Блог | У працівників цирку бронь, а у працюючих на оборонку – ні: дивні пріоритети
Я писав про телебачення і читав про бронювання від мобілізації для працівників єдиного телемарафону, і навіть, цирків.
Цирки, правда, не єдині, а різні. Але не суть. Суть у тому що це все віднесено до критичної інфраструктури. Я можу погодитися з тим, що культура, як і наука, це національне надбання. Ще спорт, ті хто представляють націю на міжнародній арені.
Але є одне але, пріоритетність. Усе-таки в умовах екзистенційної загрози пріоритетом має бути те що цю загрозу стримує тут і тепер.
Крім Сил оборони України це ще і їхній тил, передусім, ті хто виробляють усе необхідне для них: зброю, техніку, боєприпаси, забезпечують одягом і їжею, будують укріплення тощо.
Так от, за моїми даними, підприємства ВПК не мають такої розкоші у питанні бронювання своїх працівників як вищезазначені, при всій до них повазі. Якщо ці підприємства не є державними, а приватними.
Ще раз. Держава бронює працівників Укроборонпрому, чи як він зараз називається, і не робить цього з працівниками приватних підприємств, які часто приносять більше користі для Сил оборони.
Бо їх, по-перше, більше. Вони, по-друге, сучасніші, заточені під інновації. І по-третє, мобільніші, швидше відгукуються на потреби війни. І їм теж потрібні працівники, кваліфіковані і багато.
І загалом, для підприємств наших ВПК якихось ідіотських бюрократичних правил більше, ніж для цирку.
Наприклад, виробники дронів, які постачають свою продукцію напряму в бойові частини не можуть забронювати своїх працівників, бо військова частина не є державним замовником. Те саме з благодійними фондами.
Або має не бути не менше 50% продукції для держзамовника за звітний період, інакше також відмовляють у бронюванні.
З цим треба щось робити. Бо перемога у сучасних умовах залежить не лише від сили духу і виучки воїнів, а й від того чим вони оснащені і озброєні.
Фото ілюстративне. Про нещодавні польоти на 1200 км.
