Штефан "Штірліц": українська армія має свої ноу-хау на війні. Чому терміни завершення контрнаступу – не головне. Інтерв’ю

Зараз українські Сили оборони мають успіх на всіх ділянках фронту. Різниця полягає лише в тому, що десь він більший, десь менший. Не існує пріоритетної та другорядних цілей цієї стратегічної операції, є лише одна мета: повне вигнання ворога з України, і це неодмінно станеться. Проте не варто прив’язуватись до певних дат і надто поспішати, як це полюбляє робити російський окупант, адже найвища цінність України – це життя наших захисників.

Втім Сили оборони можуть досягти неабияких успіхів на полі бою за умов ще більшої військової підтримки від західних партнерів. Усе решта у них вже є – і сила духу, і власні ноу-хау ведення сучасної війни. Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL розповів офіцер ЗСУ Анатолій Штефан ("Штірліц").

– Глава держави Володимир Зеленський повідомив, що українська армія просувається вперед на південному напрямку, а на сході завзято тримає оборону. Чи можна говорити про те, що саме південний напрямок наші Сили оборони обрали як пріоритетний?

– Ми не можемо говорити про певні пріоритетні напрямки, адже кожен метр української землі для нас у пріоритеті. Наш пріоритет – звільнення усієї території України, а не якогось окремого напрямку.

Є успіхі на всіх ділянках фронту, але на деяких ці успіхі більші, на деяких – менші.

– Що б ви могли відповісти тим українцям, які очікують дуже швидкого і дуже масштабного контрнаступу, звільнення окупованих територій?

– Я хочу сказати, що є тактика, а є стратегія. Щось планувати швидко і швидко робити – цього не буде. Все відбувається поступово, за планом, і у свій час вся українська територія буде обов’язково звільнена.

– За вашими оцінками, на чому саме зараз зосереджують увагу українські Сили оборони, український Генштаб? У чому полягає локальна поточна мета?

– Локальна мета сьогодні така сама, як і глобальна – звільнення усієї України. Не можна говорити про якісь окремі інші цілі.

– Цікавить ваша оцінка того, що відбувається на півдні нашої країни. На вашу думку, яка головна перешкода для швидкого просування до адмінкордонів? І, навпаки, які можливості на цьому напрямку мають українські Сили оборони?

– Наші можливості напряму пов’язані з бойовим духом українських воїнів та з допомогою, яку нам надають західні партнери. Головна перешкода? Її як такої немає, але бажано, щоб кількість техніки та озброєння було збільшено.

– Ви маєте на увазі, зокрема, й далекобійні засоби ураження?

– Саме так.

– Колишній командувач Збройних сил США в Європі Бен Годжес спрогнозував, що українська армія зможе дійти до Криму вже до кінця літа, але для цього необхідно розширити військову допомогу Україні. Якщо дійсно наша армія матиме абсолютно все, що потрібно, включно з винищувачами F-16, чи дійсно це завдання може бути виконано вже протягом кількох місяців?

– Я скажу, що наша головна мета – не якісь певні дати, як у росіян. Ми плануємо все поступово, адже наша головна мета, на відміну від ворога, – збереження життя наших воїнів. Тому ми не говоримо про те, коли саме українська армія має вийти на адмінкордон з Кримом – за місяць, півтора чи два.

– За вашими оцінками, що сьогодні є найбільшою перевагою українських Сил оборони порівняно з армією окупанта? Ми бачимо, що він намагається тримати оборону на сході країни, перекидати резерви тощо. У чому наша найбільш сильна сторона?

– Перше – це сучасні та креативні підходи керівного складу до ведення бойових дій. Друге – неймовірна сила духу українських воїнів. Вчора я саме вручав нагороди кільком бійцям. Вони – справжні Герої! У мене немає слів, щоб розповісти про свої відчуття.

– Отже, сьогодні українська армія воює зовсім не так, як окупаційна армія, яка досі застосовує лекала Другої світової війни чи навіть Першої. Чого варті лише ті "зуби дракона"…

– Так, абсолютно правильно. Українська армія застосовує сучасні креативні рішення. Вони відпрацьовувалися під час війни. Ми маємо також і свої ефективні методи ведення війни – звісно, не радянські методи і навіть не методи, запозичені в західних партнерів. Зараз ми можемо говорити про ноу-хау українського сучасного війська.