Сенченко: Україна почала звільняти Крим. Інтерв'ю

Фактично на сьогоднішній день Україна розпочала процес звільнення окупованого Росією Криму. Факти "бавовни" – так званих "хлопків" на півострові – це лише окремі ознаки розпочатої операції. Для глави Кремля Володимира Путіна український півострів не щось сакральне, а важливий військовий плацдарм для агресивних дій щодо країн далеко за межами України.

Нашій країні можна розраховувати на те, що визволення Криму буде повною мірою підтримане західними союзниками. Одночасно в Україні необхідно ухвалити низку термінових рішень, щоб прискорити процес. Зокрема, закон про українців, які мешкають на півострові – за якими критеріями їх зараховуватимуть до жертв окупації, а за якими – до поплічників агресора.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив ексзаступник голови Радміну АР Крим, голова Всеукраїнського громадського руху "Сила права" Андрій Сенченко.

– Ми бачимо, як останнім часом українська армія дедалі частіше створює незручності окупантам у Криму. "Бавовна" – перша, друга… Чи вважаєте ви, що за наявності в України військової можливості звільнення півострова наші союзники також підтримають цю ініціативу політично, озброєннями тощо? Адже ставлення Заходу до війни на материковій Україні та в Криму завжди було трохи різним.

– Я думаю, що ця відмінність, яка була закладена ще в Мінських угодах, де про Крим забули, а іноді просто брехали, розповідаючи, що він там мається на увазі, – ця відмінність сьогодні вже практично стерлася.

Я не маю на увазі європейців – вони йдуть трохи у хвості цих процесів. Але американці та британці абсолютно рельєфно відчувають і розуміють, що для Путіна Крим – це не якась вигадана ним його особиста святиня, а це насамперед плацдарм для тотального контролю над акваторією Чорного та Азовського морів та плацдарм для ведення активних операцій на Близькому Сході, у Сирії та інших місцях. Це зокрема й плацдарм для певної дестабілізації у Середземномор'ї.

Тому звільнення Криму – це не лише українське завдання. Це стало вже нашим спільним завданням. Тому я гадаю, що підтримка буде.

Те, що, як і раніше, називають "бавовнами", – це вже перші кроки щодо фактичної деокупації Криму. Це не лише руйнування тилів херсонського угруповання. Інша річ, що українське керівництво, як і раніше, поєднує всі можливі методи – і це правильно – економічного тиску, дипломатичні та військові зусилля, які перебувають на першій фазі своєї реалізації, для того, щоб досягти фактичного звільнення Криму.

– Щодо можливих наслідків деокупації Криму. Ми бачимо, як Путін постійно загрожує ядерною кнопкою. І ми розуміємо, що для нього Крим – це щось сакральне. Чи вважаєте ви, що у тому разі, якщо мова зайде про звільнення півострова, він використає останній аргумент?

– Слухайте, у нього сьогодні багато проблем. І я ще раз повторю: нічого сакрального у цьому немає. Крим сакральний для російського піпла (people. – Ред.), якого годують цим і годували. Для Путіна Крим – це військовий плацдарм для агресивних дій неукраїнського масштабу.

Всі його потуги чимось брязкотіли – чи то "Кинжалами", чи то ще якоюсь "суперсучасною" зброєю, то ядерною кнопкою... Треба розуміти, що в цьому ланцюжку від віддачі наказу до натискання кнопки є кілька ланок. Я думаю, що весь цей ланцюжок сьогодні перебуває в деморалізованому стані. Це по-перше.

По-друге, навіть з тим, що у Путіна відбувається в голові, він розуміє, що це буде практично останній день його життя. Тому я не думаю, що він здатний на такі самогубні речі. Зрозуміло, що в нього стан щура, загнаного в кут, проте йому не до самогубства.

– Останнє питання – щодо термінів. Чи могли б ви приблизно спрогнозувати терміни, коли ми можемо розпочати операцію зі звільнення Криму?

– Я точно не можу спрогнозувати. Той, хто прогнозує, – безвідповідальна людина. Але щодо початку операції – операція вже йде. Новофедорівка, Азовське та прилегле село Майське (Керч, Бельбек. – Ред)… Це просто конкретні прояви.

Інша річ, що українській владі потрібно залучити багато методів, у тому числі психологічного впливу на російських колонізаторів. Необхідно швидше ухвалити закон, який дасть чітку відповідь українським громадянам, які живуть у Криму, кого українська влада та закон вважає жертвами агресії та окупації, а кого – поплічником окупантів. Це призведе до дуже швидкої поляризації населення Криму та створить усередині другий фронт за визволення Криму.

Потрібно зробити і багато іншого. Те, що президент ухвалив рішення про створення Консультаційної ради з деокупації та реінтеграції Криму, – це важливий крок. Звичайно, все залежатиме від того, хто увійде до цієї ради і наскільки ця рада зможе швидко ухвалювати реальні, життєздатні, ефективні, практичні рекомендації, які потім реалізовуватимуться президентом. Бо там непочатий край роботи, який треба робити зараз, а не потім, після фактичного звільнення Криму.