Блог | На прикордонні все інакше: якщо не будемо говорити про захист, то смерть йтиме далі, до Банкової, до європейських столиць
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Самим страшним кіно на росії називають "груз 200" Балабанова. Там руzzzкий маніяк в погонах тримає заручницю поруч з трупом її нареченого декілька днів поспіль. На росії не люблять це кіно, говорять це наклеп, руzzzкий мир не такий.
Декілька днів тому, Харківщина, сільська дорога в Золочівській громаді; руzzzкий маніяк FPV умисно влучає в цивільну машину, в який подружжя поважного віку повертаються додому. Жінку вбито, чоловік з перебитими ногами поруч з трупом коханої проводить декілька днів в машині. Влітку, без зв’язку, з невеликими шансами бути знайденим, з великим шансом бути знову враженим, адже маніяк через FPV-дрон може бачити його. Випадково пошкоджену машину знайшли, жінку поховали, чоловіка врятували…
Мені цілком наср*ти на творчість Балабанова, як і на відосики москвичів та понаєхавших в Крим, які ридають через відсутність бензину та постійні тривоги, які де-факто нічим не загрожують.
Що більше, мене вони дістали. Бо декілька днів поспіль і харківській стрічці новин лише прильоти та цивільні загиблі, до кінця робочого дня я вже не пам'ятаю, скільки було влучань за сьогодні.
Й це не десь, це за вікном, на вулиці, де кожний день ходимо, дорогах, де постійний день їздимо.
На Харківщині і в Харкові "прильоти" кожні декілька годин, щось летить кожні десять-п’ятнадцять хвилин, тривога лунає майже постійно. Поки на московщині боров не потрапляє у пивний бар на решалово, мукла не може через відсутність бензину доїхати бьюті салон та соплями і сльозами в кружечку телеграму збирає лайки, у Харкові КАБ середмістя вбиває молоду медикиню, яка шість років витратила на навчання і йшла на святкову церемонію вручення диплому. Святкова мантія випадає з сумочки та залишається поруч з тілом.
У цей час осколки врізаються в скло міського трамвая у Харкові, а в Запоріжжі живцем згорають люди в маршрутці через пряме влучання.
У цей час ракети влучають в Дніпрі в підприємство, а на Харківщині в берег тихої річки, де відпочивали люди. Тепер вони у зведенні як загиблі та поранені.
У цей час горять машини, які везуть продукти на трасі Харків-Суми, горять поля з хлібом, горять АЗС іноді разом з людьми, до недавнього в цілком "тилових" громадах – Валках та Берестині, горить Сумщина.
У цей час гине 25-річний хлопчина-поліцейський, який евакуював людей з громади, яка нещодавно була ще цілком придатною для життя, а тисячі людей без зміни лінії фронту вимушені покидати житло й виїжджати в нікуди.
Все це відбувається не протягом місяця, а за час, поки якась московська п*zda соплями збирає лайки. І вже ніхто не пише пісні про фортецю Костянтинівку, Краматорськ чи Слов'янськ, Золочів, Богодухів, Суми… список можна продовжувати.
В 2022 році ворог окупував близько третини Харківщини, це трохи більш ніж 11 тисяч кв.км. Наразі разом зона окупації, зона обов’язкової евакуації та зона бойових дій (це там де вас в будь-який момент можуть вбити ракетою або дроном) перевищує 12 тисяч кв.м.
В інших прикордонних територіях ситуація не краща. Донбас – то взагалі мертва земля серед Європи.
Але трохи далі наче всі вже святкують перемогу, обговорюють смерть путіна, прибутки від продажів української зброї та українського військового досвіду. Не про це все потрібно говорити в Європі, не про зброю, не про бензин, а про смерті та панування ворога в небі над громадами, про захист, інакше смерть буде йти далі, до Банкової, до європейських столиць.
