Відео дня
Трамп має розмістити в Україні неядерний стратегічний Tomahawk: інтерв’ю з Дмитром Жмайлом
Головний партнер України – Сполучені Штати – мають кардинально змінити принцип, який застосовувався у війні в Україні: головне – не дати нашій країні програти. Нова адміністрація Білого дому має ухвалити сильне політичне рішення про підтримку України в такому обсязі, аби вона перемогла. Однією зі складових такої нової політики може стати розміщення в Україні неядерних стратегічних ракет середнього радіуса дії Tomahawk – зокрема як відповідь на удар Росії по Дніпру ракетою подібного класу, "Орєшніком".
Деокупація Криму є технічно легшим завданням, аніж звільнення окупованого Донбасу. Найперша умова для цього – перетворити цей півострів для ворога на острів, тобто відрізати усі шляхи постачання ворожого угруповання. Утім, це справа далекострокової перспективи.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло.
– Екскомандувач армії США в Європі генерал Бен Годжес заявив, що переломним моментом у війні має стати декларація Сполучених Штатів про те, що перемога України є стратегічною їхньою метою. Він також заявив, що жодна система озброєнь не є вирішальним фактором. Чи погоджуєтеся ви із таким висновком?
– Я повністю погоджуюся із генералом Годжесом, тому що найбільшою помилкою адміністрації Байдена був принцип, який застосовувався для підтримки нашої держави – управління ризиками ескалації. Абсолютно хибний підхід, який полягав у тому, щоб досягти не перемоги України, не поразки Росії, а лише в тому, щоб не сталося поразки нашої держави.
Останнє номінування Трампа на посаду спецпредставника США з питань Росії та України Кіта Келлога вкрай показове. Він є яскравим критиком цієї політики. Це 2023 року він критикував Конгрес за непослідовність підтримки України, яка не заспокоювала Путіна, а навпаки, розбурхувала його апетити й давала час, аби накопичити нові сили, резерви та просто продовжувати агресію, попри втрати.
Отже, у цьому полягала найбільша помилка. Можемо пригадати найбільш кризові моменти, як-от піврічна затримка допомоги від США, коли ми просили в усього світу протиповітряної оборони, і весь світ ледве нашкрябав п’ять систем, причому дві з яких забезпечила Німеччина. Але уявіть собі: увесь демократичний світ шукає для України п’ять систем, і все це супроводжується героїчною інформаційною кампанією.
Так само важко по всьому світу ми збирали й F-16. Нам пообіцяли 85 машин до 2028 року. Водночас Румунія підписує із американцями контракт на постачання у найближчі роки більш сучасних винищувачів F-35.
Тобто все це питання, які назріли. Бо коли пів року не було допомоги, вся ця зброя була у Європі. Тому виникає питання: чому вона не надавалася Силам оборони, коли ми були в сильнішій позиції і російський окупаційний контингент на наших землях був у декілька разів менший? Зараз окупаційна армія планує дійти до 600 тисяч, а починали зі 150 тисяч.
Тому зміна основоположного принципу і підходу, зміна глобальної мети й завдань тієї допомоги, яка надається нашій державі, – це те, за що воює наша дипломатія: щоб Вашингтон робив ставку саме на нашу перемогу.
– Чи можна сьогодні назвати певні види озброєнь чи конкретні озброєння, які б стали game-changing weapons, – зброєю, яка переломить хід війни?
– Насправді немає такої зброї, немає панацеї. Тут питання виходу за рамки й надання нам більш сучасних озброєнь. Тут важлива далекобійність. Щоб нам і надалі постачали ATACMS, Storm Shadow і Scalp, щоб ми могли хоча б на цьому етапі зменшити тиск на наше курське угруповання. Також дуже важливі протипіхотні міни, щоб ставити загородження проти "повзучих" наступів росіян. Тобто будь-яка лінійка дуже важлива, як і посилення нашої ППО, причому постійне, тому що тиск із неба досить великий.
А якщо говорити про те, що може бути кроком вперед, то це було озвучено у плані перемоги України, який був представлений президентом Зеленським. Це розміщення стратегічного неядерного озброєння. Йдеться про ракети Tomahawk і Strike Missile Tomahawk з відповідним погодженням усіх цілей, які складають основу російського військово-промислового комплексу.
Тому що неприпинення бойових дій – а наразі хочуть просто припинення вогню – можливе лише, якщо на теренах України буде сила, яка здатна протистояти Російській Федерації. Отже, цей трек, цей виклик постав перед нашою дипломатією, особливо після удару Путіна "Орєшніком", із яким ми будемо працювати з новою адміністрацією Трампа.
– Чи вважаєте ви, що сьогодні актуальним стало питання поновлення ядерного статусу України?
– Про ядерний статус України не йдеться. Насправді зараз не потрібно з цим загравати. Йдеться про неядерне стратегічне озброєння. Системи, які я назвав, – це балістичні ракети середнього радіуса дії. Так само як і "Орєшнік", який прилетів без ядерного заряду, середнього радіуса дії. Він може летіти значно далі, на 5-6 тисяч кілометрів, хоча запускали його з відстані 600 кілометрів від території України.
Отже, все, що неядерне, точно можна надати Україні. Тут питання лише політичне. Бо якщо можна збивати ракети над небом Ізраїлю, якщо цим Tomahawk можна бити по єменському хуситу в капцях, який просто воює з легкою стрілецькою зброєю на мопеді без жодної амуніції, то ним точно можна бити по терористах, які рвуться не лише в Україну, а хочуть пройти в Європу і загрожувати всьому вільному світу.
– Останнє запитання – щодо Криму. Той самий генерал Годжес дотримується думки, що саме Крим є запорукою перемоги України у війні. Пригадаймо активізацію ворога на півдні материкової частини України. Чи вважаєте ви, що більш потужні удари по військових об’єктах Росії в Криму можуть зменшити ймовірність наступу ворога на півдні?
– Наразі на півдні ворог не має сил для того, щоб наступати на місто Запоріжжя чи здійснити великий прорив фронту. Те, що вони будуть постійно тиснути і покращувати своє тактичне положення, – це факт. Те, що вони накопичують сили й резерви, – також однозначно факт. Але де вони їх застосують? Чи спробують форсувати Дніпро, захоплювати острови, чи перекинуть їх на Покровський напрямок? Це питання до самих росіян.
І те, що ця тема запускається в інформаційний простір, також є елементом російської ІПСО.
Якщо буде зміна політики Вашингтона, якщо ми зможемо покращити питання з мобілізацією і рекрутингом, – і таких "якщо" багато, – якщо ми матимемо більшу силу, ніж зараз, тому що зараз нам важко зупинити навіть це "повзуче" просування росіян, то так. Операція зі звільнення Криму технічно виглядає простішою, якщо діяти саме військовим шляхом, ніж звільнення окупованих територій Донеччини, Луганщини та інших регіонів.
Тому що Крим – це, по суті, острів. Враховуючи нашу далекобійність, потрібно перерізати всі логістичні маршрути й шляхи постачання. Про це, зокрема, говорив і генерал Буданов щодо можливостей і перспектив такої операції. Тому ці слова точно мають під собою підґрунтя. Але, на жаль, поки що це далекострокова перспектива.