Уже на глибину 120 км: удари України по логістиці російських окупантів загрожують зруйнувати їхні плани. І йдеться не тільки про Донбас
1-й армійський корпус Національної гвардії України "Азов" у квітні опублікував відео, на якому були зафіксовані удари дронамі по російській логістиці в районі тимчасово окупованого Донецька – на глибині від 60 до 70 км від лінії бойових зіткнень. А вже у травні "Азов" продемонстрував удари по логістиці окупантів уже в районі тимчасово окупованого Маріуполя, що за 120 км від ЛБЗ! І це викликало справжню паніку в російських загарбників.
Роль логістики, забезпечення передових підрозділів є одним із найважливіших елементів, що впливають на успішність тієї чи іншої військової операції. Саме провальне забезпечення російських військ перших місяців повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році визначило подальший результат боїв за Київ, за Харківську область і Херсон.
У міру можливості Сили оборони України намагалися в кожен період війни впливати на ступінь забезпечення окупаційних військ, щоб підривати як їхній наступальний потенціал, так у низці випадків і оборонний. При цьому такий вплив мав адаптивний характер – як з нашого боку, так і противника.
Наприклад, коли в України з'явилися високоточні РСЗВ M142 HIMARS, що дало змогу СОУ наносити ювелірні удари на глибину тилової зони супротивника в кілька десятків кілометрів, РОВ стали відводити як склади, так і командні пункти глибше в тил. Логістика на деякий час порушилася, ускладнилася, але з часом також адаптувалася до нових умов.
Практично впродовж усіх цих понад чотирьох років від початку повномасштабного вторгнення ми перебували в стані знаходження методів нейтралізації логістики ворога на такому рівні та на таку глибину, щоб адаптуватися до нових умов у нього не було можливості. І, схоже, Україна стала наближатися до того моменту, коли така можливість реалізувати подібний план у неї з'явиться.
Полювання за 120 км від ЛБЗ
Питання контролю логістики противника досить довгий час зустрічало перепону у вигляді технічних і технологічних можливостей виходу на межі тилової глибини в 15-20 кілометрів. Значною мірою цю проблему стали вирішувати оптоволоконні fpv-дрони, що давали змогу долати відстані до 40 км і навіть рекордні 50 км. Але це були радше виняткові випадки, ніж регулярні.
Крім того, для оптоволоконного fpv-дрона, вимушеного тягнути за собою хвіст із кількох десятків кілометрів крихкого матеріалу, виникала не тільки загроза бути збитим, а й отримати обрив каналу через пошкодження кабелю.
Але справжнім громом серед ясного неба стали кадри ударів 1-го АК НГУ "Азов" по російській логістиці в районі Донецька, а потім і Маріуполя. Деякий час по тому російські Z-військовики і зовсім стали журитися з приводу появи українських дронів у районі траси М-14.
До недавнього часу це і справді була одна з найбезпечніших логістичних сухопутних артерій з території Росії материковою частиною тимчасово окупованих територій України до Криму. Крім того, траса М-14 пов'язує Маріуполь із Бердянськом, а звідти по Н-30 веде на Токмак, а також Мелітополь.
Фактично зоною ризику можна вважати відрізок саме Маріуполь-Мангуш-Бердянськ протяжністю 80 км, що знаходиться на відстані від ЛБЗ, залежно від локації, від 80 до 120 км.
Згідно з опублікованою у відкритих джерелах інформацією, до Маріуполя долітають ударні дрони Hornet (оснащені терміналами Starlink), які, згідно з озвучуваними ТТХ, дають змогу оперувати на відстанях до 160 км, а за деякими даними, їхня гранична дальність польоту може становити 200 км.
Цього цілком достатньо, щоб із тилової зони за межами ЛБЗ здійснювати пуски та управління системними нальотами на настільки глибокий тил тимчасово окупованих територій.
Крім того, розвідувальну діяльність у цій зоні здійснюють БПЛА Лелека-100.
Очевидно, що ці можливості щодо впливу на російську логістику, замкнену узбережжям Азовського моря та обмежену шириною у 80-120 км, будуть найближчим часом масштабувати, що призведе до втрати надійного постачання передових підрозділів РОВ та відповідних наслідків.
Наслідки
Нескладно здогадатися, що навіть не повна втрата, а сповільнення й обмеження логістики в настільки глибокому тилу вкрай негативно позначиться на постачанні передових підрозділів окупантів. І, як наслідок, не лише на їхніх можливостях вести наступальні дії, а й навіть здійснювати оборону.
У разі появи у складі кожного формування СОУ підрозділу, що відповідає за певний квадрат на глибині від лінії бойового зіткнення 80-120 км, можна говорити про швидкий повний крах забезпечення Південно-Донбаського і всього Південного плацдарму РОВ.
І слід розглядати ці тенденції не тільки в контексті Донецька та Маріуполя, південно-західної частини Донецької області або тимчасово окупованої частини Запорізької області.
У 2022 році РОВ змушені були тікати з правого берега Херсонської області саме через повний крах логістики з лівого на правий берег Дніпра. Від першого удару HIMARS по Антонівському мосту 19 липня 2022 року до втечі 11 листопада російського угруповання військ "Днєпр" з правого берега минуло неповних три місяці.
Здавалося б, це дозволило їм, залишивши максимально незручний для утримання плацдарм, закріпитися на більш стійкій, особливо в питаннях логістики, лівобережній частині Херсонської області. Але це враження уявне й оманливе.
Річ у тім, що російській УВ "Днєпр", чисельністю трохи більше ніж 130 тисяч особового складу, доводиться відповідати за зону, до якої входить лівобережна частина Херсонської області та частина Запорізької загальною площею понад 34 тис. квадратних кілометрів.
На сьогодні це найбільша площа контролю, розподілена на настільки незначну для такого утримання групу військ!
Загалом, основна маса УВ "Днєпр" зосереджена вздовж лівого берега Дніпра і переважно розтягнута вздовж узбережжя. У Запорізькій області основна зона зосередження – ЛБЗ і район ЗАЕС. Інша частина тимчасово окупованого півдня, грубо кажучи, – перекоти поле.
З логістикою також усе досить сумно для РОВ у цій зоні відповідальності.
По-перше – вона обмежена. Основна траса на Олешки – М-17, на Голу Пристань – Р-57, район Каховки – Р-47 і М-14 уздовж лівого берега Дніпра.
По-друге, всі ці артерії за дальністю ймовірного оперування українських дронів повністю потрапляють у зону ризиків.
Зокрема:
М-17 – від Олешок до Армянська (Крим) глибина 90 км;
Р-57 – від Голої Пристані до Скадовська глибина 60 км;
Р-47 – від Каховки до Новоолексіївки глибина 110 км, а до Генічеська 120 км;
М-14 – загалом знаходиться від лівого берега Дніпра на глибині від 9 км до 70 км до Мелітополя.
Тобто, у разі масштабування застосування саме такої тактики впливу на логістику противника цілком реалістичною є втрата контролю над півднем України вкрай обмеженою в можливостях групи військ.
Примітно й те, що приклад Херсонської та Запорізької областей я навів винятково для наочності, тоді як подібна тактика має свою специфіку реалізації для кожної окремо взятої тимчасово окупованої території України. І не тільки. Адже в такий самий спосіб СОУ згодом зможуть брати під контроль і глибину логістику на території Брянської, Курської, Бєлгородської та інших областей РФ.
Питання тільки в термінах масштабування цих можливостей і розширення контролю малого неба на глибині 15-30 кілометрів від ЛБЗ на глибину до 120 км.
Обвалення логістики на таких глибинах призведе до обвалення оборони противника як на ТОТ, так і в майбутньому втрати контролю навіть над малим небом самої РФ.
Але слід розуміти, що процес цей не швидкий і потребує часу для каталізації. З іншого боку, початок цьому процесу покладено.
Матеріал опубліковано в межах спільного проєкту OBOZ.UA і групи "Інформаційний спротив".
