Удари по енергетиці України – помста за атаки на російські НПЗ? Військовий експерт Гулима назвав три мети ворога

Є принаймні три причини, чому російська окупаційна армія зосередилася на ударах по об’єктах енергетичної інфраструктури України. Передусім це намагання загальмувати розвиток українського оборонного комплексу, критично залежного від електроенергії.

Країна-агресор намагається застосовувати нові способи виснаження української протиповітряної оборони, зокрема шляхом виведення ракетоносіїв у Чорне море одночасно з атаками на материкову Україну, проте високий відсоток збиття повітряних цілей є доказом того, що Сили оборони діють ефективно і креативно. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив підполковник запасу, викладач Національного університету "Львівська політехніка", військовий експерт Володимир Гулима.

– За повідомленням видання Business Insider, наразі чисельність російської окупаційної армії на 15% більша, ніж станом на початок широкомасштабного вторгнення в Україну. Йдеться про те, що за цим показником армія РФ наближається до найбільшої на континенті. Яка ваша думка щодо цього? Водночас Верховна Рада ухвалила законопроєкт про мобілізацію. Чи вважаєте ви, що це рішення дозволить довести чисельність українського війська до необхідної?

– Щодо інформації про чисельність окупаційної армії, то наразі ми спостерігаємо масштабну інформаційну кампанію, в межах якої РФ намагається нас залякати своєю потужністю, в тому числі кількістю особового складу. Проте не йдеться про якість цього війська.

Ворог лякає нас ракетами, лякає кількістю живої сили, але ми розуміємо, що в нього серйозні проблеми і з технікою, і з офіцерським складом, зокрема з молодшими офіцерами. Отже, я не думаю, що варто настільки серйозно сприймати всі подібні повідомлення, тим більше іноземних ЗМІ, які, на жаль, часто-густо припадають на російську пропаганду і несуть ці наративи в наш медіапростір.

Що стосується закону, то наразі важко давати йому оцінки, оскільки закон щойно ухвалено, потрібен час, аби зрозуміти, як він працюватиме на практиці. До речі, попередній закон за умови ретельного виконання міг забезпечити усі потреби, які мали наші Збройні сили. Якщо новий закон працюватиме краще, ми, напевно, відчуємо ці зміни.

– Принаймні, про одну серйозну проблему Сил оборони ми знаємо з численних повідомлень військових, це – нестача особового складу.

– Саме так. Потрібно передусім доукомплектувати військові частини, які вже сформовані і які зазнали певних втрат. Ми також розуміємо, що треба дати відпочити тим, хто третій рік поспіль перебуває "на нулі", адже це дуже виснажливо – і фізично, і морально. Треба робити ротацію. Як відомо, норма про демобілізацію за 36 місяців не потрапила в остаточну версію закону, проте цим питанням буде присвячено окремий законопроєкт. На мою думку, це не надто раціонально і не додає оптимізму щодо того, що ми вирішимо цю проблему найближчим часом.

– Сьогодні російські окупанти зосередилися на ударах по енергетичних об’єктах України. 11 квітня повністю зруйновано Трипільську ТЕС, також бачимо нові масовані удари по енергетиці Харкова та області. Чому саме енергетика? В чому полягає мета ворога на поточному етапі війни?

– Стратегічна мета ворога – виведення енергосистеми України з ладу. Маючи свої проблеми з військово-промисловим комплексом, росіяни намагаються перешкоджати розвитку військово-промислового комплексу України. Енергопостачання – один із головних чинників для такого розвитку. Коли ми кажемо про те, що нам треба збільшувати виробництво власної зброї, екіпірування та іншої військової продукції, це передбачає створення нових підприємств, модернізацію вже наявних або збільшення обсягів виробництва. І все це потребує більших енергоресурсів, зокрема електроенергії. Напевно, саме на це і спрямовані дії ворога.

Окрім того, значну кількість електроенергії потребує й наша залізниця для забезпечення підприємств ВПК сировиною, комплектуючими тощо, і брак електроенергії може внести розлад у цю логістику.

І нарешті, це може бути відповіддю на українські удари по російських нафтопереробних заводах.

– Отже, помста?

– Не стільки помста, але і ми, і вони прораховують слабкі місця економіки, визначають найбільш слабкі ланки й намагаються завдати найбільшої шкоди саме там. Ми визначили одні цілі, вони – інші, і триває боротьба на виснаження, на зменшення економічних можливостей одне одного.

– Керівниця об’єднаного координаційного пресцентру Сил оборони півдня України Наталія Гуменюк повідомила, що саме того дня, коли ворог завдав ударів, про які ми говорили, він вивів в акваторію Чорного моря підводний носій ракет "Калібр". У такий спосіб ворог намагався ослабити нашу ППО, відволікти частину сил та засобів. Чи можливо, що за найгіршого сценарію, коли ракет для ППО в нас просто не залишиться, Україна стане беззахисною перед ворожими атаками?

– Ми не маємо повної інформації про реальний стан нашої ППО. Але щодо дій Росії, то ми бачимо, що щоразу вони застосовують якісь нові засоби, методи організації цих атак. Зокрема, вони комплексно застосовують і БПЛА, і балістичні ракети, і крилаті. Можливо, десь застосовують і хибні пуски, щоб визначити розміщення наших засобів ППО. При цьому наші ППО щоразу вимушені реагувати, адже невідомо, йдеться про справжній удар чи імітацію.

Але й Сили оборони також змінюють тактику. Відсоток знищення повітряних цілей доволі високий, завдяки чому ми не маємо настільки масштабних руйнувань і наслідків ворожих атак, які могли б бути, якби наші військові не так креативно реагувати на тактику ворога.

– Президент Зеленський у нещодавньому інтерв’ю виданню Bild сказав, що Україна має намір повернути контроль над усіма окупованими територіями. Проте у відповідь на запитання про звільнення Криму та Донбасу глава держави зауважив, що не всі території будуть деокуповані саме військовим шляхом. Як ви думаєте, який невійськовий шлях деокупації міг мати на увазі президент?

– Це висока політика, і не завжди в цій сфері все відбувається так, як про це пишуть ЗМІ, як це оцінюють експерти тощо. Але ми бачимо зусилля нашого вищого політичного керівництва з просування формули миру, відбуваються переговори щодо гарантій безпеки для України. Думаю, значна частина цих переговорів залишається нерозкритою. І саме це дає підстави президенту про це говорити. Якщо в президента є така впевненість, це додає віри і нам у те, що такий варіант також можливий.