Ядерна зброя РФ у критичному стані, ворог застосовує збіднений уран: Храпчинський пояснив, у чому небезпека

Країна-агресорка Росія почала застосовувати проти України боєприпаси із збідненим ураном. Його головна небезпека полягає не стільки в радіоактивності, скільки у хімічній токсичності урану, який під час вибуху перетворюється на пил і може спричиняти токсичні отруєння та ураження нирок. Ворог застосовує подібні боєприпаси, бо вони мають надвисоку щільність і більшу пробивну здатність. Натомість, з низки об’єктивних причин застосування ядерної зброї проти України є малоймовірним. Зокрема, тому, що технічний стан ядерних боєголовок залишається критичним питанням, адже їх не перевіряли протягом двох десятиліть.

Прийдешня зима може бути не менш складною за попередню, але не лише для українців, а й для росіян. Проте, хороша новина в тому, що Україна вже знає до чого готуватися і як діяти. До того ж, можливості агресора щодо ракетних атак обмежені – кількість пускових установок дозволяє застосувати одночасно не більше 25 ракет. Отже, одномоментних "гігантських залпів" балістики очікувати не варто.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив директор з розвитку оборонного підприємства, офіцер Повітряних сил у резерві Анатолій Храпчинський.

– СБУ разом з ДСНС зафіксували застосування ворожою армією боєприпасів з елементами збідненого урану. Такі складові виявлено в дронах "Герань-2", якими сили РФ атакували Чернігівщину протягом квітня-червня 2026 року. Наскільки небезпечними є такі боєприпаси?

– Використання збідненого урану в авіаційних ракетах серії Р-60, якими окупанти дооснащують БпЛА "Герань-2", спирається на радянські технології 1970-1980-х років. При виготовленні бойових частин стрижневого типу сплави збідненого урану застосовувалися завдяки їхній надвисокій щільності: це дозволяло суттєво підвищити кінетичну енергію вражаючих елементів для пробивання силових елементів та обшивки авіатехніки. Сьогодні росіяни кустарно монтують ці зняті з консервації авіаційні ракети на ударні дрони, намагаючись залучити наявний складський ресурс застарілих боєприпасів проти українських засобів перехоплення.

Ключова небезпека таких елементів полягає не в масштабному радіаційному ураженні, а в хімічній токсичності урану як важкого металу. Збіднений уран має слабкий альфа- та бета-фон, однак при вибуху або горінні бойової частини він перетворюється на дрібнодисперсний аерозольний пил. Потрапляння цього пилу через дихальні шляхи чи мікротравми до організму викликає важкі токсичні отруєння та ураження нирок, тому головний ризик на місцях падіння таких БпЛА пов'язаний із необхідністю застосування засобів захисту дихання під час огляду й вилучення уламків.

– Як ви оцінюєте небезпеку застосування ворогом тактичного ядерного озброєння як "останнього аргументу" в ситуації, коли Кремлю конче потрібно досягти своєї мінімальної мети – захоплення Донецької області в адміністративних кордонах?

– Я оцінюю ймовірність застосування тактичної ядерної зброї як вкрай низьку, адже Кремль стримують потужні зовнішні запобіжники, перш за все з боку Китаю. Навіть у разі спроби застосувати засоби повітряного нападу чи міжконтинентальні балістичні ракети, критичним залишається питання технічного стану самих боєголовок – Росія понад 20 років не проводила навіть лабораторних випробувань наявних ядерних ресурсів. До того ж, Україна вже суттєво розбалансувала архітектуру російської ядерної тріади, завдавши успішних ударів по елементах систем раннього попередження, центрах космічного зв’язку та послідовно скорочуючи ворожі авіаційні спроможності.

– Про які саме засоби тактичного ядерного ураження може йтися? Чи має Україна засоби протидії?

– Номенклатура російського тактичного ядерного озброєння охоплює передусім балістичні та крилаті ракети комплексу "Іскандер-М", аеробалістичні "Кинджали", крилаті ракети повітряного й морського базування – Х-102, Х-22/32, "Калібр", – а також спеціальні артилерійські снаряди для систем великого калібру - 2С7 "Піон", 2С4 "Тюльпан".

Формально більшість із цих носіїв ми вже навчилися перехоплювати, проте у випадку з ядерною бойовою частиною принцип знищення докорінно змінюється. Класичної ППО тут замало – потрібні виключно сучасні комплекси ПРО, як-от Patriot PAC-3 чи SAMP/T. Якщо для конвенційної ракети достатньо вибуху протиракети поруч із ціллю, то для ядерної бойової частини необхідне лише пряме кінетичне влучання, hit-to-kill, яке фізично руйнує сам ядерний блок у повітрі. В іншому разі, пошкоджена осколками ракета впаде та здетонує від ініціації звичайної вибухівки всередині бойової частини, що спричинить масштабне радіологічне забруднення території за ефектом "брудної бомби". До того ж, систем ПРО у нас досі недостатньо для створення суцільного купола над усією країною.

– Удари по складах найбільшого маркетплейсу Росії Wildberries спричинили чималу паніку серед росіян. Яким чином знищення цих об’єктів позначається на окупаційній армії? Які товари суто військового призначення проходять повз цю мережу?

– Через жорсткі міжнародні санкції Росія змушена обходити обмеження шляхом роздрібних закупівель по всьому світу під виглядом звичайних покупців для побутових потреб, а цивільні маркетплейси – перш за все Wildberries та Ozon – стали основними логістичними шляхами легалізації та швидкої доставки такого "сірого" імпорту. Через цю мережу масово проходять товари подвійного та суто військового призначення: від цивільних і FPV-дронів та комплектуючих для мікроелектроніки до портативних засобів РЕБ, тепловізорів, захищених рацій і тактичного спорядження. Відповідно, знищення складських комплексів цих ретейлерів не лише провокує паніку серед цивільного населення, а й безпосередньо руйнує децентралізовану логістику окупаційної армії, створюючи гострий дефіцит критично важливого обладнання безпосередньо на лінії бойового зіткнення.

– Чи можна сказати, що удари по складах Wildberries є також і ударами по логістичних маршрутах російської окупаційної армії?

– Так, це безумовно один із елементів ураження військової логістики, але важливо розуміти її загальний масштаб. Російська система забезпечення є надзвичайно розлогою: вона простягається від прикриття під цивільні маркетплейси для "сірого" імпорту до цілих залізничних потягів із Північної Кореї, масованих контейнерних поставок із Китаю та масштабної внутрішньої логістики між ключовими підприємствами російського ОПК. Знищення складів цивільних ретейлерів боляче б'є по оперативності постачання дефіцитних технологій і спорядження, проте це лише одна з багатьох ланок великого ланцюга, який вимагає комплексного та системного ураження.

– Українське керівництво неодноразово попереджало про небезпеку інтенсифікації атак ворога на інфраструктуру нашої країни взимку. Ба більше, президент Зеленський заявив, що зима може стати переломним моментом. "У нас з вами два шляхи взимку. Перший шлях, щоб ми знайшли можливість і сіли за стіл перемовин з Росією і закінчили цю війну. Це пріоритет. Альтернатива цьому, яку завжди шукає не Україна, а Росія – це розширення війни, збільшення мобілізації". Як ви оцінюєте ступінь небезпеки станом на зараз? Яким чином може змінитися прогноз із наближенням до зими?

– Варто почати з того, що майбутня зима буде не менш складною й для самих росіян, проте, на відміну від ворога, Україна вже має чітке розуміння, що і як потрібно робити. Наш головний орієнтир – це нарощування власної незалежності та внутрішніх оборонних спроможностей, а також активна взаємодія з тими партнерами, які, так само як і ми, усвідомлюють серйозність загрози та діють прагматично.

Із наближенням осені та зими оцінка загрози суттєво прив'язується до зміни погодних умов, які безпосередньо впливають на ефективність засобів виявлення. Низька хмарність, тумани та опади значно ускладнюють роботу зорових і оптичних каналів спостереження, якими послуговуються, зокрема, мобільні вогневі групи. Саме тому ми знову повертаємося до критичної потреби в різноманітних сенсорах та класичних радіолокаційних станціях (РЛС). Лише розвинена мережа радарів та радіотехнічних засобів здатна забезпечити цілодобове виявлення низьколетячих БпЛА та ракет незалежно від метеорологічних чинників.

– Застосування ворогом балістики у найбільш складний для України час – взимку: наскільки масштабними можуть бути атаки, враховуючи обмеження російського виробництва ракет та допомогу союзників України у питанні захисту від балістики?

– Оцінюючи потенційну масштабність зимових балістичних атак, варто зважати не лише на накопичені запаси чи темпи виробництва ракет у РФ, а насамперед на технічні обмеження засобів їхнього застосування. Кількість активних пускових установок для комплексів "Іскандер-М" та їхніх північнокорейських аналогів KN-23, а також боєготових носіїв "Кинджалів" – МіГ-31К – є цілком конкретною та обмеженою.

Саме тому ми вже бачимо реальну спроможність ворога щодо одночасного залпу: фізично росіяни не здатні випустити сотні балістичних ракет в один момент. Практична межа однієї масованої атаки зазвичай становить в середньому від 10 до 20-25 балістичних та аеробалістичних ракет, після чого пусковим комплексам потрібен тривалий час на перезарядку, обслуговування та зміну позицій.

Тож узимку ворог робитиме ставку не на одномоментний "гігантський залп", а на комбіновані хвилі – коли балістика застосовується точково по критичних вузлах у поєднанні з крилатими ракетами й масованими роями БпЛА для перезавантаження нашої системи спостереження та виснаження боєкомплекту. У цьому контексті ключовим чинником захисту залишається не лише наявність засобів ПРО – Patriot PAC-3, SAMP/T – а й безперебійність постачання протиракет від партнерів для відбиття цих математично прорахованих ворожих залпів.

– Чи є можливість в ЗСУ так само ефективно завдавати ударів по російських аеродромах стратегічної авіації?

– Така можливість є і вона системно нарощується за рахунок українського ОПК. Зокрема, компанія Fire Point публічно заявила про плани вийти на виробничі спроможності у понад 100 000 дронів серії FP-1/2 на рік – понад 8 тисяч одиниць на місяць – і це без урахування крилатих ракет FP-5, які вже продемонстрували успішне бойове застосування. Такий масштаб здатен створити критичне та постійне навантаження на російську військову інфраструктуру й аеродроми стратегічної авіації. Водночас, головними стримуючими чинниками залишаються не самі технології, а спроможність держави й партнерів фінансово контрактувати такі обсяги, систематизована логістика масованого застосування та наявність достатньої кількості досвідчених операторів.

– Чи бачите ви будь-який спосіб змушення країни-агресорки Росії до миру? Якщо так, у чому він полягає?

– Перенесення війни на територію агресора – це надзвичайно важливий крок, але без зміни військово-політичного керівництва у Кремлі змусити Росію до миру буде вкрай складно. Російське суспільство залишається глибоко аполітичним та інертним, воно й досі відмовляється розуміти причини та наслідки цієї війни, а отже, не стане чинником внутрішнього тиску на режим.

Водночас, варто усвідомлювати стратегічну реальність: у своїх нинішніх географічних розмірах та імперській матриці Росія точно не зупиниться за власною волею. Відповідно, єдиний шлях до стабільного миру полягає у такому військово-економічному виснаженні ворога, яке неминуче призведе або до внутрішньополітичного колапсу реваншистського режиму, або до фрагментації самої імперської системи.