Селезньов: Путін почав використовувати мотлох, незабаром ЗСУ витіснять ворога з України. Інтерв'ю

5 хвилин
54,5 т.
Селезньов: Путін почав використовувати мотлох, незабаром ЗСУ витіснять ворога з України. Інтерв'ю

Для війни проти України країна-агресор Росія змушена знімати з тривалого зберігання застаріле озброєння, мотлох середини минулого століття. Окупант намагається досягти успіху, заваливши Україну трупами власних солдатів, незважаючи на катастрофічні втрати.

Відео дня

Глава країни-агресора Володимир Путін будує плани щодо виходу на адміністративні кордони Луганської та Донецької областей, але щойно Збройні сили України отримають допомогу союзників у товарних обсягах, ситуація кардинально зміниться. Українська армія не тільки відіб'є зайняті останнім часом території, а й зможе вийти, щонайменше, на кордони зразка 23 лютого. Така перспектива можлива вже у серпні.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив військовий експерт Владислав Селезньов.

Путін встановив терміни захоплення Луганської та Донецької областей у їхніх адміністративних кордонах. Для першої – до 1 червня, для другої – до 1 липня. Першу дату російська армія вже провалила, чи є шанс у ворога досягти цих цілей далі? Що є головною перешкодою для їхнього досягнення?

– Найголовніша перешкода – це дії української армії. Путін може бажати все, що завгодно. Ми пам'ятаємо події кінця лютого цього року, коли він намагався за три дні захопити Київ та повністю взяти під контроль управління нашою державою. Але не так сталося, як гадалося.

Фактично три місяці тривають активні бойові дії, і будь-яких перспектив того, що Україна впаде, немає й близько. За ці 104 дні неодноразово путінські генерали змушені були коригувати свої початкові плани.

Наразі йдуть активні бойові дії за можливість виходу російських окупаційних військ на адміністративні кордони Луганської області. Чи добре це у них виходить? Це досить неоднозначне питання. З одного боку, 95% Луганської області перебуває під контролем російської окупаційної армії, а з іншого боку, я бачу, які сили та засоби кинула російська армія, щоб взяти під контроль Сєвєродонецьк. І поки що у них не дуже виходить.

Станом на сьогодні (7 червня. – Ред.) з урахуванням усіх сил та засобів, які залучає російська армія для захоплення цього міста, захоплено лише половину міста. Ситуація чітко прогнозується та контролюється українським Генеральним штабом та підрозділами, які тримають оборону Сєвєродонецька.

Тому, навіть якщо й відбуватимуться переміщення українських військ у бік Лисичанська через Сіверський Донець, то це буде організований, контрольований та супроводжуваний процес. Це не буде хаотичний відступ.

Наш Генштаб абсолютно чітко бачить ситуацію. У пріоритеті наших генералів – збереження життя та здоров'я військовослужбовців.

А територію ми відіб'ємо. Щойно ми отримаємо в товарних кількостях західне озброєння та техніку, зворотний процес буде набагато швидшим. Цілком очевидно, що західна зброя, західна артилерія значно ефективніша, ніж російська та радянська.

Ми бачимо, як Путін кидає своїх генералів ледве не на передову. Мабуть, щоб підняти моральний дух армії окупанта. Ми знаємо, що дуже значні втрати армії РФ саме серед офіцерського складу.

– Поясню, чому в російській армії гине так багато старших офіцерів. З одного боку, генералітет РФ має недовіру до молодших офіцерів, з іншого боку, ці молодші офіцери не мають ініціативи. Відповідно, російські воєначальники досить високого рангу, старші офіцери змушені брати управління військами та підрозділами тактичного рівня на себе.

Безумовно, для українських снайперів, для підрозділів української артилерії такі посадовці є пріоритетною ціллю. Вони "працюють" по них та знищують. Тому що набагато простіше знищити одного воєначальника, який організовує військову операцію чи наступальні дії, ніж вибивати поодинці російських солдатів.

У серпні ЗСУ зможуть витіснити ворога з території України.

Фактично так підрозділи російської армії, що наступають, обезголовлюються, щоб збити темп і напруженість наступу. Ми вже чули, що наші артилеристи відпрацювали високоточними снарядами, випущеними з американських гаубиць класу М777, по пункту управління та по вузлах зв'язку, за допомогою яких роздаються розпорядження і накази, та по пунктах, де містяться боєприпаси.

Це абсолютно ефективні точкові удари, які створюють роздрай у наступальних діях російської окупаційної армії.

Втрати ворога на сьогодні становлять понад 31 тисячу військовослужбовців. Знову ж таки, є інформація про втрату морального духу окупантів. Чи залишилося у країни-агресора серйозне джерело для поповнення резервів?

– Щодо цифри 31 360, то це за попередніми підрахунками. Думаю, вони робляться з акцентом на зменшення втрат. Навіть якщо ми відштовхуємось від цієї цифри, ми повинні взяти, щонайменше, утричі більшу цифру, пов'язану з пораненими, з психотравмами, дезертирами.

Тобто втрати російської армії є катастрофічними. Безперечно, вони не сприяють підвищенню морального духу. Ми чуємо це із перехоплень розмов, які проводить СБУ. Іноді у ворога настрої близькі до істерії.

Але щодо ресурсу для поповнення, то, на жаль, тут ситуація не така райдужна. Є досить велика кількість персонажів, упокорених пропагандою, які готові зі зброєю в руках захищати так звану матінку-Росію. Є й регіони РФ, де проводиться рекрутингова кампанія, прихована мобілізація, коли тим чи іншим персонажам пропонують величезні за російськими масштабами гроші за участь у так званій спеціальній військовій операції в Україні.

Тобто фонд, звідки росіяни можуть набирати людські ресурси, є. Але інша справа, що ці ресурси є малопідготовленими, тому що часу на підготовку немає, і підрозділи, сформовані з таких ресурсів, не є боєготовими у плані бойової злагодженості, тому що на це теж потрібен час.

Окрім того, нова ініціатива Путіна – призивати в збройні сили за контрактом персонажів віком до 65 років, тобто фактично до неможливого здіймається верхня планка призовників. Тож росіяни, як завжди, намагаються завалити кількістю, трупами, а не якістю військ, які вони відправляють на фронт.

Плюс до цього додається зняття з довготривалого зберігання озброєння. Наприклад, танк Т-62 – це танк випуску початку 1970-х років. Він є глибокою модернізацією танка класу Т-55, а це взагалі бронетехніка, яка виготовлялася одразу після Другої світової війни.

Тобто вони знімають із довготривалого зберігання весь древній мотлох, використовуючи для цього непідготовлені ресурси.

Ресурс у ворога є, але водночас українська армія чекає на постачання озброєнь від союзників у товарних обсягах. Як це позначиться на термінах війни? Звичайно ж, ми всі хотіли б, щоб вона закінчилася якнайшвидше. Чи це прискорить розв'язку?

– Як ілюстрацію наведу дві цифри. Перша – для реалізації програми контрбатарейної боротьби, щоб вразити ціль, українській гаубиці калібру 152 мм необхідно використати близько 40 снарядів. Для сучасних гармат, які ми отримуємо в межах військово-технічної допомоги від наших західних партнерів, тієї ж гаубиці М777, французьких CAESAR або чеських "Дан", достатньо 4-5 снарядів. Тобто витрата снарядів практично у 10 разів менша.

Сучасна західна зброя в кілька разів ефективніша за російські, а тим більше радянські аналоги.

Якщо ми говоримо про терміни, то тут я апелюю до позиції двох посадових осіб, які для мене є авторитетами. З одного боку, це генерал Буданов, керівник Головного управління розвідки. Він каже, що активні дії української армії, пов'язані з проведенням контрнаступальних дій щодо витіснення російської окупаційної армії з території нашої землі, це серпень.

З іншого боку, заява колишнього командувача Сухопутних військ США в Європі генерала Бена Годжеса. Він говорить про те, що якщо системні, у товарних обсягах постачання військово-технічної допомоги від наших західних партнерів будуть йти, то на серпень ситуація на фронті кардинально зміниться, і українська армія зможе вийти на кордони, щонайменше, зразка 23 лютого цього року.