США можуть дати Україні координати Путіна для удару "Томагавком". Курносова назвала найбільші страхи Кремля

Країна-агресорка Росія готує ґрунт для залучення резервістів у війні проти України. "Спеціальні навчання" можуть відбуватися безпосередньо на полі бою на території сусідньої держави. Але, попри те, що резервісти – це фактично необмежений ресурс, проблема криється у його забезпеченні всім необхідним, починаючи від спорядження і закінчуючи озброєнням. Ворог робить головну ставку на "м'ясо", оскільки його можливості наростити військово-технічний потенціал украй обмежені.

Більшість росіян прекрасно усвідомлюють, що у проблем РФ є ім'я – Володимир Путін, – і бажали б якнайшвидшого припинення війни. Сам же диктатор по-справжньому побоюється ракет "Томагавк", передачу яких обговорюють у США і які можуть націлити на центри ухвалення рішень у Росії. Йдеться не про Москву, а про резиденції кремлівського диктатора, які можуть стати законною ціллю України.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловила російська опозиціонерка Ольга Курносова.

– Кремль готується до оголошення мобілізації резервістів для участі у війні проти України, але масштабна примусова мобілізація резервістів навряд чи планується. Чи вважаєте ви, що це якийсь новий крок Кремля до розв'язання проблеми з особовим складом своєї армії? Чи буде ефект? І головне запитання – чому виникла необхідність у додаткових силах, адже в Росії триває мобілізація, яка дає свої результати?

– Значить, вона дає недостатні результати. Те, що відбуватиметься з резервістами, не буде мобілізацією. Буде законодавча можливість відправляти резервістів на спеціальні навчання за межами Російської Федерації. Власне, саме це й дасть змогу використовувати резервістів під час війни.

Так, така інформація з'явилася нещодавно, але це лише підкреслює, що, з одного боку, живої сили Путіну бракує, а з іншого – нової хвилі мобілізації він боїться, бо це може спричинити заворушення в країні.

– Чи правильно я розумію, що ці люди, резервісти, будуть на навчаннях, але при цьому перебуватимуть на території іншої держави й братимуть участь у реальних бойових діях? А вони самі згодні на це?

– Це велике питання. Вони читають новинну стрічку й можуть відрізнити звичайні збори резервістів від спеціальних зборів. Але я думаю, що все-таки резервісти – це не підлітки й навіть не юнаки, тому вони загалом мають щось усвідомлювати, хоча, як ми знаємо з історії першої хвилі мобілізації, найчастіше під неї потрапляють люди, які мають матеріальні проблеми або з різного роду залежністю. Якщо їх ще не всіх повбивали, то решту підгребуть зараз.

– За вашими оцінками, наскільки великий обсяг резервістів можна сьогодні зібрати завдяки такій мобілізації?

– Насправді практично будь-який, тобто дуже великий. Тут питання в іншому: на яку кількість резервістів у них вистачить спорядження, техніки, озброєння тощо. Й тільки у цьому питання. Й окреме питання – навіщо їм саме використання на території іншої держави?

Нагадую, що окуповані території України в Росії вписали до себе в конституцію, тому може йтися або про ті території, які ще не вписані до них у конституцію, або про інші держави, наприклад, про країни Балтії.

– Ми бачимо, що Путін збирає все більше й більше "м'яса", а більше "м'яса" – більше втрат. Чому Кремль не може винайти якийсь інший, менш витратний спосіб ведення війни? Невже таланту не вистачає?

– Питання не тільки у таланті. Наведу приклад. Ще за радянських часів спостерігалася проблема з інженерними кадрами. Чому? Не тому, що була відсутність таланту, а тому, що ще радянська влада вирішила, що їй вигідніше красти ідеї, аніж винаходити їх самим. Тому завжди виходив такий розрив. З погляду теорії в Радянському Союзі все було чудово, а з погляду практики здебільшого це були зразки, вкрадені в інших країнах. І зрозуміло чому – бо справді дешевше вкрасти, ніж проходити всі етапи випробувань, експериментів тощо.

А зараз красти почасти стало ще простіше, тому Путін йшов цим шляхом. Однак, коли санкційний механізм увімкнувся за повною схемою, виявилося, що робити щось справді нове складно, а частина радянських заводів залишилася, зокрема на території України, а частина просто розвалилася під час перебудови. Багато з них було приватизовано й перепрофільовано. Тому відновлювати військове виробництво зараз не так просто.

Тим паче, що під час Другої світової війни багато чого було отримано шляхом лендлізу, насамперед від Сполучених Штатів, які постачали озброєння до Радянського Союзу. І не тільки озброєння, а й багато матеріалів і компонентів. Без лендлізу в Радянського Союзу не було б такої кількості зброї, яка дозволила б перемогти Гітлера. Тож навіть тоді не вийшло, а вже тим більше складно зараз.

– На вашу думку, що становить сьогодні для режиму в Росії найбільшу небезпеку – колосальні втрати на фронті, загальна мобілізація чи просто економічна криза? Або ж сьогодні пересічний росіянин, як і раніше, готовий терпіти?

– Як ми бачимо з опитувань громадської думки, навіть у Росії 80% росіян хотіли б миру практично сьогодні, в крайньому разі завтра. А все інше – це деталі. Тому якихось особливих людожерів у країні спостерігається максимум 20%. Росіяни прекрасно розуміють, звідки беруться всі ці проблеми – нестача бензину, і те, й інше, і п'яте, і десяте, і, звісно, економічні складнощі. Вони розуміють, що ім'я цим проблемам – Володимир Путін.

І поки що єдине, що їх утримує від якихось протестних дій, – по-перше, нерозуміння, хто прийде замість Путіна, а по-друге – страх, що всіх пересаджають.

До речі, звернула б вашу увагу ще й на те, як нервово реагує російська влада на розгляд у ПАРЄ питання наявності там делегації російської опозиції. Вчора (14 жовтня. – Ред.) ФСБ визнала весь антивоєнний комітет терористами й порушила проти них справу за екстремістською статтею, щось на кшталт антидержавного перевороту. У цій справі вже фігурують 23 людини. Мова приблизно про тих людей, які брали участь у переговорах із ПАРЄ.

Це показує те, чого реально боїться режим – легітимації російської опозиції, насамперед у Європі, він боїться "Томагавків" Трампа. Достатньо стежити за діями ФСБ і за інтерв'ю Пєскова, і стає більш-менш зрозуміло, чого вони бояться найбільше.

– Ви фактично відповіли на запитання, яке я хотіла вам поставити, – щодо "Томагавків". Чи справді в Кремлі припускають, що Україна може вдарити цими ракетами по центру ухвалення рішень, наприклад, по Москві?

– Навіщо ж по Москві? Є резиденції Володимира Путіна. Як ми читали у різних матеріалах, була негласна домовленість, згідно з якою Сполучені Штати не ділилися з Україною розвідданими про місцеперебування Путіна, але ж можуть і поділитися.

Чому я кажу, що не обов'язково Москва? Тому що у Путіна є багато резиденцій, у різний час він буває у різних із них. Тому центр ухвалення рішень у цьому випадку – не Москва, а місце, в якому перебуває Путін зараз.

– Тож якщо і коли Україна отримає "Томагавки", це може стати стримувальним фактором для Путіна?

– Безумовно. Тому що "Томагавки" можуть долетіти практично до будь-якої точки Росії. Інша річ, що, звісно, навколо резиденцій Путіна стоять ледь не всі "Панцирі", які є на озброєнні у російської армії. Але, з усім тим, а раптом? Тут уже багато що залежить від низки причин. Чому "Томагавки" такі небезпечні? Як ми знаємо, вони летять досить низько, і їх досить важко засікти.