УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Нацменшини – як витратний матеріал. Де й чому назріває бунт проти Путіна

6 хвилин
40,9 т.
Нацменшини – як витратний матеріал. Де й чому назріває бунт проти Путіна

Уже більш ніж сто днів Росія веде війну проти України та розповідає, що все "йде за планом". Однак навіть у самій РФ закрадаються сумніви щодо реалістичності цього самого "плану".

Незважаючи на соцопитування, які показують схвалення уряду країни-агресора, насправді з підтримкою у Кремля справи набагато гірші. Про перші ознаки невдоволення війною – читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Заколоти в Південній Осетії та на Донбасі

Окупована у Грузії Південна Осетія існує лише завдяки Кремлю, пише видання Foreign Policy. Оплату за цю підтримку російське керівництво взяло місцевими солдатами, яких кинули воювати в Україну. Ось тільки у березні близько 300 військовослужбовців влаштували заколот, відмовившись від участі у вторгненні, і повернулися додому.

Крім того, після цього видання Медіазона опублікувало запис розмови одного із солдатів із уже експрезидентом невизнаної республіки Анатолієм Бібіловим. Військові розкритикували керівництво і поцікавилися: а чому їх взагалі відправили воювати за Росію. Заколот та неприйняття війни вилилися у програш Бібілова на виборах глави окупованого регіону.

Після цього випадку новий керівник Південної Осетії Алан Гаглоєв взагалі призупинив дію "указу", введеного своїм попередником, щодо призначення "референдуму" з приводу входження територій до складу РФ.

"Обережні" бунти проти російського керівництва трапляються і в ОРДЛО. Причина – Кремль використовує місцевих жителів як гарматне м'ясо на війні проти України. Наприклад, у так званій "ЛНР" родичі примусово мобілізованих чоловіків зі скандалом вимагали від "міністра закордонних справ" квазіреспубліки терміново повернути людей, які вижили після розгрому в Харківській області.

Висловлюють невдоволення і мешканці "ДНР". Там "бійці" скаржаться, що їх посилають на забій, хоча вони не повинні були брати участь у бойових діях після мобілізації. "Вони записали звернення до Пушиліна та заявили, що їх обманом відправили без підготовки на передову в Маріуполь. У результаті загинуло близько 40% батальйону", – розповідає журналіст Денис Казанський.

У бій ідуть одні нацменшини

Поряд із жителями окупованих територій на війну Путін посилає нацменшини з околиць своєї імперії. Серед них – і найбільша кількість загиблих. Згідно з публічними некрологами, зібраними Медіазоною, перше місце за загальною кількістю мертвих військових займає Дагестан.

З огляду на співвідношення з кількістю населення, Північна Осетія-Аланія має майже в 400 разів більше загиблих на війні порівняно з Москвою. В Інгушетії та Кабардино-Балкарії також значно переважає співвідношення населення та кількості смертей.

"Ті ж буряти, аварці, тувинці воюють у чужій колоніальній війні. Тобто російська імперія хоче завоювати собі колонію у вигляді України, а посилає це робити жителів інших колоній типу Бурятії та Дагестану. Я сподіваюся, що вони колись це зрозуміють", – говорить російський соціолог Ігор Ейдман.

На війну Путін посилає нацменшини з околиць своєї імперії

Видання FP припускає, що війна в Україні, яка зустріла дуже мало опору в самому серці Росії, призведе до національного пробудження в периферійних регіонах РФ – подібно до того, що послідувало за радянською війною в Афганістані.

"Відлуння тієї війни почалися з невеликих антивоєнних демонстрацій у Таджикистані в 1982 році, через три роки після вторгнення. Невдоволення війною також сприяло масштабним заворушенням у Казахстані в 1986 році, що стало найбільшим проявом місцевого націоналізму в радянській Середній Азії за десятиліття. Ланцюжок подій, розв'язаний непопулярною війною СРСР, сприяв виникненню перших паростків руху за незалежність у Центральній Азії", – йдеться у матеріалі.

Як росіяни ставляться до війни?

Дослідження, проведені російськими соціологами, які контролює держава, показують зростання рейтингу Путіна після вторгнення в Україну. Опитування також демонструють схвалення дій уряду.

Проте ситуація з "більшістю, яка налаштована на війну", не зовсім однозначна. Це доводять ролики, у яких пересічні громадяни описують своє ставлення до вторгнення. Їхню позицію можна звести до такої фрази: "спецоперацію" підтримую, але йти воювати сам або посилати своїх рідних на фронт не буду.

"У ситуації поліцейської авторитарної держави, коли респонденти бояться говорити правду, результат не може не бути спотвореним. Звичайно ж, на користь влади. А якщо людина має протилежну думку, то вона з високою ймовірністю не готова цю інформацію видавати стороннім людям", – вважає Ейдман.

Реальні ж опитування, які не розголошують, показують протилежну картину – після зльоту рейтингу президента, який стався на початку березня, показники стали різко падати. Щотижня диктатор втрачає близько 1-1,5% схвалення народу.

"Є така тенденція: чим старші люди, тим більш охоче вони підтримують війну. І так само воювати готові – люди пенсійного та передпенсійного віку. Тобто ті, кого на фронт все одно не візьмуть. Хоча зараз у Росії дозволили укладати контракт до 65 років. Тож коли у Путіна закінчиться гарматне м'ясо, у бій підуть диванні війська", – каже політолог.

Коли у Путіна закінчиться гарматне м'ясо, у бій підуть диванні війська

Доводять теорію Ейдмана і західні соціологи. В межах експерименту вони змогли довести "фальсифікацію уподобань" у російських опитуваннях. "Чи правду кажуть росіяни, коли їх запитують про підтримку війни? Грунтуючись на нашому експерименті, ми можемо з упевненістю сказати: ні", – пишуть дослідники Філіп Чапковські та Макс Шауб із Лондонської школи економіки.

Бунт у лавах військових

Очевидно, у Росії вже пролунали перші дзвіночки, що свідчать про незадоволеність частини населення війною в Україні. Путін та його так звана "спецоперація" також втрачають підтримку. Але скоро, вважають експерти, ситуація для Кремля може погіршитися ще сильніше.

Справа в тому, що за три місяці війни пересічні громадяни ще не встигли по-справжньому відчути наслідки вторгнення. До того ж більшість громадян не має повного уявлення про ситуацію. Кількість загиблих російських військових не публікується, втрати не обговорюються. Українська влада звітує, що в країні вбито вже понад 31 тисячу окупантів, але до росіян ця інформація не доходить.

"Більшість людей просто реально не розуміє, наскільки серйозна йде війна. Вони просто живуть уявленнями телебачення. Вони не готові не те що протестувати, але навіть внутрішньо не погоджуватися. Це вганяє пересічного громадянина в стан стресу. А навіщо їм стрес? Їм простіше сказати, що все йде за планом, і не цікавитися деталями. Я називаю таких людей болотом, яке за будь-якого коливання політичної ситуації легко засудить те, що зараз підтримує", – каже Ейдман.

Але що може спричинити крах режиму? Ігор Ейдман сумнівається, що на бунт наважаться пересічні громадяни. На його думку, рушійною силою протесту стануть військові, які не хочуть помирати за "фюрера". "Ми бачимо за прослуховуванням, що навіть серед офіцерства наростає невдоволення", – констатує він.

"Є більш масштабне явище – втома від війни серед чинних та потенційних військовослужбовців. Невдоволення, страх, низький моральний рівень та ідейна мотивація. Ось це може стати ключовою проблемою для Кремля. Можливо, навіть фатальною", – зазначає Ейдман.

Аналогічної думки дотримується військовий експерт Олег Жданов. За його словами, до росіян нарешті "дійшло", що їхня армія зазнає великих втрат. "Наразі настає такий період прихованого саботажу суспільства щодо "спецоперації", яку проголосила РФ. Наступним кроком буде відкрите протистояння", – каже він.

Влада Путіна впаде після військової поразки в Україні, вважають експерти. "Його перестануть сприймати як "пахана", який завжди і скрізь перемагає. Це викличе війну всіх проти всіх – і в елітах, і в каральних структурах. У цій ситуації безладу і може статися бунт", – резюмував Ейдман.