Блог | Удари по Києву – це очевидна ескалація, яка вирішує певні завдання РФ
Після таких ночей завжди складно писати щось раціональне, хочеться випромінювати ненависть і вимагати справедливої відплати лиходіям.
Але факт у тому, що для наближення справедливості зараз корисніші нудні речі, які ближчі до бухгалтерії, ніж до емоційних перфомансів. Порахуємо.
1. Росія завдала масштабного комбінованого удару по Україні.
Основним об'єктом атаки став Київ і околиці, але були прильоти і в інших регіонах. Загалом 4 загиблих і понад 100 постраждалих.
Ворог застосував:
- 1 балістичну ракету середньої дальності ("Орєшнік", з полігону "Капустин Яр" в Астраханській області);
- 2 аеробалістичні ракети "Кинджал" (Липецьк);
- 3 протикорабельні (з амбіцією на гіперзвук) ракети "Циркон" (з в.о. Криму і Курської області);
- 30 балістичних ракет "Іскандер-М"/С-400 (Брянськ, Курськ, в.о. Крим);
- 54 крилаті ракети Х101/Іскандер-К/Калібр (Вологда, Курськ, акваторія Чорного моря);
- Близько 600 БПЛА.
Попередні комбіновані удари:
- 17/18 травня - 14 БР, 8 КР, 520+ дронів
- 13/14 травня - 3 "Кинджали", 18 БР, 35 КР, 675 БПЛА.
Відмінність сьогоднішнього удару від зазначених – задіяний "Орєшнік" і більше ракет, у т.ч. досить рідкісні "Циркони".
Сумарно – це колосальний ресурс. І його застосування треба правильно інтерпретувати.
2. Як було застосовано цей ВІЙСЬКОВИЙ ресурс і яких ВІЙСЬКОВИХ цілей було досягнуто?
Удар завдано через тиждень після попереднього. Тобто, накопичили ракет і застосували. Ніякої "відплати" тут немає від слова зовсім.
Це частина плану.
Або хтось при здоровому глузді вважає "відплатою" удар "Орєшніком" по гаражах у Білій Церкві? Це ж нісенітниця.
Сьогоднішню атаку треба розглядати в ланцюжку:
- заява (бо оцінки самого факту і результатів спірні) про випробування комплексу "Сармат" 12 травня;
- три комбіновані удари по Україні за 10 днів із застосуванням 167 ракет + "Орєшнік";
- ядерні навчання Росії та Білорусі;
- післясмак від візитів до Китаю;
- погрози країнам Балтії;
- миротворча істерія Лукашенка.
Це – очевидна ескалація, яка вирішує певні завдання.
По-перше, відіграє роль демонстрації сили для зовнішньої аудиторії.
На заході загальним місцем стали міркування про проблеми Росії на фронті, в економіці, про наростаючі дальні удари України і невдоволення роснаселення. Ось Кремль і показує колективному заходу, що може завдати болю. А старшим товаришам у Китаї – що в нього є "карти".
По-друге, це спроба зламати всередині Росії негативний сигнал про вразливість Москви, який почався з дозволу на проведення параду, а продовжився ударом по Московському НПЗ і низці об'єктів у Московській області.
У Москві – кощєєва смерть з точки зору підтримки війни. Зміна настроїв у Москві різко ускладнить продовження військової авантюри, що втрачає популярність. Російські регіони правильно інтерпретували удари по Москві як ознаки слабкості Кремля. Ось Кремль і намагається створити духопідйомну картинку, потрясаючи ядерним кийком і атакуючи житлові будинки з базарами в Києві.
По-третє, це акція залякування громадян України. Мовляв, продовжите чинити опір - біди в тилу стане ще більше. Ці три завдання і досягнуті результати розберу трохи нижче. Хочу зробити акцент на найголовнішому ВІЙСЬКОВОМУ результаті для РФ.
Четверте завдання – це ТРЕНУВАННЯ, навчання.
- Росіяни вже тричі застосували БРСД у бойових умовах проти реально діючої ППО. Ці тренування допомагають покращувати ракету.
- Росіяни тренуються долати ешелоновану систему ППО/ПРО, що включає інструменти раннього попередження (США, європейські), наземні комплекси ППО (включно з Patriot PAC-3, IRIS-T, NASAMS та ін.), авіацію (радянську і західну), дрони-перехоплювачі, засоби РЕБ...
- Росіяни тренуються координувати атаки дронів і ракет, що запускаються 1) з моря, 2) різними наземними комплексами, 3) тактичною і 4) стратегічною авіацією.
Тобто, прямий військовий збиток нічної атаки (крім людських жертв) – непорівнянно малий. А ось обсяг накопичених знань – вражаючий.
Що тут важливо?
По-перше, на заході ні в кого немає порівнянних знань.
По-друге, ці знання миттєво стають загальним надбанням коаліції автократів і диктатур (Китай, РФ, Іран, КНДР, Білорусь...).
І будуть застосовуватися НЕ проти України.
3. Звідси лобові висновки (до яких напевно давно дійшли в ЄС і США, але з різних причин не озвучують).
Суть: підготовчі заходи, яких вживають у Європі як гіпотетичний захист від Росії – це явний глухий кут.
Припустимо, що раптово встановлюється режим припинення вогню. Який так-сяк тримається, скажімо, півроку. Як його забезпечення навіть злегка послаблюють якісь санкції.
Нескладно порахувати скільки дронів і ракет накопичить Росія за відведений час. Рік перемир'я – тисячі ракет і десятки тисяч дронів. Чи готова Європа це на себе прийняти? З урахуванням, що 1) Росія на крок попереду; 2) найбоєздатніше ППО в ЄС зараз – у Естонії.
Тому рішення лежить не в площині симетричного врівноваження військового потенціалу з РФ. Це неможливо, тому що в Росії є знання і досвід, яких у Європи свідомо не буде.
А в площині: 1) знищення військового потенціалу РФ і недопущення його відновлення і 2) зміни політичної конструкції в РФ.
Рішення – у перенесенні (поверненні) ВІЙНИ на територію РФ та її світові комунікації.
У чому Україна намагається переконати партнерів від початку повномасштабного вторгнення РФ, а в якості превентивних заходів – ще до 2022 року.
4. Що робить Україна?
Минулої ночі ЦСО "А" СБУ успішно атакував НПС "Второво" у Володимирській області (орієнтир – н.п. Пенькине, 28 км на схід від Володимира). Там горить як мінімум один великий резервуар. Я трохи пізніше зведу результати останніх ударів. Але важливість цієї атаки в тому, що:
1) СБУ рухається за українським планом, якому РФ не може нічого надійно протиставити;
2) Завдано збитків, їх довго заповнювати, вони позначаться на стійкості системи забезпечення паливом, у т.ч. в Московському регіоні;
3) Атака проведена "на зустрічних курсах", тобто, в момент атаки Росії по житлових будинках в Україні, російське ППО нездатне захистити російську територію.
Усе це – не тільки практичний внесок у відбиття агресії, а й безцінний досвід, якого, крім Сил оборони України, більше ні в кого немає. (це не всі суто військові результати за ніч)
Що робить Європа (крім очевидної допомоги, за яку ми вдячні)?
Кличе Росію до Венеції, нагороджує в Каннах, шукає підходи до пом'якшення нафтогазових санкцій, мурижить Україну вбивчими для сучасного світу вимогами тощо.
Слова солідарності та засудження РФ від європейських лідерів – це прекрасно. Але слова вже давно нічого не значать.
5. Що зробила Росія цієї ночі в Києві (найнаочніше)? Вбила і поранила цивільних (у т.ч. поранені діти).
Постраждали:
- Житлові будинки (десятки, одна багатоповерхівка зруйнована).
- Національний музей "Чорнобиль" (дуже сильно, до 40% експозиції втрачено)
- Об'єкти в межах державного заповідника "Стародавній Київ"
- Національний художній музей (який ми всі любимо)
- Музейно-виставковий центр "Український дім"
- Національна бібліотека ім. Ярослава Мудрого
- Національна філармонія України
- Будівля, де розташовані кілька гуманітарних інститутів НАНУ (літературознавства, мовознавства, історії, сходознавства...)
- Будівля Малої опери (на Лук'янівці)...
Знищено торговий центр і базар, пошкоджено вхід до ст.м. "Лук'янівська".
Нуль військових цілей.
Зважаючи на це, є підстави всім професійним співтовариствам (від музикантів до бізнесу) по своїх каналах повідомляти партнерам таке.
Росіяни тренуються на нас, але сфера застосування – вже давно ширша, ніж Україна (фпв Хезболли проти ізраїльських танків – найпримітивніше).
Росія наростила засоби повітряного терору, з якими ви без України можете зробити приблизно нічого. У Кремлі це сприймають саме так.
На землі проти новітньої тактики російського проникнення ви теж можете зробити приблизно нічого (доведено кількома навчаннями за участю українських підрозділів).
Як наслідок: незалежно від ваших уявлень про стан справ у РФ, Кремль напевно вважає шлях військової ескалації в Європі одним із реальних способів швидко перевернути дошку і вийти на широке коло домовленостей.
Без включення жорстких превентивних заходів попередити такий розвиток подій не можна. Шлях: всебічна військова інтеграція з Україною, підтримка оборонних зусиль України, бездоганний режим санкцій, силова блокада морських комунікацій РФ.
Росія точно буде вас залякувати, але шантаж можна зупинити тільки силою. Це найкоротша дорога до нормалізації та миру. Інакше ставки будуть тільки зростати...
Що стосується залякування і спонукання до миру. Кияни в масі кажуть, що поки летіло і гриміло – було реально страшно. Але коли прилетіло, залишилося всеохоплююче почуття, щоб росіяни здохли, яке могутніше за страх.
Що в Києві, що в Харкові, що в Одесі та інших регіонах люди давно хочуть миру. Я сам неодноразово писав, що найкраще вискочити з війни й отримати мир учора, максимум – завтра вранці. Перешкода до цього – в Москві, в Росії.
Ось із нею і треба розбиратися, а не заохочувати Кремль поверненням спортсменів і заграваннями з першою леді РФ Олександром Лукашенком. Толку не буде.
