Відео дня
Селезньов: Путін формує поле майбутньої битви, перешкоджаючи наступу ЗСУ. Інтерв'ю про динаміку війни
Атаки армії країни-окупанта Росії по Україні, що почастішали, ракетні й дронові, свідчать про те, що ворог готує поле майбутньої битви. Напередодні контрнаступу української армії він намагається вихолостити всі її ресурси. Водночас окупант має намір просунутися вперед, зафіксувати нову лінію фронту і знову спробувати натиснути на уряд України та примусити його до переговорів.
Армія глави Кремля Володимира Путіна намагається знайти слабкі місця в українській обороні. Але неспокійно і на території самої Росії, у її прикордонних областях, куди з рейдами неодноразово заходили російські добровольці, які воюють у складі ЗСУ. Прикордонні конфлікти та обстріли триватимуть, а тим часом українська армія збирає сили для наступу. Такий прогноз в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL озвучив військовий експерт Владислав Селезньов.
– Чи могли б ви оцінити дії ворога не протягом останніх днів, а в певній ретроспективі? Чи можна зробити висновок про те, яку мету він ставить перед собою? Наприклад, ми бачимо, що окупант активно став застосовувати крилаті ракети для ударів по Україні. Він також дещо змінив напрямок головного удару – тепер це Донбас та Харківщина.
– Якщо говорити про процеси, які сьогодні реалізує путінська армія, то вони формують поле майбутньої битви. Ці ракетні та дронові атаки, що почастішали, не лише на Київ, а й на всю глибину території України, пов'язані з тим, що вони намагаються максимально вихолостити наші запаси озброєнь, техніки, боєприпасів, які ми концентруємо для забезпечення нашого контрнаступу. Безумовно, всі ці дії путінської армії синхронізовані та спрямовані на те, щоб максимально послабити потенціал української армії.
Ми говорили про те, що на території Бєлгородської області в районі Нового Оскола росіяни створили потужний хаб. Там зосереджено велику кількість техніки, озброєнь та боєприпасів. Якщо подивитися на тенденції активізації бойових дій на Куп'янському напрямку та в напрямку на Лиман, то в принципі можна чітко відстежити дії російської армії: вона намагається захопити територію лівобережжя Оскола, зокрема Харківської області, і в такий спосіб зафіксувати лінію фронту по річці Оскіл, зайти там у глибоку оборону й надалі намагатися тиснути на уряд України з метою примусу його до переговорного треку на тих умовах та з огляду на ту ситуацію, що склалася.
Ми пам'ятаємо, з якою метою на початку Путін розпочинав цю "спеціальну військову операцію" – повне "звільнення" територій Донецької та Луганської областей, "денацифікація", "демілітаризація" України та недопущення вступу України до НАТО. По суті, окрім заявлених цілей, наразі в активі путінської армії південь Запорізької та південь Херсонської областей. Практично повністю під контролем ворога перебуває територія Луганської та більшість Донецької області.
Відповідно, зараз, після зимово-весняної військової кампанії, в якій російська армія зазнала серйозних втрат, вона потребує посилення. "Чмобіками", боєприпасами. Тому російській армії зараз необхідно зафіксуватися на цих позиціях і, перебуваючи в глибокій стратегічній обороні, накопичувати ресурси для подальших обмежених дій доти, доки вони не реалізують план щодо повної окупації Донецької та Луганської областей. Хоча вихід на адміністративні кордони цих областей не означатиме, що путінська армія зупиниться. Путін іде настільки глибоко, наскільки йому дозволяє його противник.
Але в будь-якому разі на тлі наших очікувань щодо контрнаступу ми маємо чітко розуміти, що путінська армія шукатиме будь-які можливості і вдарить там і тоді, коли вона матиме для цього ресурси, можливості і знайде слабкі місця в українській обороні.
– Яким є ваш прогноз щодо тенденцій?
– Очевидно, що у найближчій перспективі немає сенсу чекати на якісь активні бойові дії на північному фасі російсько-українського фронту – я маю на увазі кордон між Білоруссю та Україною. Тому що комплект сил та засобів там незначний. І ворог чудово знає, що концентрація українських сил оборони на території Волинської, Рівненської, Житомирської та Київської областей дуже висока, а обсяг робіт інженерного та фортифікаційного плану, спрямованих на посилення нашого кордону, величезний. Тож шансів у росіян там просто немає.
Щодо досить динамічних подій на території Брянської, Курської та Бєлгородської областей, то очевидно, що прикордонні конфлікти, мінометні, артилерійські обстріли продовжуватимуться й надалі.
Росія у такий спосіб намагається тримати в тонусі українські Сили оборони, щоб наш Генштаб не перекидав ресурси, які розміщені на території Чернігівської, Сумської та Харківської областей, на інші ділянки фронту з метою їхнього посилення. З іншого боку, ми бачимо, як активно до реалізації інформаційно-силових акцій долучилися представники РФ, які діють під прапором легіону "Свобода Росії" та Російського добровольчого корпусу.
Думаю, такі прикордонні сутички, артилерійська та контрбатарейна боротьба продовжуватиметься й надалі. Щодо потреб українських Сил оборони, що діють на цій ділянці фронту, то це насамперед посилення системи протиповітряної оборони, бо очевидно, що в таких умовах воювати з противником є вкрай важливим. Знищення носіїв КАБів (коригованих авіаційних бомб. – Ред.) літаків створює для нас передумови, щоб бути максимально ефективними в протистоянні з противником.
– Ви вже згадали про рейди в Бєлгородську область груп російських добровольців. На сайті Настоящее время вийшло інтерв'ю з одним із них – його позивний "Цезар". Він заявив: "головний висновок – кордон Росії не на замку. Це перша розвідка боєм, далі буде веселіше". За вашими оцінками, які перспективи у нашій війні має така ініціатива? Наскільки доцільно розпорошувати наші сили та засоби на те, щоб діяти на території ворога? Чи все-таки нашим пріоритетом залишається звільнення окупованих територій України?
– Безумовно, для українських сил оборони пріоритет – це деокупація всієї території нашої країни в межах 1991 року. Ну а росіяни воюють із росіянами. У складі "Свободи Росії" та Російського добровольчого корпусу перебувають лише громадяни РФ.
У такий спосіб вони демонструють росіянам, що є опір зі зброєю в руках проти путінського режиму. Це чудова історія. Вона не є ресурсновитратною для українських Сил оборони. Так, безумовно, ці підрозділи мають комунікацію з нашим Головним управлінням розвідки, але ця діяльність не є настільки критично складною в плані логістики, матеріально-технічного забезпечення, тому що всі заходи організовують вони самі.
– Останнє питання – щодо так званих старих окупованих територій. Ми щодня спостерігаємо за картою бойових дій та бачимо, що українські Сили оборони ще не перетинали ці "старі" лінії окупації. Звісно, ми розуміємо, наскільки складне завдання – їхня деокупація. І все-таки, за вашими оцінками, коли, за яких умов ці "кордони" будуть перетнуті?
– Відповідь очевидна, і вона озвучена президентом нашої країни Володимиром Зеленським, який сказав: українська армія перейде в контрнаступ тоді, коли вона буде готова до нього. Питання підготовки є важливим. Починати контрнаступ заради самого процесу, щоб зазнати величезних втрат, але не отримати бажаних результатів – це нераціонально.
Тому нині українська армія накопичує відповідні ресурси, набуває відповідного досвіду, знань та навичок для тих підрозділів, які безпосередньо цим займатимуться. Ми також розуміємо, що це складний процес. На тлі нашої підготовки та накопичення ресурсів російська окупаційна армія намагається вибити наші ресурси.
Війна – історія динамічна, і, очевидно, що її результат залежить від ресурсних можливостей сторін конфлікту. Хто буде підготовлений більш ресурсно та краще забезпечений, той і матиме успіх у цій військовій кампанії.
– Щодо ресурсів. В одному з інтерв'ю генерал Валерій Залужний повідомив, що сьогодні союзники України надали допомогу нашій країні в обсязі, достатньому для деокупації територій і виходу на кордони станом на 23 лютого 2022 року. За вашими оцінками, чи є небезпека того, що війна завершиться саме на цій точці?
– У жодному разі. Війна триватиме доти, доки не буде звільнено всю територію України. Ми виходимо з тих ресурсів, які маємо на цей момент. Але поки що їх недостатньо для того, щоб розпочати активні бойові дії в межах контрнаступу.