Сили оборони України зовсім скоро можуть прорвати головну лінію оборони росіян на півдні: чи стануть на заваді контрнаступу погодні умови

Голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі заявив Бі-бі-сі, що погодні умови дозволять українським військовим продовжувати активні наступальні дії протягом найближчих 30-45 днів, а потім очікується зменшення бойової активності. Він зазначив, що з настанням осінньої негоди Збройним силам України буде важче маневрувати й наступати.

Іншої думки з цього приводу начальник Головного управління розвідки (ГУР) Міноборони України Кирило Буданов, який на зустрічі "Ялтинської європейської стратегії" (YES) повідомив – ЗСУ продовжать активний контрнаступ за будь-якої погоди.

"Бойові дії так чи інакше триватимуть. У погану погоду боротися складніше. Але все одно контрнаступ буде продовжено", — зазначив Буданов.

Осінні дощі та зимовий холод справді впливають на інтенсивність бойових дій. Однак минулого року в розпал листопада українська армія звільнила Херсон, а в районі Бахмута продовжувалися запеклі бої. За заявами військових, уповільнення наступальних операцій минулого року було більше пов'язане з нестачею необхідної кількості техніки та боєприпасів, аніж із погодою.

OBOZREVATEL розбирався в тому, чи дійсно погіршення погодних умов вплине на розвиток подій на фронті й чого чекати від контрнаступу найближчим часом.

Погана погода – не головне для результативного просування СОУ

Західні ЗМІ вже довгий час постійно метаються між поразкою та перемогою українського контрнаступу. З настанням осені, а значить сезону дощів, за їхніми словами, – "годинник для України цокає швидше, адже бойові умови стануть ще складнішими, а тому, на їхній погляд, треба пришвидшувати темп наступу".

Слова авторитетного Марка Міллі про те, що погода залишає Україні 30-45 днів для активної фази бойових дій, стали логічним продовженням цих заяв і все ж заслуговують на те, щоб сприймати їх серйозно.

Зі свого боку, коментар Кирила Буданова стосовно того, що українці продовжать наступати й звільняти країну від ворога, незважаючи ні на що, більше схожий на підтримку бойового духу всередині країни, аніж на ймовірний реальний перебіг подій. Але це тільки здається.

"СОУ матимуть можливість продовжити свої активні бойові дії за будь-яких погодних умов, – розповідає військово-політичний експерт групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко. – Якщо говорити про наші можливості наступу, то вони залежатимуть не стільки від дощу чи морозу, скільки де СОУ будуть на час настання цих несприятливих погодних умов.

Основна мета – щонайменше до кінця вересня, початку жовтня дійти до міста Токмак, яке розташоване між другою і третьою лінією оборони росіян. Це надасть можливість для його оточення чи звільнення. Після чого просування СОУ значно пришвидшиться, наприклад, уже південніше – до Мелітополя.

Якщо нашу армію застане осіннє роздоріжжя, але ми вже будемо біля цього стратегічного міста, то це не стане проблемою для проведення й надалі активних дій на фронті проти ворога. За такого розвитку подій усе угруповання росіян перебуватиме у вузькому проміжку узбережжя Азовського моря, що дозволятиме контролювати перебіг подій навіть ствольною артилерією. Це позбавляє їх мобільності й маневровості, а відступати буде майже нікуди. Ситуація дещо схожа з тогорічною, яка склалася на правобережжі Херсонщини. Постійний вогневий вплив на російські сили, який буде можливий за будь-якої погоди, – все це елементи продовження активної фази контрнаступу", – вважає Олександр Коваленко.

Смертельний "Запорізький трикутник" для росіян

Зважаючи на прогноз військового експерта, постає інше питання – наскільки Сили оборони України мають змогу для того, щоб найближчим часом прорвати другу й третю лінії оборони росіян на півдні. Так, наприклад, директор з аналізу Розвідувального управління Міноборони США Трент Мола заявив, що СОУ до кінця 2023 року з ймовірністю 40-50% прорвуть лінії оборони росіян, що вже досить добре, адже ще кілька тижнів тому більшість західних експертів і військових скептично коментували поточний і майбутній успіх українців на фронті.

СОУ знадобилося два з половиною місяці для того, щоб прорвати найскладнішу в сучасній військовій історії смугу мінних полів завглибшки 5 кілометрів та вийти на кордон з основною лінією оборони РОВ.

Наразі українці розширюють плацдарм у другій лінії оборони. Це свідчить, що процес просування справді прискорився. На сьогодні збільшення зони прориву вглиб, у тому чи іншому напрямку, становить у середньому 350-400 метрів на добу.

"Наразі основним майданчиком найінтенсивніших бойових дій є так званий Запорізький трикутник: Новопрокопівка – Вербове – Очеретувате. Цей трикутник утворився за допомогою прориву лівим флангом від траси 0408 першої лінії оборони РОВ і створення клину, вістря якого нависло над Очеретуватим, що є трампліном на шляху до траси 0401, – продовжує Олександр Коваленко. – Також окремо зазначу те, що російське командування змушене перекидати зі сходу, із зони відповідальності групи військ "Центр" і "Захід", десантні полки 76-ї ДШД, а також підрозділи 7-ї ДШД. Відбувається це все не від легкого життя у "Запорізькому трикутнику", адже попри кількісну перевагу в обороні, вони її утримати не можуть. І якщо буде втрачено контроль не тільки над автобанами 0408, а й над 0401, то СОУ з’являться біля Токмака наприкінці вересня – на початку жовтня. Це більш аніж можливий розвиток подій, що означає повний прорив оборони росіян на цьому напрямку.

У ворога снарядний голод

Агентство Reuters заявило, що російський ВПК може виготовляти не більше ніж 200 танків на рік. При тому, що російська армія втрачає в Україні приблизно 2000 танків на рік. Окрім цього, Росія може вийти на виробництво до 2 мільйонів снарядів на рік лише через кілька років.

Минулого року, працюючи зі складів довготривалого зберігання, Росія використала до 11 мільйонів снарядів для ведення свого наступу. Під час тогорічних штурмів російські артилеристи вистрілювали по 70–80 тис. снарядів на добу, а тепер можуть собі дозволити трохи більше ніж 12–15 тис. пострілів щодня.

Диктатор Північної Кореї Кім Чен Ин планує найближчим часом відвідати Росію, щоб обговорити з кремлівським "колегою" Володимиром Путіним постачання зброї. Російські окупанти хочуть отримати від КНДР артилерійські боєприпаси та ракети до РСЗВ. З допомогою північнокорейського озброєння російська армія планує продовжити війну на виснаження. Крім того, боєприпаси з Північної Кореї можуть дозволити виграти час для Росії, даючи її вітчизняній військовій промисловості наростити виробництво та накопичити запаси власного озброєння.

Північна Корея дійсно має один із найбільших запасів артилерії та некерованих ракет, які можуть бути використані Росією. Попри те, що Пхеньян і Москва відкинули звинувачення в постачанні зброї, Кім Чен Ин майже напевно обговорюватиме з Путіним саме постачання озброєння російським окупантам.

Звісно, з одного боку – союз Кремля з Північною Кореєю свідчить про те, що російський президент перебуває у стані відчаю та як мало маневру залишилося у нього для пошуку допомоги. З іншого боку, надання великої кількості боєприпасів і техніки з урахуванням імовірної нової хвилі мобілізації надає Путіну можливість активно вести війну проти українців ще довгий час.

Північна Корея має потрібну для РФ зброю, та є нюанс

Олександр Коваленко більш оптимістичний щодо такого союзу та корейських снарядів для росіян.

"Ці повідомлення звучать ще з листопада 2022 року. А раніше звучали заяви про десятки тисяч північнокорейських добровольців, які бажають воювати за Росію в Україні, – говорить військовий експерт. – Так, РОВ і справді зараз критично не вистачає боєприпасів і техніки, а за рахунок своїх ресурсів вони цю проблему своєчасно та в повному обсязі не можуть вирішувати. Тому залучення третьої сторони для неї є архіважливим завданням.

Зі свого боку, КНДР має широку номенклатуру техніки та боєприпасів, які підходять російській армії, адже це все або радянсько-китайська техніка, або її північнокорейські аналоги. Так, у КНДР на озброєнні стоїть лінійка танків Т-62 у місцевому варіанті – близько 2 тис. у різній модифікації.

Також у КНДР досить велика лінійка ствольної артилерії калібрів 152 мм і 122 мм, яких зараз гостро потребують у РФ. Окрім артилерії, є і значний потенціал 122-мм РСЗВ, які є місцевими аналогами БМ-21 "Град".

Тільки за найскромнішими оцінками у північнокорейської армії на озброєнні є до 10 тис. мінометів калібрів 120 мм, 82 мм. Тобто є потенціал як для передачі зброї, так і відповідних боєприпасів, яких росіяни дуже потребують, констатує Олександр Коваленко.

Але, за його словами, існує проблематика їхньої доставки, яка полягає в тому, що єдиним залізничним сполученням між КНДР та Росією є міст "Дружба", тобто – лише одна логістична артерія. КНДР переживає техногенний колапс, що став наслідком технічної та технологічної деградації, який призвів до того, що, наприклад, транспортна галузь напівмертва – і забезпечувати потік ешелонів із боєприпасами чи технікою вона не зможе.

Річ у тім, що нинішній дефіцит боєприпасів у зоні бойових дій в Україні у Росії виникав, не коли вони почали закінчуватися, цього остаточно ніколи не станеться, а коли почала збільшуватися відстань, а значить – час їхньої доставки. Наразі основний потік боєприпасів іде вже навіть не з Центрального військового округу, а переважно зі Східного ВО – Улан-Уде, а це 6 тис. км до кордону з Україною. Власне, північнокорейські боєприпаси долатимуть ще більший шлях – понад 10 тис. км до нашого кордону.

Один корейський ешелон – приблизно 10 тис. пострілів. На нинішній день РОВ на добу здійснюють у середньому 15 тис. пострілів. Тож КНДР хоча і може потенційно допомогти ворогу з постачанням, але не вирішить усіх його проблем.