Сенченко: Україна почала звільняти Крим. Інтерв'ю

3 хвилини
63,8 т.
Сенченко: Україна почала звільняти Крим. Інтерв'ю

Фактично на сьогоднішній день Україна розпочала процес звільнення окупованого Росією Криму. Факти "бавовни" – так званих "хлопків" на півострові – це лише окремі ознаки розпочатої операції. Для глави Кремля Володимира Путіна український півострів не щось сакральне, а важливий військовий плацдарм для агресивних дій щодо країн далеко за межами України.

Відео дня

Нашій країні можна розраховувати на те, що визволення Криму буде повною мірою підтримане західними союзниками. Одночасно в Україні необхідно ухвалити низку термінових рішень, щоб прискорити процес. Зокрема, закон про українців, які мешкають на півострові – за якими критеріями їх зараховуватимуть до жертв окупації, а за якими – до поплічників агресора.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив ексзаступник голови Радміну АР Крим, голова Всеукраїнського громадського руху "Сила права" Андрій Сенченко.

Ми бачимо, як останнім часом українська армія дедалі частіше створює незручності окупантам у Криму. "Бавовна" перша, друга… Чи вважаєте ви, що за наявності в України військової можливості звільнення півострова наші союзники також підтримають цю ініціативу політично, озброєннями тощо? Адже ставлення Заходу до війни на материковій Україні та в Криму завжди було трохи різним.

– Я думаю, що ця відмінність, яка була закладена ще в Мінських угодах, де про Крим забули, а іноді просто брехали, розповідаючи, що він там мається на увазі, – ця відмінність сьогодні вже практично стерлася.

Я не маю на увазі європейців – вони йдуть трохи у хвості цих процесів. Але американці та британці абсолютно рельєфно відчувають і розуміють, що для Путіна Крим – це не якась вигадана ним його особиста святиня, а це насамперед плацдарм для тотального контролю над акваторією Чорного та Азовського морів та плацдарм для ведення активних операцій на Близькому Сході, у Сирії та інших місцях. Це зокрема й плацдарм для певної дестабілізації у Середземномор'ї.

Тому звільнення Криму – це не лише українське завдання. Це стало вже нашим спільним завданням. Тому я гадаю, що підтримка буде.

Те, що, як і раніше, називають "бавовнами", – це вже перші кроки щодо фактичної деокупації Криму. Це не лише руйнування тилів херсонського угруповання. Інша річ, що українське керівництво, як і раніше, поєднує всі можливі методи – і це правильно – економічного тиску, дипломатичні та військові зусилля, які перебувають на першій фазі своєї реалізації, для того, щоб досягти фактичного звільнення Криму.

Щодо можливих наслідків деокупації Криму. Ми бачимо, як Путін постійно загрожує ядерною кнопкою. І ми розуміємо, що для нього Крим – це щось сакральне. Чи вважаєте ви, що у тому разі, якщо мова зайде про звільнення півострова, він використає останній аргумент?

– Слухайте, у нього сьогодні багато проблем. І я ще раз повторю: нічого сакрального у цьому немає. Крим сакральний для російського піпла (people. – Ред.), якого годують цим і годували. Для Путіна Крим – це військовий плацдарм для агресивних дій неукраїнського масштабу.

Всі його потуги чимось брязкотіли – чи то "Кинжалами", чи то ще якоюсь "суперсучасною" зброєю, то ядерною кнопкою... Треба розуміти, що в цьому ланцюжку від віддачі наказу до натискання кнопки є кілька ланок. Я думаю, що весь цей ланцюжок сьогодні перебуває в деморалізованому стані. Це по-перше.

По-друге, навіть з тим, що у Путіна відбувається в голові, він розуміє, що це буде практично останній день його життя. Тому я не думаю, що він здатний на такі самогубні речі. Зрозуміло, що в нього стан щура, загнаного в кут, проте йому не до самогубства.

Останнє питання – щодо термінів. Чи могли б ви приблизно спрогнозувати терміни, коли ми можемо розпочати операцію зі звільнення Криму?

– Я точно не можу спрогнозувати. Той, хто прогнозує, – безвідповідальна людина. Але щодо початку операції – операція вже йде. Новофедорівка, Азовське та прилегле село Майське (Керч, Бельбек. – Ред)… Це просто конкретні прояви.

Інша річ, що українській владі потрібно залучити багато методів, у тому числі психологічного впливу на російських колонізаторів. Необхідно швидше ухвалити закон, який дасть чітку відповідь українським громадянам, які живуть у Криму, кого українська влада та закон вважає жертвами агресії та окупації, а кого – поплічником окупантів. Це призведе до дуже швидкої поляризації населення Криму та створить усередині другий фронт за визволення Криму.

Потрібно зробити і багато іншого. Те, що президент ухвалив рішення про створення Консультаційної ради з деокупації та реінтеграції Криму, – це важливий крок. Звичайно, все залежатиме від того, хто увійде до цієї ради і наскільки ця рада зможе швидко ухвалювати реальні, життєздатні, ефективні, практичні рекомендації, які потім реалізовуватимуться президентом. Бо там непочатий край роботи, який треба робити зараз, а не потім, після фактичного звільнення Криму.