"Завжди посміхався й жартував": загинув уродженець Криму, який мріяв, щоб наступне покоління не знало війни
Захисник України Святослав "Свят" Алексапольський, який загинув на фронті, був корінним кримчанином, фанатом футбольного клубу "Таврія", займався бойовими мистецтвами та мріяв, щоб наступне покоління не знало війни. Героя не стало 29 серпня 2022 року під час контрнаступу на півдні України, в районі сіл Новогригорівка та Любомировка Миколаївської області. Він загинув від касетного снаряда, намагаючись врятувати пораненого побратима.
Алексапольському назавжди залишилося 33 роки. Про те, яким був воїн, чим він захоплювався і що про нього говорять рідні, розповіли журналісти у рамках спільного проєкту Tribuna.com і фонду "Трибуна Героїв".
Фанат сімферопольської "Таврії" захищав рідну країну з 2015 року в підрозділах "Азову" та десантно-штурмових військ. Був командиром взводу розвідки 126-ї бригади.
Займався бразильським джіу-джитсом, мав синій пояс і мріяв отримати чорний. Любив шахи, займався пішим туризмом, паркуром, різними бойовими мистецтвами, стрибав із парашутом і бігав. Знайомі зазначають, що він багато сміявся та жартував.
Народився Алексапольський у місті Саки (Крим). Навчався в українських класах кримських шкіл і школі-інтернаті для обдарованих дітей, де предмети викладалися англійською мовою.
У липні минулого року воїн розповідав журналістам, що по батьковій лінії 10 поколінь його родини проживали в Севастополі. "Мої предки – понтійські греки, які оселилися на півострові ще до появи там якихось росіян", – наголошував він.
Футбол Святослав полюбив із дитинства, на стадіон "Локомотив" у Сімферополі почав ходити з 2005 року.
"Син захоплювався футболом. На щастя, не лише ним. А я з повагою ставилася до його захоплень і молилася, щоб не було жодних травм. Те, що Святослав став ультрас, я дізналася, коли він із товаришами почав їздити на виїзні матчі "Таврії" в інші міста України. І пам'ятаю, з якою гордістю він приніс шарф сімферопольської команди додому", – згадала мама Героя Людмила.
Наречена Святослава Анна розповіла, що їхня спільна історія теж почалася з любові до футболу. Вона зауважила, що Алексапольський був дуже комунікабельним, до нього часто зверталися за порадою. "Жив у центрі Сімферополя і знав, здавалося, пів міста", – згадала Ганна.
Чоловік також допомагав тренувати молодий колектив ультрас Young boys. Коли потрібно було, міг надати першу медичну допомогу.
"Свят тренував нас, однаково до всіх ставився і показував по 100 разів кожен прийом, якщо в когось не виходило. Він виводив нас на забивон з одеситами у 2013 році (на виїзді з Криму). Відкачував, коли мене вирубали. Медик уже тоді був хороший", – згадав фанат "Таврії" Олег.
Також Святослав займався різними єдиноборствами, найкращим поєднанням вважав тайський бокс і бразильське джиу-джитсу. Друг загиблого Антон заявив, що воїн не пропускав тренування й був "не за роками мудрою людиною".
"Знайомство переросло в дружбу, коли ми почали займатися разом бойовими єдиноборствами – тайським боксом. Свят у плані спорту показував хороші результати, тренування не пропускав, намагався брати участь у змаганнях. Після виснажливих тренувань ми з хлопцями з нашого кола ходили в сауну раз на тиждень, там пили трав'яний чай із медом і спілкувалися на теми спорту, футболу, політики... Це переросло у таку маленьку традицію", – розповів друг Алексапольського.
Він згадав, як одного разу в нього стався конфлікт із гопниками. Тоді Антон відновлювався після перелому ноги і, як сказав сам, ледве ходив.
"Справа була ввечері – і потрібна була термінова допомога. Я зателефонував Святу, він одразу відгукнувся й буквально через пів години приїхав до мене на допомогу. У цьому конфлікті ми вийшли переможцями. Щоправда, Святу розсікли брову ударом пляшки, але на це він не звернув. Він прожив яскраве життя і залишиться в моїй пам'яті як вірний і мудрий друг", – сказав Антон.
У 2014 році життя Алексапольського змінилося. Він разом із друзями брав участь у проукраїнських акціях у Криму, захищав мирних мітингувальників від тітушок.
"Зі Святом відвідували на той час усі проукраїнські мітинги, зустрічалися з режисером Олегом Сенцовим, домовлялися, як охоронятимемо мирні мітинги від проросійських бойовиків", – заявив один із кримських друзів воїна.
Українських патріотів окупанти переслідували та викрадали. Російська ФСБ оголосила Алексапольського терористом, його фото крутили на моніторах тролейбусів Сімферополя й розвішували по місту. З метою безпеки чоловікові довелося вивезти свою родину до Львова.
"Наше безтурботне життя змінила загроза, а потім і окупація рідного півострова. З початком революційних подій у Києві Святослав із друзями збирався виїхати на Майдан, але їх не випускали з вокзалу. Хтось встиг поїхати до столиці, а ми ходили на мітинги та акції протестів у Сімферополі. Розпочалися переслідування тих, хто був проти окупації Криму чужою країною, нас усіх розкидало по материку, а притулок надавали ультрас усієї України", – згадала Анна.
Тоді Алексапольський вступив до лав "Азова", але коли хлопців вивели із зони бойових дій на довгий час, то повернувся до Львова. Там працював у кузні, займався джиу-джитсу й активно долучався до діяльності "Екокорпусу".
"Їздив на рейди пересувними звіринцями, цирками, захищав і допомагав тваринам. Продовжував рятувати тварин і в зонах бойових дій на сході та півдні", – зазначила наречена Героя.
Вона сказала, що зі своїм коханим спілкувалася щодня. Навіть коли він був у АТО/ООС, то завжди намагався знайти можливість, щоб зателефонувати та хоча б привітатися.
"Пам'ятаю, як злякалася, коли одного разу погано чула його з бліндажу і Свят кудись виліз, щоб спіймати зв'язок. Тоді ж я почула, як почався обстріл... У нас не було проблем, сприймали все як пригоду, нове завдання, з яким впораємось разом", – заявила Анна.
Вона додала, що її коханий володів різними секретами виживання, самостійно вивчав програмування (і навіть планував у майбутньому потрапити до кібервійськ), багато подорожував і ходив пішки.
Найчастіше пара їздила до Львова у гості до мами Святослава. "Бували на різних концертах і фестивалях: "Бандерштат" із наметом, Atlas Weekend. Свят любив слухати гурт Scorpions і дуже хотів побувати на їхньому концерті", – згадала українка.
"Хотів, щоб війна припинилася в цьому поколінні і не пішла далі. Доступною мовою, якісно намагався передавати різні знання та навички з військової галузі й навчити максимальну кількість хлопців навколо себе тому, чому до війни навчився сам в армії, в АТО та ООС", – розповів Олексій, брат Алексапольського по батькові.
За його словами, Свят хотів розвиватися сам і допомагав оточуючим. "Любив здивувати гарною цитатою, легко переключався в розмові з футбольної тематики на доречне цитування біографій древніх греків із Плутарха та римлян із книг Світлонія чи крилатих фраз маршалів Наполеона Бонапарта", – зазначив він.
Знайомі стверджують, що Алексапольський передчував повномасштабну війну, готувався і казав, що кожен повинен мати власне спорядження та зброю, щоб у разі чого не гаяти часу.
Чоловік знову став на захист країни з перших днів повномасштабного вторгнення РФ. Він мав великий бойовий досвід, тому активно проводив професійну підготовку членів добровольчих формувань, спільно з якими брав участь у визволенні Київської області. Коли там завершилися бої, воїн зібрав групу кримчан і вирушив на допомогу друзям із Миколаєва.
Анна каже, що її наречений мріяв, що допомагатиме в деокупації Криму. "Втрачати свій дім було неприємно, але жити в окупації ми не збиралися. У вільних людей завжди є вибір... У снах я завжди в Криму і Свят живий", – сказала українка.
29 серпня Алексапольський у складі снайперської пари був у контрнаступі в Миколаївській області. Прийняв командування на себе й очолив штурмову групу, але загинув, коли росіяни влаштували обстріл касетними снарядами.
Анна згадала, що Свят писав вірші. Коли він був в АТО, то надіслав їй цей текст:
Козак не без долі,
А світ не без добрих людей.
Пройду, наче тінь над бідою,
Стрічай мене, сонячний день!
Бачу край степа тополі
Рядами стоять, як бійці,
Що битись готові для волі,
Що згинуть готові в борні.
Хай згину – аби у запеклім бою,
Хай зникну – лишень не задарма,
Ми бачимо приклади тих, що в строю,
Із давніх давен йдуть у ватру.
Як повідомляв OBOZREVATEL:
– У боях із російськими окупантами під Бахмутом загинув воїн Ярослав Савченко. Герой був студентом історичного факультету УДУ імені Михайла Драгоманова, а також учасником театру "Вавилон"
– Також у районі Бахмута при зіткненні із противником життя віддав доброволець із дружньої Ірландії Фінбар Кефферкі.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!