Штурмовики Путіна просочуються на Харківщині, як "вагнерівці", а на Донбасі націлилися на Покровськ. Інтерв'ю з Селезньовим

Під час наступу на Харківському напрямку російська окупаційна армія застосовує тактику ПВК "Вагнер" – "просочування" невеликими штурмовими групами. Загалом у трьох прикордонних областях РФ сьогодні зосереджено угруповання загальною чисельністю трохи більше 50 тисяч, і цього явно недостатньо, щоб швидко просуватися далі, розширювати наступ на Сумську область та захоплювати Харків та Суми.

У той же час на Донбасі ворог зміщує акценти з Часового Яру та Очеретиного на Покровськ і Краматорськ, активізувався в Старомайорському та Роботиному, розповів в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA військовий експерт Владислав Селезньов.

– Повідомляється, що активність ворога на Харківському напрямку дещо знизилася. Водночас, за прогнозами голови ГУР Кирила Буданова, протягом кількох днів можливий наступ у районі Сумської області. Як ви оцінюєте події на півночі?

– Раніше ми обговорювали кількість сил та засобів, які противник зосередив на території областей РФ, що межують з Україною – у Брянській, Курській та Бєлгородській областях. 52 тисячі – це сумарна кількість російських військ, зосереджених на території цих трьох областей. З них близько 8,5 тисяч – у Брянській області, причому прикордоння там щільно заміноване противником, вони дуже бояться нашого наступу в напрямку Брянська.

Близько 10,5 тисяч – у Курській області, але ця цифра має тенденцію до збільшення, тому це як мінімум, 14 ешелонів нині формуються та вирушають сюди з Ленінградської області. Угруповання у цій галузі може бути збільшене до 14 тисяч.

Відповідно заяви генерала Буданова не безпідставні. Цілком можливо, що цими силами та засобами вони атакуватимуть Сумщину. Зрозуміло, що цих ресурсів недостатньо, аби окупувати Суми, але створити нам проблеми на прикордонні в межах диверсійно-розвідувальної діяльності, активізації мінометно-артилерійських обстрілів, активного використання КАБів вони можуть.

Наразі вся увага прикута до подій на півночі Харківської області. Там зараз залучено п'яту частину угруповання ворога. Тенденції такі, що, найімовірніше, росіяни збільшуватимуть свою присутність тут, хоча, зазнавши великих втрат починаючи з 10 травня, вони дуже дбайливо ставляться до використання бронетехніки – ми її просто спалюємо. Тішить, що сьогодні наші артилеристи мають набагато більше снарядів, ніж це було ще три тижні тому.

Противник тепер намагається діяти невеликими штурмовими групами. Це тактика просочування, яка активно застосовувалася "вагнерівцями" ще під час боїв у районі Попасної, потім у районі Соледара та Бахмута.

Фактично зараз противник займає "сіру зону".

– Чому стало можливим створення такої "сірої зони"?

– Тому що будувати оборонні споруди безпосередньо на кордоні неможливо. Перша лінія створювалася з відривом 8-10 кілометрів від кордону. Ближче будувати інженерні фортифікації не можна, оскільки в зоні ризику відразу ж опинилися би наші будівельники.

До цих оборонних споруд російська армія досі не дійшла.

Доволі складна ситуація у районі Вовчанська. Він розташований безпосередньо поблизу кордону, тому росіяни мають можливість доставляти сюди необхідні вантажі військового призначення для своїх штурмових підрозділів, а також працювати безпосередньо своєю авіацією та артилерією з території Бєлгородської області, не заходячи до повітряного простору України.

І тут постає питання: як нам працювати проти ворожих літаків-носіїв КАБів. Думаю, не випадково президент озвучив прохання до уряду США, яке він передав через Блінкена – дайте нам дві батареї Patriot. Одна захищатиме небо над Харковом, друга – над Харківською областю.

Процес постачання військової допомоги, незважаючи на підбадьорливі заяви союзників, на жаль, йде не так інтенсивно і масштабно, як нам хотілося б. Тому перспектива ведення бойових дій на Харківському та, можливо, Сумському напрямі буде зумовлена наявністю ресурсів.

Щодо заяви Генштабу про те, що Сили оборони вийшли на інші рубежі та позиції в межах маневреної оборони – це нормальна практика. Перебувати на свідомо невигідних рубежах, зазнавати втрат живою силою – це абсолютно нераціональний підхід. Краще переміститися на вигідніші позиції, зберегти життя і здоров'я наших воїнів і далі вести оборонні бої.

Думаю, Генштаб виніс уроки з перших двох днів протистояння на цій ділянці фронту, проведено ротацію командування, і ситуацію щодо ефективної організації управління частинами та підрозділами буде стабілізовано. Про це говорить і генерал Буданов – що в перспективі 3-4 днів ситуація на цій ділянці фронту буде повністю стабілізована.

– Ви сказали, що ця "сіра зона" потрібна ворогові лише для того, щоби створити додаткові проблеми для Сил оборони, що у ворога недостатньо ресурсів на серйозний прорив фронту, дійти до Харкова чи Сум. Тобто усі ці колосальні втрати, яких зазнає супротивник – лише заради того, щоби додати нам головного болю?

– Не тільки. Ще й для того, аби максимально розтягнути наші стратегічні резерви та створити максимально комфортні умови для свого угруповання на Краматорському та Покровському напрямках.

До речі, зверніть увагу: змінилася тенденція. Раніше ми говорили про напрям бойових дій у районі Часового Яру та на захід від Авдіївки. Тепер абсолютно чітко позначено напрям, на якому прагне просунутися противник – це Покровськ як крайній західний населений пункт Донецької області та Краматорськ як складова частина найбільшої міської агломерації на території, що перебуває під контролем української армії.

Крім Харківської області, противник також активізувався на півдні Запорізької області – Старомайорське та Роботине. Це ті місця, де точаться дуже запеклі бої.

Ворог робить це, щоби наш Генштаб був змушений використати наші відносно невеликі стратегічні резерви для посилення на цих ділянках фронту замість того, щоб, наприклад, спрямувати їх у район Часового Яру чи ближче до Покровська.

– Під час візиту до Києва держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що наразі критичний момент – російський наступ на Харківщину. За його словами, найближчі місяці будуть тяжкими для українців. Чи означає це, що на стабілізацію фронту не слід очікувати найближчим часом?

– Часові межі стабілізації фронту обумовлені обсягами військово-технічної допомоги та темпами її постачання. Якщо ми будемо отримувати за годину по чайній ложці матеріальних та технічних ресурсів, ми не можемо розраховувати на те, що за кілька місяців ситуація буде стабілізована.

Необхідно наситити наші артилерійські підрозділи боєприпасами, треба кратно посилити можливості ППО не лише ракетами, а й додатковими протиракетними комплексами, нам потрібна й авіаційна компонента. Ті ж F-16 є надзвичайно важливим елементом і посилення нашої ППО, і наших бойових можливостей у рамках проведення наземних операцій.

Ця ситуація зумовлена таким: наші заокеанські партнери готові давати нам стільки, щоб ми не програли, але вони не готові дати нам достатню кількість озброєння, щоб ми виграли у цьому протистоянні. Дедалі частіше лунають заяви про те, що необхідно шукати шлях до дипломатичних переговорів. І це опосередковано свідчить про те, що ключові політичні гравці планети готові виходити на переговорний трек.