Блог | Центр усього слов’янського християнства Київ бомбардує безбожна поганська Москва
Цілу ніч з 27 на 28 липня Київ та уся країна були в сиренах оповіщення ракетного та повітряного удару Російської Федерації проти мирних міст України. Так нелюдська та антихристиянська Москва випустила більше двадцяти крилатих та балістичних ракет, "привітавши" Україну з Днем державності. У цей день у 988 році Великий Київський князь Володимир похрестив населення Києва та ближніх міст і сіл. Відтоді Київська Русь, як друга держава в історії українського народу, стала поруч з іншими європейськими країнами, прийнявши учення Ісуса Христа.
Перша державність стародавніх українців з центром у Києві була з кінця 5-го ст. з моменту заснування Києва у 482 р. і до 882 р., коли Київ захопили варяги, почавши нову династію Рюриковичів. Якщо спочатку перша державність українців носила форму союзу племен Антів та Склавинів, то вже наприкінці свого існування вона мала усі атрибути державного раннього середньовічного управління у відношенні на досить великі території та населення.
Перші два століття української державності менше відомі історикам через постійну міграцію місцевого слов’янського населення на захід у центральну Європу, а потім на Балкани. Перша масова міграція племен Антів відбулася у 375 році, коли вони разом з Гунами розбила германські племена готів, які прийшли на терени України у другому столітті та запанували тут, і разом з прибулими кочовиками з Азії, яких очолював всесвітньо відомий вождь і полководець Атіла, пішли у степи середньої течії Дунаю, де зараз знаходиться Угорщина. Коли Атіла завоював половину Європи, то йому допомагали Анти. Але коли полководець був отруєний візантійськими шпигунами, Гуни зрозуміли, що без нього не мають шансів управляти завойованими землями, вирішивши повернутися назад.
Анти залишилися на середньому Дунаї у теперішній північній Угорщині. Наступна міграція слов’ян з української території відбулася наприкінці 5-го ст. Держава Гунів вже пропала і слов’янські племена стали переселятися на вільні та ще незаймані провідними європейськими гравцями території. Це були простори сучасної Чехії та Словаччини. Туди прийшли, головним чином, племена Склавинів. Ще пізніше через 50 років слов’яни з території першої української держави масово переселяються на простори Балканського півострова, тобто в середині-наприкінці 6-го ст. племена Антів осідають на територіях сучасної Молдови, східної Румунії, Болгарії та Македонії. Склавини йдуть далі та селяться на просторах теперішніх Сербії, Хорватії, БіГ та Чорногорії. Приблизно у цей же час Склавини з території Чехії та Словаччини частково переселяються до Словенії та північно-західної Хорватії. Анти також з кочовими племенами з Азії Аварами селяться на простори сучасної Угорщини та румунської Трансильванії.
Племена Антів та Склавинів прийшли на нові землі не як класичні завойовники, а скоріше як миролюбний народ, що зайняв вільні для господарського використання землі. З часом сталося, що на території Румунії, Угорщини та Молдови слов’яни не стали головним народом, а були асимільовані іншими неслов’янськими племенами. Але в Чехії, Словаччині, Словенії та на Балканах слов’яни стали державотворчими народами. Правда на півдні Балкан у Греції та Албанії слов’ян витиснули, але на західних Балканах вони стали домінантними. У Болгарії була схожа ситуація, але вже після приходу туди кочових тюркомовних племен Болгар, які політично панували декілька століть, проте потім, знову таки, були слов’янізовані.
Так, у 988 році Київ став справжнім європейським містом і був 250 років третім за розміром та впливом центром Європи, коли в 1240 році прийшли орди монголо-татар та спалили його. Київ і зараз найстарше і найбільше слов’янське місто. Коли він прийняв християнство, Москви ще і близько не існувало. Вона була заснована у 1147 р. на території, де завжди проживали місцеві фіно-угорські племена Меря. Ці племена потім змішалися з прибулими з Польщі у середині 8-го ст. племенами слов’ян (Вятичами), і двісті років разом відмовлялися прийняти християнство та боронили свою язичницьку віру. В одному регіоні південніше Москви (місто Мценськ та околиці) місцеві фіно-угри прийняли учення Христа тільки у 1415 р. Петербург теж був заснований лише у 1703 р. на території фіно-угорських племен Іжора, тому також не є у повному розумінні слов’янське місто.
Так що нема нічого дивного, що московські язичники зараз бомбардують центр слов’янського християнства - Київ. Тому зараз стоїть глибоко задумавшись як монумент святий Володимир на схилах Дніпра і розмірковує, чому він свого часу не знищив під корінь безбожників регіону Москви-ріки, щоб ті ніколи не насміхалися над щирими християнами Києва.
Український народ сповнений рішучості перемогти московського Zвіра. Світлі цінності європейського християнського Добра переможуть темряву російського безбожного Zла.
