Українці за добу збирали сотні мільйонів для ЗСУ, а окупанти клянчили у мам лопати: як минув рік війни

5 хвилин
8,5 т.
допомога ЗСУ

Те, що сталося після злочинного повномасштабного вторгнення, яке російські війська розпочали рік тому 24 лютого 2022 року, чітко показало різницю між "братськими" народами. Коли кремлівський диктатор ховався в бункері, президент України їздив на фронт нагороджувати наших воїнів. Поки окупанти слізно клянчили у співвітчизників шкарпетки та лопати, українці за добу збирали мільйони на ударні "Байрактари". І таких прикладів – безліч.

Відео дня

Докладніше про найяскравіші з них за рік повномасштабної війни читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Як Путін став "бункерним дідом"

Російське керівництво не втомлюється повторювати, що два народи – одне ціле, "злочинно розділене нацистами", проте розсудливим людям і так зрозуміло, що це несусвітня нісенітниця. А за 12 місяців повномасштабної та кровопролитної війни, розв'язаної путінським режимом, ця різниця ще більше проявилася.

Сам президент країни-агресора за цей час жодного разу не приїхав не те що в район бойових дій, але боявся відвідувати навіть прикордонні регіони РФ. Єдиним винятком стала поїздка Путіна до Ростова (більш ніж за 150 км від лінії фронту), та й то в Росії це представили як "візит у зону СВО".

За рік повномасштабної війни Володимир Путін лічені рази з'являвся в людних місцях, а в результаті з цього сміявся весь світ: адже навіть поранених російських солдатів у шпиталі "підміняли" співробітниками ФСО (Федеральної служби охорони, завданням якої є захист першої особи. – Ред.). Що вже говорити про "сміливість" Путіна перебирати... шишки.

Усі 12 місяців шокував росіян (і, схоже, весь світ) і український президент – ось тільки зовсім іншими вчинками. У перші дні вторгнення росіяни робили вкиди, начебто "Зеленський втік", – у такий спосіб намагаючись деморалізувати українців та зірвати "найменші спроби опору". Проте Володимир Зеленський не лише не евакуювався за кордон, хоча такі пропозиції надходили від уряду США та українських спецслужб, а й відмовився залишати Київ.

"Згідно з протоколом, такі пропозиції були від зовнішніх партнерів, а також у нашій державі люди з безпеки та інших таборів, зокрема політичних, говорили, що потрібно (евакуюватись. – Ред.), бо Україна може втратити інституційність, якщо не буде президента", – розповів Зеленський в інтерв'ю австралійському телеканалу Nine Network.

На той час ризик спроби захоплення та вбивства російськими військовими президента України був справді високий.

Далі більше. Зеленський їздив як на території, щойно звільнені українськими Силами оборони, так і туди, де повним ходом йшли запеклі бої. Весь світ у грудні вразили фотографії та відео поїздки президента України до Бахмута, який і сьогодні зазнає страшних обстрілів.

І в Україні, і в інших країнах були вражені візитом глави держави на фронт: дехто критикував Зеленського за "зайвий ризик", але більшість віддала належне його вчинку.

"У всі часи лідер держави має надихати громадян. Усі верстви суспільства мають бачити, що лідер нації поділяє їхні страхи, горе, переживання, проблеми. Також він розуміє суть того, що відбувається на місці, і тому адекватний під час ухвалення рішень. Тому Наполеон їв кашу із солдатської миски, а Черчилль приїжджав на фронт, щоб переконатися, що все виглядає саме так, як пишуть у рапортах генерали. У цьому плані поїздки Зеленського до Харкова, Лисичанська, Соледара абсолютно логічні та правильні", – каже політичний експерт та співзасновник Українського інституту майбутнього Юрій Романенко.

Українці зібрали 600 мільйонів на "Байрактари", а росіяни "полювали" за шкарпетками та лопатами

Підтримка народом України своєї армії за час повномасштабної війни стала безпрецедентною в історії. З перших днів вторгнення окупаційних військ українці кинулися переказувати гроші на закупівлю необхідного для захисників. Причетними до допомоги хотіли бути мільйони, включно з дітьми – маленькі патріоти діставали свої заощадження зі скарбничок, а також знаходили способи заробити.

допомога українців армії

У ті страшні дні волонтером став кожен українець, де б він не був. "У мене досі стоїть перед очима безлюдний Київ у березні 2022 року. Евакуювалися насамперед жінки з дітьми, люди похилого віку. Але будучи вже в безпечному місці – на заході України чи за кордоном – усі намагалися допомагати армії, чим тільки могли. Мої подруги, які добре володіють іноземними мовами, у Польщі та Німеччині перетворилися на координаторів допомоги. Щодня в Україну через них відправляли потік вантажів нашим захисникам. Ще одна моя подруга у звичайній квартирі відкрила швейний "цех": у той час був гострий брак підсумків", – розповіла OBOZREVATEL Ірина Солошенко.

А чого варта історія про те, як за три дні українці зібрали 600 млн (!) грн на купівлю турецьких ударних безпілотників "Байрактар". Цей факт настільки вразив компанію BAYKAR, що вона передала їх українській армії безкоштовно.

BAYKAR

Зворушливим прикладом співчуття і взаємодопомоги стали зібрані українцями 3 млн грн двом юним мешканцям Дніпра, які залишилися сиротами. 15-річна Кароліна та її 9-річний братик Тимур вийшли з дому у двір і чекали на батьків, що забарились у квартирі, коли в будинок прилетіла російська ракета.

родина Шевчук Дніпро

Звичайно, українці допомагають і українським воїнам, пораненим на фронті. Наприклад, лише за добу зібрали 5 млн грн на допомогу захисникам Маріуполя.

Зовсім інше – у Росії. Більшість поранених російських окупантів залишають на полі бою, та й першу допомогу надавати, по суті, нема чим: мізерне наповнення російських аптечок уже давно не є секретом. Але навіть їх відбирали командири у мобілізованих росіян – уявити таке в українській армії просто неможливо.

Військовослужбовці "другої армії у світі" навіть "полювали" на шкарпетки, які видають у ЗСУ. А їхнє командування змушувало забезпечувати себе самостійно і амуніцією, і коптерами, і навіть лопатами.

"Лопати – взагалі якийсь сакральний предмет для росіян. Наша розвідгрупа якось мимоволі почула, як російський вояка телефонував мамі і плакався, просив купити декілька і занести у військову частину. Сказати, що ми були вражені, – це нічого не сказати", – розповів OBOZREVATEL український захисник.

Родичі окупантів періодично влаштовують "бунти" – правда, останнім часом лише в соціальних мережах та під анонімними ніками, бо тепер за "дискредитацію" армії РФ можна потрапити до в'язниці. Те, що солдати для Кремля – просто витратний матеріал, дійшло ще не до всіх, а ось різницю між українцями та росіянами багато хто відчув на собі.