що завдання виконано", – розповідає Ігор.

Ті загарбники, що відстали від колони, кинулися ховатися у лісах. Їх Скучинський з побратимами ще деякий час виловлювали. У результаті захисники захопили в полон 9 окупантів, серед яких було троє російських офіцерів, та знищили два ворожі "Урали".

За той бій окрім Ігоря високі державні нагороди отримали ще семеро його побратимів.

Другу нагороду Скучинський "заробив" на Миколаївщині. Тоді молодий воїн викликав ворожий вогонь на себе, аби прикрити побратимів.

"Мали розвідати наявність сил противника у напрямку міста Снігурівка на Миколаївщині. Розпитували у місцевих, і більшість нас запевняли, що попереду нікого нема. Але мене дуже все насторожувало. І пройшовши більшу частину шляху, прийняв рішення за допомогою квадрокоптера обстежити територію. Ми виявили ворогів, але й вони помітили нас. Почала працювати їхня БМП", – пригадує ті події Скучинський.

Сили виявилися не рівними. Тож Ігор дав команду побратимам відступати. А щоб дати їм можливість це зробити – почав стріляти по загарбниках, викликаючи вогонь на себе.

"Вони лупили осколково-фугасними зарядами. У мене весь бронік був в осколках, поранило ногу, поперек. Від великої втрати крові став непритомніти, але ще встиг доповісти керівництву. Коли наші вдарили з мінометів, орки відступили. У мене злетіла каска. Лежав під вогнем і думав, що як влучить у голову, то капєц. Та Бог оберігав. А потім до мене підповз солдат Нідєлкін і на ремені з автомата взявся відтягувати до своїх. Пів дороги сунув, а там уже забрала швидка", – розповів Скучинський.

До лікарні воїна доправили у критичному стані. Медики розпочали боротьбу за його життя - і ледь не програли її: двічі у розвідника зупинялося серце. Згодом лікарі казали: тим, що вижив, завдячує побратимові, що витяг з поля бою і любові до спорту: менш здоровий організм міг би й не справитися.

Зрештою у Кіровоградській обласній лікарні стан Героя вдалося стабілізувати – і він почав поволі повертатися до життя.

Ігор Скучинський та полковник ЗСУ Олександр Охріменко

Поранену у бою ногу воїн втратив. У тілі Ігоря й досі 11 осколків, болем озивається кожен рух. Попереду – ще тривала реабілітація. Однак він сповнений оптимізму, адже має головне: можливість обійняти своїх рідних і бачити, як зростає його маленька донечка Єва.

Нагадаємо, 7 серпня президент України Володимир Зеленський вручив ордени "Золота зірка" українським захисникам і сім'ям загиблих Героїв. Нагородження відбувалося у День Повітряних Сил України, тож високими нагородами відзначили українських пілотві, зенітникві та всіх, хто захищає повітряний простір України. Попри значну чисельну та технічну перевагу росіян, українці виявилися значно професійнішими, сміливішими і вмотивованішими і захищали Україну понад можливості та з відчайдушним героїзмом. Іноді – ціною власних життів.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та Viber. Не ведіться на фейки!