Відео дня
Селезньов: окупанти зариваються в землю, але контрнаступ не буде легкою прогулянкою. Інтерв'ю
Українські Сили оборони не мають можливості піти в контрнаступ у найближчі тижні через низку об'єктивних причин. Це і несприятлива погода, і недостатній обсяг військової допомоги від країн-донорів. Сили армії країни-окупанта Росії виснажуються – на це, зокрема, вказує перекидання елітних підрозділів у район Бахмута. Але говорити про те, що ворог повністю втратив засоби для ведення війни, що він відчуває снарядний голод, не можна.
Противник суттєво зміцнює оборону та фактично "заривається в землю". Українська армія повинна мати достатньо сил і засобів, щоб пробити цю оборону та мати змогу звільняти окуповані території. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив військовий експерт Владислав Селезньов.
– Американський Інститут вивчення війни дійшов висновку, що сьогодні армія ворога зазнає великих труднощів із формуванням сил і не може наступати на кількох напрямках, але в довгостроковій перспективі вона становитиме велику небезпеку. Як ви оцінюєте можливості путінської армії зараз – коли контрнаступ ЗСУ не розпочався і коли про жодне перемир'я не може йтися?
– Очевидно, що російська армія, як і раніше, виконує рішення кремлівського диктатора щодо повної окупації території України, знищення України як держави та українського населення як складової світової спільноти. Росія виконує це завдання, коячи злочини, завдаючи ракетно-бомбових ударів по населених пунктах і жителях нашої країни, які не мають жодного стосунку до Сил оборони. Їхнє завдання – знищити якнайбільше українців.
Щодо бойових можливостей російської окупаційної армії, то з висновками шановних західних аналітиків я згоден. Адже де-факто український Генеральний штаб визначив чотири точки застосування основних сил путінської армії – це Кремінна, Бахмут, Авдіївка та Мар'їнка. Причому в Мар'їнці зараз складніша ситуація. Росіяни намагаються взяти в оперативне оточення угруповання наших сил, які обороняють Авдіївку.
Тому, коли західні аналітики говорять про те, що путінська армія видихається, вони певною мірою мають рацію. Наприклад, російських десантників, які донедавна воювали в районі Авдіївки, зараз перекинуто на Бахмутський напрямок.
Там окупаційна армія намагається використати перевагу та ще більше наситити особовим складом, бронетехнікою, артилерійськими системами свої підрозділи, щоб зламати український опір на цій ділянці фронту. Це свідчить про те, що окупанти не можуть перемістити резерви з інших місць призначення.
Чому це відбувається? Чи можна сказати, що українська армія повністю вихолощена? Ні. Комплект сил та засобів, які нині формуються на території Бєлгородської області, свідчить про те, що там є до 30 батарей ствольної реактивної артилерії – вони проходять процедуру отримання відповідних ресурсів. У районі Нового Оскола створено потужний хаб, де Росія зосереджує свої озброєння та боєприпаси до них. Нещодавно стало відомо, що 350 одиниць техніки, зокрема бронетехніки й танків, зосереджено на одному з військових об'єктів на території Бєлгородської області й створено великий склад боєприпасів.
На тлі заяв про те, що у російської армії снарядний голод, концентрація снарядів в одному місці навряд чи свідчить про це. Знову ж таки, за оцінками фахівців щодо можливостей російської оборонної промисловості з виробництва боєприпасів, російська промисловість може випускати від 1500 до 4000 снарядів на добу. Тому говорити про те, що ресурс у плані артилерії та боєприпасів у росіян відсутній, некоректно. Недооцінка противника може призвести до фатальних наслідків.
Тому, з одного боку, відбувається певне усунення, зосередження основних зусиль путінської армії. Але це може бути пов'язане з погодними умовами. Я переглянув прогноз погоди для Краматорська. Сьогодні й завтра (15-16 квітня. – Ред.) дощі, наступний тиждень теж дощовий. Це свідчить про те, що всі польові дороги та поля розкислі. Вони ще не в тому стані, коли їх можна використовувати для переміщення бронетехніки та колісної техніки.
Це означає, що треба почекати того стану, коли дороги висохнуть, коли їх можна буде використовувати за призначенням. Відсутність можливості для маневру силами – це ситуація, з якою свого часу зіткнулася путінська армія в районі Вугледара. Вкотре вишикувалися в колону на дорозі з твердим асфальтовим покриттям – і цю колону було знищено. Понад сто одиниць техніки, зокрема до 30 танків, перетворилися на попіл.
– Секретар РНБО Олексій Данілов заявив про те, що українська армія має кілька варіантів розвитку подій на фронті, оскільки це залежить від багатьох чинників, які оцінюють щодня. Ви вже сказали про один важливий фактор – погодний. Той самий Данілов повідомив, що західні партнери нарощують обсяги військової допомоги української армії, але ще не всі наші союзники відгукнулися. Чи вважаєте ви, що найбільш важливими умовами для наступу є саме ці дві – сприятливі погодні умови та озброєння в достатньому обсязі?
– Не лише озброєння, а й боєприпаси, техніка, підготовлений український військовий персонал, українські військовослужбовці. Тому що відсутність однієї з цих складових призводить до того, що армія не боєготова і не в змозі виконувати покладені на неї завдання.
Я розумію очікування і наших західних партнерів, і українського суспільства загалом з приводу того, що українська армія ось-ось перейде в наступ, і він буде максимально ефективним, але ці очікування гіперболізовані, ми очікуємо на диво, бо всі скучили за перемогами. Ці очікування підігріваються думками дуже авторитетних людей.
Так, Кирило Буданов говорить про те, що на всіх нас чекають яскраві події в період часу із середини квітня по кінець травня. Американці Бен Годжес та Курт Волкер заявляють про те, що Росія не має жодного шансу у протистоянні з українською армією, але щоразу наголошують – за наявності всього того, що вимагає Україна від своїх західних партнерів.
Але як можна знищувати ворожі об'єкти на території Криму, якщо ми не маємо ракет, які здатні працювати на відстані до 300 кілометрів? Отже, цей кейс не виконано, і говорити про успішність операції загалом не доводиться.
Українські льотчики постійно заявляють про те, що нам украй важливі літаки F-16, але їх не дають. То про яку результативність української військової операції в контексті контрнаступу може йтися? Ми чули заяву представника ВПС України полковника Ігната, який сказав, що нам необхідно до 130 одиниць сучасних бойових платформ, літаків – винищувачів, бомбардувальників та штурмовиків. Але в межах останнього траншу зі схвалення Німеччини Польща погодилася передати нам 5 літаків.
Зрозуміло, що ми отримували літаки і до цього, але навіть якщо підсумовувати ці цифри, ясно, що це не відповідає нашим очікуванням. Окрім того, ведуться активні бойові дії. Відповідно, Україна теж втрачає свої літаки та своїх пілотів. Але ми, маючи достатньо професійних підготовлених льотчиків, не володіємо достатньою кількістю техніки, яка є у наших західних партнерів. Проте вони через ті чи інші причини або затягують процедуру передачі, або взагалі не готові вести мову про передання цього вкрай важливого для нас обладнання.
Тут я нагадаю слова президента Зеленського, який сказав, що Україна перейде до контрнаступу тоді, коли вона буде до нього готова.
– Зрозуміло, що Україна чекає і на винищувачі F-16, і на посилення за іншими напрямами. І все-таки навряд чи можна очікувати стовідсоткової готовності, адже на це можуть піти місяці чи навіть роки. За якого рівня готовності може початися контрнаступ?
– Моделюємо ситуацію. В нас у руках нічого, у росіян – танки Т-62 далеких 70-х років випуску. Хто матиме успіх в операції? Звичайно, росіяни, бо вони мають ресурси. А ми будемо менш успішними. Ми втратимо людей, час і не досягнемо жодних результатів.
Війна – історія абсолютно раціональна. Ми діємо лише тоді, коли маємо для цього відповідні ресурси. Малими силами та засобами йти проти краще підготовленого супротивника – це означає занапастити людей. На такий варіант розвитку ситуації ніхто не піде.
Опція "давайте вплутаємося в бійку, а потім розберемося", теж не працює. Потрібні відповідні ресурси. Тут я погоджуся з президентом Чехії, колишнім військовим, Петром Павелом, який сказав, що наші країни-донори дуже уважно стежать за успіхами та неуспіхами української армії. Якщо не буде успіхів, донорську допомогу скоротять.
Нам потрібно демонструвати успіхи. Щоб вони були, мусимо максимально підготуватись, повністю виконати весь алгоритм необхідних дій. Тим більше, на тлі того, що росіяни зариваються в землю і серйозно готуються до нашого контрнаступу. Безумовно, ми зустрінемо запеклий опір із боку путінської армії, яка має ресурси та готується, зокрема реалізовуючи питання інженерно-фортифікаційного плану.
Контрнаступ не буде легкою прогулянкою. Для того, щоб він був максимально ефективним, нам потрібні й артилерія, і боєприпаси у величезних кількостях, щоб проломити цю оборону. Наступ буде ефективним лише тоді, коли опір противника буде мінімізований. А це може статися лише за рахунок тотального знищення всіх його вогневих засобів та можливостей.