Селезньов: Путін хоче завалити нашу ППО, але захопити Київ не зможе. Інтерв'ю

6 хвилин
103,0 т.
Селезньов: Путін хоче завалити нашу ППО, але захопити Київ не зможе. Інтерв'ю

Масовані атаки дронів-камікадзе на Київ Кремль використовує для досягнення двох цілей: "завалити" протиповітряну оборону України та заморозити нашу країну, знищивши енергетичну інфраструктуру. Втім для нового наступу на Київ у ворога немає сил і засобів – щонайменше 50 тисяч добре підготовлених та забезпечених військових.

Відео дня

За найбільш несприятливого розвитку подій можливість наступу на Київському напрямку може з'явитися у країни-терориста в другій половині січня, за найсприятливішого – у березні. Інформація про нібито вихід окупаційних військ із Нової Каховки – фейк. Агресор не збирається робити "жест доброї волі" – виходити з півдня Херсонської та Запорізької областей. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив військовий експерт Владислав Селезньов.

– 19 грудня ворог знову атакував Київ дронами-камікадзе. Цього разу їх було 35, 30 із них знищили наші захисники. Чому атаки почастішали та стали більш масованими? І як розвиватимуться події далі?

– Тиск путінської Росії на Україну – це реалізація плану ракетного терору. Тому путінська армія використовує всі ресурси, які є. Маючи ракети різних типів та класів, вони (росіяни. – Ред.) завдають ракетних ударів по території нашої країни. Отримали чергову партію тих самих дронів-камікадзе Shahed-136 від Ірану – відповідно, вони їх використовують.

Причому вони здійснюють саме масовані атаки з метою продавити українську систему протиповітряної оборони, бо якщо це будуть поодинокі "Шахеди", українська армія знищить їх зі стовідсотковою ймовірністю.

А тут бачимо, що було запущено 35 дронів зі східного узбережжя Азовського моря. Вони піднялися вздовж Дніпра та атакували об'єкти на території столичного регіону – Київ та Київську область. Вони били виключно по об'єктах енергетичної інфраструктури.

Зараз і так колосальне навантаження на об'єкти енергетики, ворог намагається повністю завалити нашу систему, аби заморозити Україну. Причому працює саме по центру ухвалення рішень – Київ, столиця. Росія розраховує на те, що розпочнуться народні хвилювання, невдоволення, наприклад, як це було на півдні нашої країни. Нехай це не стало системним, але окремі випадки протестних настроїв на території Одеської області фіксувалися.

Чи можна говорити про якусь тенденцію, що протестні настрої ширитимуться територією всієї країни? Я маю великі сумніви. Хоча б тому, що таке ставлення з боку РФ, яка продовжує розповідати про "братні народи". Ні, це братні народи. А якщо вже й казати про братні стосунки, то це, швидше, стосунки Каїна та Авеля.

Очевидно, що своєї мети російська окупаційна армія за допомогою ракетного терору не досягне. Але при цьому вона й надалі використовуватиме ракетну та дронову компоненти для того, щоб створювати проблеми для наших енергетиків та для мирних жителів нашої країни. Тому що немає електрики, немає води, немає опалення – і наші квартири перетворюються на бетонні клітини, печери, в яких виживати за таких погодних умов вкрай складно.

– Щодо центру ухвалення рішень, столиці. Ми бачимо, що Путін ніколи не забуває про Київ і періодично атакує місто. Чи вважаєте ви, що є суто теоретична ймовірність того, що Путін здійснить новий наступ на Київському напрямку, щоб захопити столицю?

– Хочу звернути увагу на заяви українського Головного управління розвідки. Очевидно, що зараз на території Білорусі немає ударного угруповання російської окупаційної армії, яке було б здатне реалізувати завдання із захоплення Києва.

Для того, щоб ця військова атака була ефективною, росіянам необхідно щонайменше 50 тисяч добре підготовлених і забезпечених сил і засобів. Плюс техніка, озброєння, боєприпаси, щоб це угруповання мало можливість діяти не протягом трьох днів, як це планувалося спочатку в лютому, а щонайменше протягом трьох-чотирьох тижнів активних бойових дій.

Тобто у цього угруповання мають бути колосальні запаси. А їх нема. Так само як і немає того самого угруповання військ. Тому переживати, що протягом найближчих кількох днів може розпочатися масштабна атака на Київ, я б не став.

Відсилаю всіх нас до заяви командувача ЗСУ генерала Залужного, який вважає, що можлива повторна атака на територію України, причому Київський напрямок є одним із трьох ймовірних, поряд із південним та східним. За несприятливого збігу обставин, якщо росіяни в стислі терміни зможуть підготувати ударне угруповання, цей процес може розпочатися в другій половині січня.

Але росіяни діють дуже погано, тому з великою часткою ймовірності можна сказати, що всі ці рухи відбуватимуться в березні.

– 19 грудня Путін зустрічався з Лукашенком у Мінську. Чи може він дотиснути білоруського диктатора, посилити свою армію за рахунок армії Білорусі та отримати ті самі засоби, необхідні для наступу на Київ?

– Востаннє Путін був у Мінську 2019 року. Тобто він має дуже вагому причину, щоб підняти свою "п'яту точку" і вилетіти на зустріч із самопроголошеним президентом Республіки Білорусь. Тим більше, що йдеться не про онлайн-, а про реальну зустріч.

Думаю, що Путін вимагатиме якихось преференцій від Лукашенка. Можливо, грузитиме, тиснутиме. Такі варіанти виключати не можна. Але Лукашенко є визнаним лідером щодо ухилення серед голів пострадянських країн, тому, думаю, Путін не зможе використати навіть усі свої хитрощі і змусити Лукашенка застосувати свою армію.

Така тактика для Лукашенка смерті подібна. Нинішня влада у Білорусі сьогодні тримається на багнетах силовиків. І якщо лукашенківська армія перетвориться на тих "хороших росіян", на кого спиратиметься режим?

Путін тиснутиме на Лукашенка, той у певний момент відіграє, надаватиме Путіну свою територію, озброєння та техніку з так званих недоторканних запасів білоруської армії. Але навряд чи Лукашенко наважиться ухвалити таке вкрай непопулярне у білоруському суспільстві рішення, як участь білоруської армії та інших силових структур у так званій спеціальній військовій операції.

– З'явилася інформація про те, що окупанти розпочали відступ із Нової Каховки і, навпаки, почали серйозно зміцнюватись у Мелітополі. Що буде на Південному напрямку? Яким є ваш прогноз?

– Я б розділив південь Запорізької області та південь Херсонської області. У Запорізькій області армія окупанта має три центри оборонних позицій: Василівка, Токмак і Мелітополь. У Мелітополі найбільше зосередження російських військ, там збудовані потужніші оборонні споруди.

Що стосується Нової Каховки та загалом узбережжя лівого берега Дніпра, то там росіяни створили досить серйозний укріпрайон, але водночас перебуває менша частина російських окупаційних військ, які діють у південних регіонах Херсонської та Запорізької областей.

За оцінками нашої розвідки, там близько 60 тисяч росіян. Менша частина – ближче до Дніпра, ближче до Василівки, а більша частина на відстані приблизно 40-50 км розміщена від лінії бойових дій, оскільки інакше вони ризикують потрапити під вогонь українських HIMARS і, відповідно, перетворитися на "хороших росіян".

Раціональне рішення, проте навіть та мала частина не дозволяє українським Силам оборони форсувати Дніпро та атакувати ворога на лівому березі Дніпра. Там діють наші партизани, наші спецназівці, які працюють виключно точково по важливих інфраструктурних об'єктах російських окупантів, але не вступають у бої з добре укріпленими ворожими гарнізонами.

Легко броньовані автомобілі, на яких переміщаються наші спецназівці, – це не найефективніша зброя для боротьби з російськими танками та довготривалими вогневими точками. А ось щодо знищення їхніх штабів, арсеналів, логістичних маршрутів – тут, я думаю, наші вельми і вельми успішні.

Заява про те, що нібито росіяни тікають із Нової Каховки – думаю, це інформаційний вкид. Мовляв, ми біжимо, давайте атакуйте. При цьому вони можуть атакувати нас так, що ми зазнаємо дуже серйозних втрат.

Найімовірніше, там відбувається ротація сил і засобів російської окупаційної армії. Але те, що росіяни не планують робити "жест доброї волі" на півдні Херсонської та Запорізької областей, – це очевидно. Особливо з огляду на ті ресурси, які вони туди підтягнули. 60 тисяч російських солдатів – це точно не про відступ.