Відео дня
Світан: ЗСУ захоплять Куп'янськ і закриють кришку ізюмського котла. Інтерв'ю
Контрнаступ ЗСУ в Харківській області стрімко розвивається – наші війська підійшли до Куп'янська, у місті є загони нашої розвідки. Незабаром воно буде захоплене, а ізюмське угруповання ворога опиниться в котлі
Про це в інтерв'ю OBOZREVATEL розповів підполковник запасу ЗСУ Роман Світан. За його словами, звільнити Харківську область реально до кінця осені, крім того, є й низка інших перспективних напрямків, на яких ЗСУ можуть перейти у наступ.
– Збройні сили України ведуть успішний контрнаступ і просунулися на 50 км за три дні під Ізюмом та Куп'янськом. Як би ви оцінили цю тактику ЗСУ?
– В результаті успішно проведеної інформаційно-психологічної операції російські війська були змушені перекинути з-під Ізюма кілька тисяч бійців повітрянодесантних сил у бік Херсона. Ізюмське угруповання послабили, послабили в півтора-два рази, тому можна говорити, що ця операція стала можливою завдяки підготовці наших військ для виконання контрнаступальних і наступальних дій на північ від Балаклії у бік Куп'янська.
Дії, які були проведені українськими військами, пройшли в кілька етапів і зайняли кілька днів: артпідготовка, авіаудари, робота бронегруп – це призвело до каскадного обвалення фронту на північ від Балаклії. Наші пробили кілька ліній оборони та вийшли на оперативний простір у бік Куп'янська. Рух у бік Куп'янська наших військ відбувається за планом, іде знищення російських військ і, як наслідок, визволення нашої території, наших міст.
– В українському Інституті ведення війни кажуть, що наші війська можуть взяти Куп'янськ за три доби. Наскільки це можливо і що це нам дасть?
– До Куп'янська підійшли, і в Куп'янську вже точно є наша розвідка, це наші передові загони воєнно-військової розвідки, котрі займаються коригуванням вогню та виведенням наших військ на певні позиції. Можна говорити, що Куп'янськ справді найближчим часом опиниться під контролем українських військ.
Через співвідношення сил на нашу користь росіяни з-під Куп'янська змушені були піти: на південь пішли у бік Рубіжного, на північ – на Вовчанськ і назад до Росії. Куп'янськ сам по собі – це великий вузловий пункт, залізничний хаб, в якому сходяться дві гілки, що йдуть із Росії та використовувалися для підвезення боєприпасів та техніки для угруповання з Бєлгорода. Далі вони на майданчику розвантажувалися, переправлялися через річку Оскол та йшли на Ізюм. Після того, як українські війська вийшли на Куп'янськ, він уже під вогневим контролем, розвідка наша у самому місті.
Можна говорити про те, що закрилася кришка цього ізюмського котла, який українські війська виконали кидком з-під Балаклії на Куп'янськ. А нижні дві сторони цього трикутного котла з вершиною вниз – це з лівого боку річка Сіверський Донець, велика водна перешкода, а з правого боку – це Оскільське водосховище. І все це ізюмське угруповання в цьому котлі зараз буде варитися. Кількості українських військ достатньо для того, щоб не випустити це угруповання і не дати йому піти з-під Ізюма, воно буде просто найближчим часом знищене.
– Наскільки швидко росіяни можуть перекинути свою техніку з Донецького та Луганського напрямків на Харківський? Чи є у них резерви?
– Перекинути техніку з Донецького напрямку в бік Ізюма практично неможливо, оскільки заважає це Оскільське водосховище. Його ширина від півтора до 4 км. Оскіл річка маленька, але водосховище досить велике. Це заспокоєння для їхніх військ, яким треба показати, що ми щось зробимо, ви тримайтеся там. Як завжди, грошей немає, але ви тримайтеся, техніки немає, але ви тримайтеся, людей немає, але ви тримайтеся. Вони так триматимуться там, доки не прилетить наша арта, HIMARS, відпрацює авіація, "Байрактари", – і ось вони там і залишаться. Тому це суто психологічний момент підтримки.
– А резерви вони взагалі мають?
– Резерви є, це 3-й корпус, який вони зараз розірвали. Вони не знають, як і куди його перекидати: частина потрібна і на Харківському напрямку, частина потрібна на Херсонському напрямку, Мелітополь також вимагає цих резервів. Тому одне з наших завдань – щоб не було єдиного броньового кулака, і цей корпус зараз розсіється на тисячакілометровій протяжності фронту, і ми його просто не побачимо. А в ізюмський котел він не зайде, бо єдина гілка, якою можна було до нього зайти, це Куп'янськ, а Куп'янськ ми забрали.
– А як щодо звільнення самого Ізюма?
– Ізюм – центр цього угруповання, звісно, це угруповання буде триматися. Я думаю, воно поступово відходитиме на південь у бік Оскільського водосховища і в принципі таке видавлювання з півночі, північного заходу дозволить нам звільнити й Ізюм зокрема. В якій послідовності, з якими силами та за який час, це вже вирішуватиме Генштаб.
– Що нам це дасть?
– Щонайменше, ми знищимо 10-15-тисячне угруповання, ми вийдемо з півночі та підійдемо до Слов'янська, ми відкриємо Слов'янськ із півночі, тобто ось всі ці моменти, що в оточенні перебували Слов'янськ і Краматорськ, ми знімемо і далі можемо працювати по лівому березі Сіверського Дінця, і це дуже важливо. Лівий берег Сіверського Дінця – це Рубіжне, це Сєвєродонецьк, тобто ми далі виходитимемо на Сватове з двох сторін – з півдня і з боку Ізюма, і це звільнення Луганської області, причому не з правого берега, там, де у нас Лисичанськ і Сіверськ, а з лівого берега Сіверського Дінця, там, де Сєвєродонецьк та Рубіжне.
– Як ви вважаєте, чому російська оборона на Харківщині так стрімко розсипалася?
– Справа в тому, що її там толком і не було. Вони розтягнули ту кількість військ, припустимо, 100 тисяч осіб, які є в оперативному управлінні росіян на території України, на 1300 км фронту, а утримувати це по всіх місцях практично нереально. Тому були місця, де був справжній пористий фронт. Це південь між Донецьком та Запоріжжям, південний фронт справді пористий, там дуже велика відстань. Це було ізюмське угруповання, оскільки воно розсічене складками місцевості. Це територія лісиста, водяниста, багато струмків, багато ярів. Їм, щоб побудувати там реальну лінію оборони, військ не вистачило, а не те щоб наступати. Тому цей фронт він спочатку був пористим, а тим більше ми його ще послабили, і він просто посипався.
– Ваші колеги кажуть, що звільнити Харківщину реально до кінця осені. Яка ваша думка?
– Справді, реально. За півтора-два місяці можна відсунути фронт до російського кордону, але це не звільнить наші міста, особливо Харків, від артилерійських обстрілів. Справа в тому, що далеке російське РСЗВ може поливати Харків із Бєлгорода. Тому тут треба ухвалювати військово-політичне рішення: або починати працювати по російській території і випалювати ці РСЗВ, які працюють по Харкову, або вирішувати питання з країнами НАТО. Це треба вмикати політичні моменти.
Зараз вони дуже сприятливі. Наразі всі підтримують вступ України до НАТО, навіть у тому вигляді, в якому ми зараз є. Парасолька НАТО може прикрити наші міста й нашу територію від російських ракет, оскільки росіяни як вогню бояться НАТО. Вони бояться у той бік навіть косо подивитися. Другий варіант – це просити наших партнерів передати нам далекобійні ракетні снаряди або ракети рівня "Томагавк", які летять на 2-2,5 тис. км і рознесуть на молекули "УралВагонЗавод" і все, що дістануть.
– А тим часом у Кремлі відмовилися коментувати контрнаступ ЗСУ. Чому?
– Вони не знають, як це подати. Вони зараз дивляться на розвиток ситуації, намагаються її якось стабілізувати. Припустимо, вони зараз можуть у якомусь іншому місці фронту розпочати наступ, можливо, це буде в бік Бахмута з боку Донецька, щоб якось перекрити медійно ось ці втрати ізюмського плацдарму та потрапляння в ізюмський котел. Найоптимальніше для росіян – це розвиток наступу в районі Бахмута, більше практично в жодній точці вони цього зробити не можуть.
– В останні дні багато відео з російськими полоненими, 20-річними хлопцями. Наскільки ми поповнили обмінний фонд?
– Останнім часом дуже багато полонених. Зараз, мабуть, ми взяли десь третину від того, що нам потрібно для обміну наших полонених.
Ось ця операція та вихід на Ізюм, та ізюмський котел дадуть приблизно таку ж кількість полонених, яка є зараз у них, і спробуємо наших обміняти. Головне управління розвідки вже досить успішно займається цим.
Ось те, що молоді здаються в полон, це не зовсім вони здаються. Вони починають розповідати казки, що вони чогось не знали. Усі, хто підписує контракт, усі військовослужбовці Російської Федерації, які потрапили до нас на війну, на театр військових дій України на окупованих територіях, вони чудово знали, куди йдуть, навіщо йдуть і чудово знають, що вони за це отримають: чи гроші, чи милиці, чи труну. Вони на це згодні, тому тут шкодувати їх не треба, всіх цих людей необхідно брати в полон і обмінювати або знищувати.
– Олексій Арестович каже, що контрнаступ може початися ще на одному напрямку.
– Він має рацію, практично по всій лінії фронту можливі такі обвалення фронтів, це може бути і розвиток наступу на Берислав з-під Давидового Броду, дуже перспективний напрямок, дуже перспективно зараз там розвивається плацдарм, наші війська його розширюють. І вихід на Мелітополь також є перспективним. Захід до Донецька – один із моментів, які можна використовувати як контрнаступ. Вихід із Сіверська у бік Лисичанська також перспективний. Там зараз дуже пористий фронт і немає посилення практично ніякого. Контрнаступ у районі Бахмута можливий. Дуже перспективний напрямок від Старого Салтова у бік Вовчанська, це під Харковом.
Тобто в принципі маємо ціле віяло напрямків, перспективних, які будь-якої миті можуть розвинутися в наступ. Такий самий успішний як зараз у бік Куп'янська.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та Viber. Не ведіться на фейки!