УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

США можуть кинути на "шахівницю" війни кілька "ферзів", але бояться двох речей: інтерв'ю з генералом Романенком

4 хвилини
42,0 т.
США можуть кинути на 'шахівницю' війни кілька 'ферзів', але бояться двох речей: інтерв'ю з генералом Романенком

Професор Єльського університету, відомий історик Тімоті Снайдер заявив, що війна в Україні – не шахова партія. У той час як у шахах кількість фігур обмежена, союзники нашої країни можуть кинути на цю "шахівницю" ще "п'ять ферзів", тим самим змінивши весь хід гри. Що це за "ферзі"? Передусім швидке постачання українській армії сучасного озброєння. Проте союзники, насамперед США, продовжують годувати Україну чайними ложками допомоги та нескінченно довго дискутувати про те, чи варто давати нашій країні далекобійні ракети та винищувачі.

Чому це відбувається? Союзники бояться двох речей: глобальної ескалації, коли – як вони думають – їхнім військам доведеться брати безпосередню участь у цій війні, а також ядерної катастрофи, яку може влаштувати глава країни-терориста Росії Володимир Путін. Проте Заходу все ж таки варто піти на цей розумний ризик, адже Україна ризикує набагато більше. Такі заяви в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.

– Ворог не полишає спроб взяти під контроль Авдіївку. Про це повідомив голова Авдіївської міської військової адміністрації Віталій Барабаш. За його словами, окупант "лізе з усіх напрямків". Яким є ваш прогноз? Чи має сьогодні українська армія можливість зберегти контроль над цим населеним пунктом?

– Має доти, доки утримання Авдіївки не стане недоцільним з військового погляду наших втрат, ресурсів та перспектив. Поки залишається можливість збереження контролю над Авдіївкою, ми її використовуватимемо.

Чому противник намагається всіма силами захопити Авдіївку? Тому що Путін ухвалив політичне рішення, і все російське угруповання на чолі з Герасимовим намагається це реалізувати. Було встановлено термін захоплення Авдіївки до 4 листопада, але, як бачимо, вони не змогли виконати це завдання. Далі все залежатиме від низки чинників.

Так, погодні умови не сприяють наступу, ворог використовує переважно піхоту та авіаудари. Звісно, ускладнилось і наше логістичне забезпечення. Але поки ми маємо ресурс, ми відстоюватимемо Авдіївку.

США можуть кинути на "шахівницю" війни кілька "ферзів", але бояться двох речей: інтерв'ю з генералом Романенком

Ви погоджуєтесь з тим, що у випадку з Авдіївкою фактично повторюється сценарій Бахмута?

– Так, дуже схоже. І в Бахмуті політична складова переважала над військовою. Росія кинула всі сили на захоплення Бахмута з пропагандистською метою, проте з військового погляду жодних результатів це їм не дало. Тут та сама ситуація.

– Чи можуть Сили оборони застосовувати таку саму тактику для встановлення контролю над окремими населеними пунктами?

– Якщо є можливості завдання ударів, просування піхоти, вони використовуються. Передусім для цього потрібні сили та ресурси. Сили ураження, артилерійські та авіаційні, для них зі свого боку потрібні снаряди, боєприпаси, яких у нас, на жаль, обмежена кількість. Далі можна кидати піхоту. Але для нас такі значні втрати, як у противника, є неприйнятними.

У нас є інші способи. Наприклад, той самий Токмак нам краще було б обійти. Але до нього ще треба дістатись.

США можуть кинути на "шахівницю" війни кілька "ферзів", але бояться двох речей: інтерв'ю з генералом Романенком

– Ми рідко згадуємо про російських військовополонених, але їх насправді багато. У цьому контексті представник ГУР Андрій Юсов повідомив, що в Україні є потреба у створенні нового табору для захоплених у полон російських окупантів, і робота над цим ведеться. На вашу думку, чи можна в Україні ефективно використати цей ресурс?

– Так, звичайно, безперечно. Вони мають працювати. Вони винні хоча б у тому, що брали участь у цьому злочині проти України, який затіяло їхнє керівництво. При цьому ми повністю дотримуємося міжнародного законодавства щодо військовополонених.

– Чи можуть вони бути залучені в нашому ВПК? Чи це надто небезпечно?

– Я гадаю, що ми знайдемо свої ресурси для цього. Якщо тут виникнуть труднощі, треба буде розглядати різні можливості, але поки що необхідно розраховувати на свої сили.

– Відомий американський історик Тімоті Снайдер заявив, що у контексті війни в Україні не можна говорити про патову ситуацію. За його словами, не можна порівнювати війну із шахівницею, де кількість фігур обмежена. Адже союзники України завжди можуть змінити ситуацію, "кинувши на шахівницю ще п'ять ферзів". На вашу думку, які ферзі мають бути кинуті на цю дошку війни в Україні, щоб кардинально змінити ситуацію на фронті?

– Це швидке постачання Силам оборони України сучасного озброєння, еквівалентного озброєнню дивізії армії США. Такі оцінки озвучують західні експерти. Дивізія складається з кількох бойових бригад та з кількох бригад забезпечення. Ключові слова тут – сучасне озброєння та швидке постачання.

Крім того, це ще й дозволить оновити підприємства військово-промислового комплексу США, а також забезпечити перезавантаження в кадровому складі збройних сил та оновлення парку військової техніки Сполучених Штатів.

– Ветеран війни майор Олексій Гетьман у нещодавньому ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA нагадав, що під час операції "Буря в пустелі" в Іраку коаліцією було задіяно 4000 танків Abrams. Україні було передано лише 31 танк.

– І в цьому всі американці. У таких поставках і продовженні подібного підходу до нашої війни. Це їхня нерішучість, їхнє затягування процесу передачі Україні озброєнь. Саме з цієї причини 2023 рік не приніс нам рішучої та остаточної перемоги над російською окупаційною армією. Насамперед це пов'язано саме з тим, що США так поводилися. Вони продовжують так само поводитися і з авіацією, і з ракетами, і загалом з поставками.

США ніяк не наважаться змінити ситуацію. Хоча затягування війни надовго не на користь ні наших союзників, ні нас.

– Значить, знову той самий старий банальний страх перед ядерною кнопкою Путіна?

– Бояться двох речей. Перше – ескалація. Вони бояться, що їм доведеться брати участь у цій війні, хоча ми їм цього не пропонуємо. Друге – звісно, бояться застосування ядерної зброї. У цьому сенсі їм треба вчитися у нас, як ми до цього ставимося. Водночас вони мають свої розвідки, які в курсі, що відбувається. Якщо йдеться про остаточну та рішучу перемогу, то треба змінювати такий підхід, коли допомога надається чайними ложками.

– У такому разі нашим союзникам доведеться йти на ризик?

– Ми ризикуємо набагато більше. Війна – це завжди ризик. Треба йти на розумний, не авантюрний ризик. Така нагода є. Але вони бояться цього.