Трамп може позбавити Україну допомоги, але наші ударні можливості вже змінюють правила гри. Інтерв’ю з Храпчинським

Бойову авіацію України буде підсилено. Найімовірніше, найближчим часом європейські партнери зможуть озброїти нашу країну літаками дальнього радіолокаційного виявлення SAAB, що зробить більш щільною протиповітряну оборону країни та дозволить завчасно запобігати загрозам, наприклад, атакам "Шахедів", а також нейтралізувати їх навіть на території ворога.

Чого Україна потребує найбільше для протидії ворожій авіації? Передусім далекобійних ракет класу "повітря–повітря" дальністю понад 200 км.

Чи може Україна зіткнутися із проблемами з військовою допомогою від союзників? Передачу стратегічних ударних систем може бути поставлено на паузу. Європа з об’єктивних причин не здатна повністю закрити всі українські потреби. До того ж існує загроза того, що США суттєво скоротять програму PURL. Водночас попри це, Україна вже створила свої ударні можливості – власні далекобійні безпілотники, морські дрони та високоточні системи, які працюють на сотні кілометрів і змінюють правила гри.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив авіаексперт Анатолій Храпчинський.

– Президент Зеленський повідомив про посилення бойової авіації України. Звісно, деталі він не розголошував. На ваш погляд, у якому саме напрямі сьогодні має відбутися підсилення? Що нам потрібно на сьогодні найбільше, зокрема в контексті протиповітряної оборони?

– Якщо говорити саме про ППО, то ключовим є підсилення літаками дальнього радіолокаційного виявлення SAAB. Вони дозволять створити значно ширше та щільніше радіолокаційне поле з більшим охопленням території. Такі платформи дають змогу завчасно попереджати про загрози, зокрема про запуск "Шахедів", отримуючи точні координати цілей. Це дозволило б збивати їх навіть дронами-перехоплювачами ще на підльоті, зокрема й над територією ворога. Це лише один приклад, але дуже показовий.

Щодо авіаційного складника загалом, то пріоритетом є доступні засоби ураження та якісна детекція повітряних цілей. Йдеться, зокрема, про недорогі ракети для F-16 і можливе збільшення постачання іншого авіаційного озброєння.

Водночас, говорячи про ППО, не можна оминути й російську авіацію, яка скидає КАБи. Наприклад, уночі 11 грудня російські літаки завдавали ударів по Сумщині, підлітаючи майже впритул до кордону. Вони розраховують на відсутність у цьому районі систем ППО, здатних їх уразити.

Тому якщо йдеться про протидію ворожій авіації, Україні потрібні далекобійні ракети класу "повітря-повітря", що працюють за горизонтом – понад 200 км. До таких належить ракета MBDA Meteor (франко-англійсько-італійсько-шведська розробка). Утім, вона сумісна лише із літаками Gripen і Rafale. F-16 її використати не може, натомість має ракети AIM-120 серії D із дальністю до 185 км.

У будь-якому разі для ефективної оборони потрібна високоякісна система радіолокації. І з усього реалістичного, що ми можемо отримати найближчим часом, першими кандидатами залишаються саме літаки дальнього радіолокаційного виявлення.

– Чи не варто також говорити із партнерами про засоби для ураження ворожої авіації саме на ворожих аеродромах?

– Це вже інший рівень, йдеться про далекобійну зброю та засоби превентивного ураження. Фактично ми говоримо про удари по військових аеродромах ракетами класу "поверхня-поверхня" або "повітря-поверхня" з розширеною дальністю. Це, наприклад, ракета "Мідлстрайк", здатна працювати на глибину до 600 км.

До цієї категорії також належать TAURUS, Storm Shadow та ATACMS. Крім того, європейські партнери обговорюють можливість передачі додаткових засобів ураження, щоб розширити пакет далекобійних спроможностей України.

Однак, у нинішній політичній ситуації, коли активно дискутують про умовний мирний план, варто розуміти, що рішення щодо стратегічних ударних систем можуть опинитися на паузі.

– Зимовий період традиційно особливо складний. На вашу думку, що саме зараз нам могли б надати партнери, аби підсилити нашу ППО, зокрема, можливо, в авіаційній складовій, щоб пережити цю зиму?

– Насамперед йдеться про додаткові системи протиповітряної оборони, особливо в сегменті протидії балістиці. Але тут важливо розрізняти, що ми хочемо отримати й що нам реально можуть надати. Якщо говорити саме про можливе, то вибір досить обмежений.

Щодо авіації, фактично єдиний реалістичний варіант – це 14 списаних літаків Gripen зі Швеції. Якщо говорити про ППО, то, попри наявні рішення, систем випускається значно менше, ніж потрібно. Навіть якщо нам передадуть SAMP/T або Patriot, системи, здатні перехоплювати балістику, треба враховувати, що ракети для них виробляються у вкрай недостатніх обсягах.

Європа обмежена у можливості надавати певні види озброєння через те, що її військово-промисловий комплекс досі не перейшов на масштабне виробництво. Відповідно, розраховувати на суттєве збільшення кількості систем ППО поки що важко, адже не буде достатньої кількості інтерцепторів. Це створює дуже болючий розрив між потребами та можливостями.

Маємо чесно визнати, Європа не може забезпечити нас у повному обсязі, доки не розширить власні виробничі потужності. Для цього потрібна єдина стратегія розвитку оборонної промисловості, яка дозволила б наростити темпи виробництва.

Тож треба бути реалістами й говорити про те, що можливо вже зараз. А це – часткове підсилення авіапарку за рахунок старіших платформ, потенційні Gripen чи Mirage, а також передача МіГ-29, що нині обговорюється в Польщі.

Важливо також розуміти, чи готова українська інфраструктура прийняти нові типи літаків і чи достатньо підготовлених пілотів. Тут критично важливі паралельні програми, навчання пілотів і інженерів, підготовка авіаційних фахівців, а також збільшення можливостей застосування керованих авіабомб JDAM, Hammer та інших. Потенційно це може бути дуже широкий пакет.

Тому зараз, на мою думку, обговорюється кілька різних треків. Найімовірніше, йтиметься про комплексне посилення України з конкретизацією вже наявних домовленостей. Наприклад, у співпраці з Францією можна очікувати на більш предметні рішення щодо систем SAMP/T чи літаків Rafale. Тобто це вже не просто меморандуми, а кроки, що свідчать про реальні наміри.

– Останнє запитання – щодо Сполучених Штатів. Наскільки нинішня жорстка позиція адміністрації Трампа позначається на нашій авіаційній складовій?

– Найімовірніше, наступним кроком з боку адміністрації Трампа може стати подальше обмеження допомоги Україні. Уже зараз Сполучені Штати фактично мінімізували підтримку, значну частину озброєння для України Європа закуповує у США за програмою PURL, і саме ця програма може бути суттєво скорочена. Треба чесно визнати, що нині тиск Трампа спрямований не лише на Україну, а й на саму Європу.

Водночас важливо розуміти ще один вимір. Попри політичні коливання у Вашингтоні, Україна вже створила такі ударні можливості, яких ніхто у світі не очікував. Ми говоримо про власні далекобійні безпілотники, морські дрони та високоточні системи, які працюють на сотні кілометрів і змінюють правила гри. Це особливо контрастує із тим фактом, що в 1990-х роках у нас забрали ядерний арсенал, стратегічну авіацію, крилаті ракети повітряного базування та ключові технології, фактично позбавивши нас стратегії стримування.

Сьогодні ж Україна демонструє, що здатна відновити і навіть переосмислити власний потенціал – створивши новий клас високоточної зброї, яка стримує Росію та водночас викликає певне занепокоєння у світі, бо це вже інший рівень автономних ударних систем.