Чи можливий найгірший сценарій для України і чому риторика Трампа – це не кінець світу. Ізраїльський експерт Шарп розповів про прогнози війни

У ситуації, коли подальше надання військової допомоги США Україні опинилося під великим питанням, можна говорити про небезпеку послаблення можливостей української армії. Так, вочевидь, ЗСУ доведеться знову включити режим економії боєприпасів. Проблеми можуть виникнути і з американськими озброєннями, до яких більше не постачатимуть снаряди. Це може призвести до того, що можливості російської окупаційної армії зростуть. Саме так виглядає найгірший сценарій.

Відео дня

Водночас не можна забувати про те, що ще за адміністрації Джо Байдена Україна отримала досить великий пакет військової допомоги. У сумі з європейськими поставками цього має вистачити щонайменше на рік ведення бойових дій. Щодо небезпеки наступу ворога на Запоріжжя та Херсон, то вона невелика, оскільки йдеться про вкрай важке завдання форсування Дніпра. При цьому єдиний спосіб для Кремля суттєво посилити свою армію – оголосити загальну мобілізацію.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ізраїльський військовий оглядач Давид Шарп.

– За вашими оцінками, як можуть розвиватися події на фронті в умовах, коли очевидно, що військова допомога від США буде щонайменше серйозно скорочена?

– Я завжди виступаю за те, що під час оцінки ситуації треба виходити із найгірших сценаріїв. Звичайно, є ймовірність, що допомога не буде скорочена, є інші сценарії. Але припустимо, що саме так і станеться – і ймовірність цього, м'яко кажучи, не нульова.

Можна стверджувати, що в такому разі ситуація стане помітно складнішою. З одного боку, на цей момент, останніми тижнями та місяцями українці отримали дуже велику кількість зброї та боєприпасів від США, за деякими напрямками з дуже пристойним запасом.

Європейці продовжували свою допомогу і тим більше зараз мають намір її інтенсифікувати. Ось-ось буде оголошено про величезний пакет допомоги від ЄС на 6 мільярдів. Втім слід розуміти, що частина того, що буде проанонсовано, буде розтягнуто на довгі терміни з об'єктивних причин. Наприклад, артилерійські снаряди, 1,5 мільйони. Вони явно будуть поставлені з великою розстрочкою плюс-мінус рік або навіть більше.

Без Сполучених Штатів може статися таке: деяких видів озброєння просто не буде. Окрім іншого, може виникнути проблема з ремонтом тих чи інших систем, які вже поставлені суто зі США, і, звичайно, боєприпасів до них. Тож це серйозна проблема.

Проте за сукупністю, якщо європейці продовжують свій досить серйозний підхід, то на найближчий рік українці мають досить непоганий запас міцності. Але це не означає, що все буде гладко. Це означає, що все одно доведеться заощаджувати, на деяких напрямках виникнуть проблеми.

Це спричинить і моральний вплив у плані песимістичної оцінки ситуації, коли буде зрозуміло, що американці не надають допомоги. Також очевидно, що сама собою ситуація на фронті зараз не розвивається в позитивному напрямку. Тобто коли проблем із озброєнням та боєприпасами стане ще більше, при цьому, що ситуація є дуже негативною, це означає, що стримувати противника стане складніше.

Інша справа, що і російська армія має серйозні проблеми з технікою, з озброєнням, з особовим складом, з якістю. Але сподіватися на сто відсотків, що поряд із українськими проблемами глибоко посиляться і їхні проблеми, не можна. Їхні проблеми посилилися б, якби Україна отримувала більшу допомогу та діяла більш ефективно – і завдяки допомозі, і завдяки власним рішенням.

Зі зменшенням допомоги більше шансів на те, що Росія буде здатна більше тиснути – так, як вони тиснули на низці напрямків у пошуках слабких місць. Я називаю це тактикою прогризання. Вони реалізують її з осені 2023 року. Варто припустити, що вони зможуть продовжувати такі дії і їм, звісно, буде дещо вільніше внаслідок необхідності України заощаджувати та необхідності витрачати менше боєприпасів.

Але ще раз скажу: ми розглядаємо найгірший сценарій. Теоретично він вірогідний, але я все-таки не поспішав би з таким песимістичним підходом, бо якщо американці припиняють або зменшують допомогу Україні при тому, що Росія не виявила зговірливість, це буде без зв'язку з нинішніми висловлюваннями Трампа.

Це буде серйозний удар по американській зовнішній політиці, статусу США як країни, яка, по суті, кидає союзників напризволяще, як країни, на яку заведено було покладатися. Якщо такий наочний приклад буде, це вплине на репутацію США, на ставлення до них, на економічні зв'язки. Мені здається, без зв'язку з моральною складовою це не на користь США. Втім кожен трактує свої та чужі інтереси, як він того бажає. Тут нема універсальних рецептів.

– Чи припускаєте ви, що за певного негативного розвитку подій ворожа армія може піти у наступ на Запорізьку та Херсонську області, які вона вже "записала" до своєї конституції?

– Припустимо, ситуація для українців із боєприпасами та озброєнням стане гіршою, а російські можливості збережуться приблизно на нинішньому рівні. Що робити, ми маємо так міркувати. Це означає, що в них додадуться наступальні можливості.

Але важливо розуміти, що Херсонська область – це суцільне правобережжя, а Запорізька область – це правобережжя і місто Запоріжжя. Для того, щоб форсувати річку Дніпро та наступати на правобережжя, має статися щось особливе. На відміну від наступу десь під Покровськом або навіть спроби наблизитися до міста Запоріжжя, форсування річки Дніпро і спроба наступати на захід вимагає або дуже помітного послаблення ЗСУ, або дуже помітного посилення російської армії.

Про друге мови бути не може. Жодного посилення на рівному місці не буде, незважаючи на наявність або відсутність тих чи інших резервів. Щодо різкого ослаблення української армії, то навіть якщо допомога припиниться – а я не бачу цього у найближчій перспективі, – певні запаси накопичені, запас міцності як такий є, незважаючи на проблеми на Донеччині та на те, що там триває просування.

Замахнутися на херсонське та запорізьке правобережжя – це суперамбітна мета. І для цього треба мати засоби, потрібно, щоб у противника їх не було. Поки що ні те, ні те не спостерігається.

– Ви сказали, що помітного посилення російської армії не може бути. Чи можемо ми сподіватися, що навіть за нинішньої риторики президента Трампа США не будуть надавати військову підтримку Росії?

– США, звичайно, не надаватимуть їм жодної підтримки. Ба більше, ми можемо припустити, що навіть у найгіршому варіанті – і про це говорив держсекретар США – санкції з Росії не збираються знімати до того, як буде угода, до того, як відбудуться дуже серйозні зрушення, причому незворотні. Це важливо розуміти.

Щодо можливості істотного посилення російської армії, а не поточного, коли найняли стільки-то контрактників і задіяли десятки танків, знятих зі зберігання, – єдиною великою можливістю посилення російської армії є мобілізація. Але це дуже непопулярний крок. І не просто непопулярний, а проблематичний. Путін уникає його за будь-яку ціну, але не можна виключати, що він піде на нього.

І тут Росія отримає якесь помітне кількісне посилення. Особливої боєздатності тут не буде, будуть серйозні проблеми і з оснащенням, і створенням нових підрозділів з мобілізованих. Ці підрозділи неможливо знайти боєздатними. Однак суттєво поповнити лави мобілізація може. І це додасть Росії можливостей. По суті, це їхній єдиний серйозний чинник. Але як ми бачимо, цей підхід має багато мінусів, і вони вважають за краще платити величезні гроші другосортному людському матеріалу з погляду потенціалу, аби не йти на цей крок.