Відео дня
"У нас закінчується хліб... і терпіння": на Київщині 12-річний хлопчик описав жахи окупації у щоденнику. Фото
За кілька днів після захоплення армією РФ села Шевченкове на Київщині 12-річний Тимофій Зозуля зробив перший запис у своєму щоденнику. На той час його мати і вітчим уже були мертві, але хлопчик не одразу дізнався про трагедію.
Його разом із братом Серафимом забрала до себе тітка Олена Стрілець та її чоловік Сергій Проворнов. Олена не наважилася розповісти дітям правду про те, що їхні батьки загинули. Вона як могла приховувала інформацію про смерть, щоб не поранити дітей ще більше в умовах російської окупації села, повідомляє видання The Wall Street Journal.
Два тижні у населеному пункті не велися військові дії, але все змінилося 8 березня. Вранці його мати Юлія Ващенко та вітчим Сергій Єсипенко поїхали на місцевий базар продати деякі товари. Об 11:30 Юлія зателефонувала своєму синові: "Ви обоє ховаєтеся у ванній, швидко!" У цей момент у Шевченкове заїжджала колона військової техніки окупантів.
Юлія та Сергій сіли в автомобіль і попрямували до будинку до дітей, але їм не судилося доїхати. Вони виїхали на вулицю, де саме йшла армія РФ, їхній автомобіль був розстріляний, обоє загинули. Пізніше машину виявив Сергій Проворнов. Вони з дружиною побігли до будинку своїх родичів, знайшли там Тимофія та Серафима та забрали до себе. Олена не змогла сказати дітям, що їхніх батьків немає в живих, тому збрехала, що вони поїхали до Києва.
Олена та Сергій провели переговори з російськими солдатами, щоб забрати тіла матері та вітчима Тимофія. 10 березня загиблих поховали у неглибокій ямі у дворі їхнього будинку.
Школяр записував усі свої переживання у щоденник, який вів ще до початку вторгнення армії РФ в Україну.
"Надія на перемогу швидко згасає! Я звик до снарядів, що літають над моєю головою. У нас досі немає електрики. У нас закінчується хліб... і терпіння", – написав він 13 березня.
Довго приховувати правду було тяжко. Зрештою Серафим сказав, що їхня мати і вітчим убиті. Тітка підтвердила Тимофію слова брата.
18 березня Тимофій намалював у зошиті червоного чорта, що пускає іскри з очей. "Я дізнався, що трапилося з моєю мамою і Сирожею. Вони були вбиті! Тітка Олена приховувала це до останнього моменту...".
Наступного дня він отримав ще один удар – загинув його улюблений пес Боня.
"Сьогодні через обстріл загинув мій собака Боня. Його убило осколком ворожого снаряда. Снаряд сам потрапив у паркан мого друга Іллі Тищенка. Осколки сильно пошкодили паркан нашого сусіда, дерево, наш паркан", – описав причину смерті Тимофій.
На полях він написав: "Мрії не здійснюються". Після цього 8 днів у щоденнику нічого не було.
27 березня з'явився запис: "У нас досі немає електрики та газу. Зв'язок (стільниковий зв'язок) починає пропадати, як і надія".
10 квітня, вже після того, як окупанти вийшли із села, Тимофій написав, що приїхали українські поліцейські та привезли одяг, продукти та воду.
Тепер уже родичі змогли перепоховати тіла Юлії та Сергія за всіма правилами. Незважаючи на визволення села, настрій в родині був пригніеним. "Я не можу жити без своїх батьків", – написав Тимофій під час підготовки до похорону батьків.
Коли їхали з цвинтаря, зупинилися біля сріблясто-блакитного автомобіля Opel Vectra, у якому вбили Юлію та Сергія. Родичі впевнені, що якби вони сховалися в підвал у районі ринку того фатального дня, то не опинилися б на шляху колони ворожих військ.
В автомобіль вдарили ззаду, розбивши заднє скло. У машині лежали просочені кров'ю шапки Юлії та Сергія та пачка чаю з тих, що вони продавали на базарі.
"Люди вмирали без причини", – сказав голова села Володимир Йовенко, який сам дивом уникнув смерті. На своєму телефоні він показав фотографії з 16 убитими людьми у селі, зокрема кількох чоловіків, страчених у підвалі. Вони були беззбройними цивільними особами. На одній із фотографій – тіла Юлії та Сергія, у якого було видно рану в голові.
Тимофій визначився із майбутнім. Він хоче закінчити навчання, пройти військову службу та вступити до коледжу, де працювала його мати, на спеціальність лікаря. Щоденник продовжить вести: "Можливо, колись хтось захоче дізнатися про мою історію".
Як повідомляв раніше OBOZREVATEL, 81-річний житель Ірпеня Анатолій Вечерський п'ять днів переховувався від російських окупантів у лісі. Він спав у ямі, яку викопав своїми руками. Через холод пенсіонер відморозив одну ногу, але вижив. На даний час він перебуває в Німеччині на лікуванні.