Відео дня
Селезньов: Путін купує час в обмін на трупи своїх солдатів, він хоче покласти нашу ППО. Інтерв'ю
В умовах ракетного терору країни-агресора Росії Україні вкрай необхідна як надійна протиракетна оборона, так і можливість завдавати ударів по військових об'єктах на території РФ, з яких б'ють по нашій країні. Західні союзники поки що не готові надати Україні таке далекобійне озброєння, але ситуація може змінитися.
Окупант влаштував пекло на Донбасі, згадавши про початкову мету своєї "спецоперації" – "звільнення" Донецької та Луганської областей у їхніх адміністративних кордонах. Він намагається "покласти" українську ППО та не зважає на колосальні втрати своєї армії. Десятками тисяч життів російських військових глава Кремля Володимир Путін намагається купити час. Але українська армія продовжує методично перетворювати окупантів на "хороших росіян", палити їхні літаки та просуватися вперед. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив військовий експерт Владислав Селезньов.
– Глава МЗС Латвії заявив, що Україна повинна мати право атакувати місця базування ракет у Росії, якими знищується її критична інфраструктура. По-перше, наскільки це складне завдання із суто військової точки зору? По-друге, наскільки це можливо з погляду ухвалення політичного рішення?
– Очевидно, що така необхідність має місце. Питання в тому, якими силами та засобами це реалізувати. Наприклад, найбільш далекобійна ракета, яка є на озброєнні українських Сил оборони, – це ракета класу "Точка У", яка працює на відстані до 120 км.
Скажімо, від східних областей України до аеродрому "Енгельс" у Саратовській області Росії – понад 700 км. Україна має критичну необхідність знищення цього російського військового об'єкта.
Зрозуміло, що ми маємо на озброєнні HIMARS, але згідно з домовленостями з нашими західними партнерами, ми не можемо використовувати ракети класу HIMARS для завдання ракетних ударів по об'єктах, що розташовані на території РФ. На цьому постійно наголошують.
Тому варіантів у нас не так багато. Так, є заява наших західних партнерів про те, що Україні необхідно дати право завдавати ударів по території РФ. Але якщо Україні буде надано відповідне озброєння, то це точно спрацює.
– Коли нам можуть надати таке озброєння? Що ще має статися, щоб переконати у цьому наших західних союзників? Невже тотального знищення інфраструктури України замало?
– Очевидно, що країни колективного Заходу ухвалюють правильні рішення, але, на жаль, вони відкладені у часі. Пам'ятаєте, що в лютому-березні питання про надання нам далекобійної артилерії навіть не стояло? Питання про надання HIMARS теж не стояло. Проте, зрештою, ми вийшли на той формат, коли почали отримувати такий тип озброєнь. Зараз ми активно його використовуємо, і це та сама зброя, яка змінила перебіг війни, – далекобійна артилерія та HIMARS.
Наразі триває дискусія про надання нам бойових платформ на базі винищувачів F-16 і систем протиповітряної оборони Patriot. Тут і зараз наші західні партнери кажуть: ні, за жодних умов ми цього не передамо. Проте українські пілоти вже займаються за програмою пілотування F-16.
Думаю, що це питання часу. Але небо над Україною треба закривати вже зараз, бо атаки продовжуються. Якими силами та засобами це зробити – незрозуміло.
Є на цьому треку й добрі новини. Американці передають нам системи класу Hawk. Це давні системи протиповітряної оборони, проте досить ефективні. З огляду на те, що територія України дуже велика і, відповідно, засобів ППО нам потрібно багато, дякуємо й на цьому.
– Якщо ми все ж таки отримаємо Patriot, наскільки серйозно це позначиться на ситуації в Україні?
– Насамперед системи ППО такого класу та рівня спрямовані на те, щоб закрити мирні міста й стратегічно важливі об'єкти на території України. Це об'єкти енергетичної інфраструктури, важливі залізничні вузли, мости, переправи, АЕС тощо.
Найімовірніше, у найближчій перспективі росіяни намагатимуться завдавати ще більш масованих ракетних ударів для того, щоб перевантажити систему української ППО, щоб більша кількість ракет прилетіла по тих цілях, на які вони спрямовані.
Можливо, зліт трьох стратегічних літаків 29 листопада у супроводі Іл-22 було здійснено з метою виявлення об'єктів ППО на території України та коригування напрямків пуску російських ракет.
Подивимося. Війна технологій, війна технічних засобів у межах нинішньої російсько-української війни триває. Очевидно, що у цій війні переможе той, хто більш технічно підготовлений та забезпечений.
– Останнє питання – щодо масштабних втрат ворога у цій війні. За прогнозами президента України Володимира Зеленського, ця цифра досягне 100 тис. до кінця поточного року. Який рівень втрат може зупинити цей вал агресії?
– Перед початком повномасштабної агресії у лютому вважалося, що критичними будуть втрати на рівні 10-15 тис. російських військових трупів. Але, як бачимо, нинішня цифра втрат понад 90 тис. не зупиняє путінську Росію від бажання окупувати всю територію України.
Незважаючи на величезні втрати, вони намагаються атакувати наші позиції. Причому роблять це часто абсолютно нераціонально, відправляючи сюди підрозділи без відповідної технічної підтримки бронетехнікою на добре забезпечені позиції українських сил оборони. В результаті вони зазнають колосальних втрат, але спроби атакувати наші позиції не припиняють. Тобто йде перемелювання живої сили ворога у цих безуспішних атаках.
На що розраховує Путін? Цілком імовірно, що він розраховує на певну втому, на страх колективного Заходу, на виснаження запасів військової техніки та боєприпасів і, відповідно, озброєнь, які потрібні для українських Сил оборони.
Можливо, він орієнтується на того ж самого "генерала мороза" – на значне ускладнення погодних умов, що призведе до втрат в українських Силах оборони. Але справа в тому, що "генерал мороз" так само впливає і на російські окупаційні війська. Але при цьому українські Сили перебувають в обороні й вони на порядок краще підготовлені для участі в бойових діях у зимовий період.
Путін великою кількістю життів російських підданих намагається виторгувати собі час. Можливо, він сподівається, що за допомогою "чмобіків", які нині закінчують підготовку в різних навчальних центрах і на полігонах на території РФ і РБ, він зможе змінити перебіг війни.
– А як ви розглядаєте таку перспективу? Чи справді такі надії можуть виправдатися?
– Ми маємо чітко розуміти плани російського командування. Ми не повинні недооцінювати противника. Він усе ще сильний і все ще має ресурси. Він не втратив бажання реалізувати свій первісний план.
Здебільшого російські окупаційні війська намагаються атакувати на східному фланзі фронту. Це може свідчити про те, що російська армія пробує реалізувати план Путіна щодо виходу на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей. У лютому повномасштабна війна розпочиналася саме під цим прапором – забезпечення "територіальної цілісності" й "незалежності" тих самих квазідержав "Л/ДНР".
Очевидно, що російська армія не має ресурсу, не має можливостей реалізувати цей план. Зараз Росія використовує всі сили та засоби, щоб максимально посилити позиції тих військ, які зараз дислокуються на східному фланзі фронту. Саме до району Авдіївки, Бахмута, Лисичанська, Сватівського угруповання російських військ переміщуються і "чмобіки", і військовослужбовці 1-го та 2-го армійських корпусів "Л/ДНР", "вагнерівці" та російські частини й підрозділи, які донедавна перебували на півночі Херсонщини.
Тиск колосальний. Але ми не повинні забувати про те, що, з одного боку, в Путіна є бажання використати свою матеріально-технічну та чисельну перевагу на одній ділянці фронту, але не факт, що така ж перевага не буде використана українськими Силами оборони для реалізації плану з українського контрнаступу.
Ситуація дуже динамічна й непроста. За твердженням президента Зеленського, на сході зараз відбувається пекло, йдуть дуже жорсткі бойові дії із залученням артилерійських засобів та авіації. Але російські літаки падають і горять, а українські Сили оборони продовжують тримати оборону, знищуючи противника у товарних кількостях. Щодобово, щонайменше, до батальйону противника перетворюються на "хороших росіян".