Вадим Скібіцький: у РФ є багато факторів, що можуть сприятливо вплинути на вбивство

13 хвилин
52,8 т.
Вадим Скібіцький: у РФ є багато факторів, що можуть сприятливо вплинути на вбивство

Представник української розвідки генерал-майор Вадим Скібіцький у межах проєкту "Орестократія" поділився важливими інсайтами сьогоднішньої війни Росії проти України: починаючи від того, для чого насправді Путін захоплює території в Україні, і завершуючи фізичною ціною усунення "бункерного".

Відео дня

– Пане генерале, чи є підстави вважати, що Путін не просто шантажує, а дійсно застосує тактичну ядерну зброю?

– Воєнна розвідка спостерігає за всіма заходами, які проводяться саме у сфері стратегічних ядерних сил РФ. Це розгалужена система пунктів зберігання ядерних боєприпасів, це ті навчання, які проводяться від 12 головного управління міністерства оборони, яке відповідає за застосування. Ця наша повсякденна робота скерована на те своєчасне виявлення всіх індикаторів, всіх ознак підготовки до можливого застосування ядерної зброї.

– Президент днями сказав, що він не вірить у те, що Росія застосує ядерну зброю, відповідно наша концепція наступу саме на цьому і базується. На вашу думку, які підстави були у президента для таких слів?

– Ну знову ж таки, якщо ми говоримо про шантаж, якщо ми говоримо про залякування, а Путін розуміє, наскільки це серйозне питання, що буде відповідь, російська розвідка зараз дуже активно працює над тим, щоб все-таки з’ясувати, яка відповідь буде НАТО, яка відповідь буде США, взагалі світу на такі дії РФ.

Ми бачимо індикатори того, що Путін став останнім часом сумніватися і перевіряти правильність тих кроків, які він робить. Все почалося з лютого цього року, коли готувалася агресія проти нашої держави. По суті, тоді уже були перші ознаки сумнівів, початок операції був відкладений, Путін декілька разів заслуховував і міністра оборони – Шойгу, і Герасимова – начальника генштабу, які доповідали йому план проведення наступу. Відповідно, оцей сумнів в нього є, чи доповідають йому достовірну інформацію, сумнів у тому, що його не обманюють.

– Ви сказали, що росіяни намагаються прорахувати, якою буде реакція Заходу. А офіційний Захід мовчить, посли, політики кажуть: "зараз думаємо над сценаріями". Захід неофіційний говорить, що буде повністю знищено – в разі ядерного удару по Україні – ЧФ РФ. Які сценарії реакції Заходу можуть бути?

– Немає такої інформації, чому? Тому що ті ж самі аналітичні центри, які готують аналітичні матеріали для політичних партій, для економістів, зараз напрацьовують матеріал. Це не так-то просто зробити, потрібно продумати всі питання, які тригери, які індикатори реалізації цього сценарію, які можуть бути наслідки.

– На вашу думку, яким може бути найрадикальніший сценарій відповіді Заходу?

– По-перше, як ми бачимо вже, співтовариство, особливо демократичні країни, не сприймають будь-які результати, а тим паче приєднання цих територій до РФ, і Росія це розуміє.

По-друге, це посилення санкцій, санкційної політики, і ми бачимо, що та ж сама санкційна політика впливає на РФ, особливо на оборонно-промисловий комплекс РФ, тому що те все, що виробляється в Росії, особливо говорячи про сучасні зразки озброєнь, більше як на 50%, а в деяких випадках і більше, – це все комплектуючі зовсім не російського виробництва. Наголошую, що Росія не спроможна в таких кількостях, в такий короткий термін налагодити своє виробництво. Той же самий, дивіться, безпілотник ударний, який вони анонсували, він виготовлений в одиничних екземплярах. Ті ж самі нові зразки озброєння, про які вони весь час говорили, але їх немає. Де танк "Армата", де інші платформи, які просто показали на параді і на цьому все закінчилось?

Вони не пішли в масове виробництво.

– Другою важливою подією останнього часу була так звана часткова мобілізація. Наскільки вона стане загрозою для України?

– Якщо говорити про мобілізацію, то необхідно все-таки зазначити, що вона почалася набагато раніше, так десь у травні, вже були такі перші ознаки, що РФ не справляється з тими завданнями, які вона поставила на першому етапі агресії, а перший етап дуже простий: швидке загарбання Києва і потім повна окупація території нашої держави. Так звані добровольці, про яких вони говорили, – це бойовий резерв, ми брали військовополонених саме з цього резерву, хоча ніякої мобілізації не було оголошено. Потім "Вагнер" дуже активно почав працювати і рекрутувати людей по всій території, потім "патріотичні" т.зв. батальйони, які мали сформувати всі суб’єкти РФ, і це не спрацювало.

– Була ще самомобілізація так звана.

– Багато було прикладів того, що приховано проводилися заходи мобілізації, і про це ніхто не говорив, зараз вже було оголошено "часткову" мобілізацію. У чому ми вбачаємо для себе загрозу. Ну, по-перше, це знов велика кількість населення РФ, яке буде відправлено на територію нашої держави. Це потребуватиме відповідно нашого ресурсу для їх знищення.

– Більше снарядів…

– Так, це перше. Друге – є загроза тимчасово окупованим територіям у Луганській, у Донецькій областях. Навіть до початку агресії, до 24 лютого там уже проводились заходи мобілізації, той же самий І та ІІ мінські корпуси нарощені за рахунок мобілізаційного ресурсу, стрілецькі полки, стрілецькі батальйони – це ті підрозділи і частини, які беруть і брали безпосередню участь в бойових діях, але це населення саме наших тимчасово окупованих районів.

– У вас є розуміння, скільки там чоловіків уже мобілізовано?

– Якщо в абсолютних цифрах – це від 40 до 50 тисяч було мобілізовано за цей період.

Уже перед самим початком війни вони закрили кордон і вже нікого не відпускали, тому що необхідний був мобілізаційний ресурс. У чому загроза тепер для населення, зокрема тимчасово окупованих територій Херсонської та Запорізької областей: "орки" почнуть такі ж самі мобілізаційні процеси і на наших територіях, причому будуть говорити про створення якоїсь народної міліції, як це було в Луганській і Донецькій областях, придумуватимуть назви оцих збройних формувань, але однозначно вони будуть мобілізувати, направлятимуть на фронт, щоб стримувати ЗСУ.

– Що можемо порадити людям, які живуть на цих територіях?

– По-перше, багато рекомендацій було зроблено, починаючи від того, що оголошувалося евакуація населення як Херсонської, Запорізької, так само і з Донецької та Луганської областей до того, як туди зайшов ворог.

Це політика нашої держави, щоб люди виїжджали з тих територій, де йдуть активні бойові дії, тому що РФ – це загроза: рашистам немає різниці, військовий об’єкт, цивільний, і кожного дня ми бачимо результати саме такої політики, яка по суті спрямована на геноцид українського народу. Їм немає різниці, що і куди запускати, і проти кого.

Інше питання – тим, хто залишився, якщо вони будуть мобілізовані, ми пропонуємо телефони, на які можна подзвонити і уточнити шлях здачі в полон.

– Росіяни сьогодні цілеспрямовано знищують мешканців окупованих регіонів, щоб, очевидно, потім завести своїх бурятів. Їм потрібні території, а не люди.

– Так, дійсно, ми теж спостерігали це. Дивіться, взяти історію – північний Кавказ. Кремль розуміє, що це регіон, де може бути якийсь супротив, де може бути протестний рух, через те йде повна мобілізація молодих людей з тих місць, які здатні протистояти, які здатні виступити проти Кремля, і просто забирають і відправляють, як гарматне м’ясо. Відповідно, повірте, що в них є і списки, і дані про тих людей, хто проявляє протестні настрої, хто може бути небезпечний для путінського режиму, і, відповідно, ті заходи тепер дуже легко прикрити мобілізацією. Той же самий Татарстан, якщо взяти і інші такі райони, де проживають національні меншини, і ті, які можуть виступити в подальшому проти політики Кремля, – там проводиться активна мобілізація.

Якщо ми говоримо про бурятів, про регіони РФ, які розташовані за тисячі кілометрів від Москви, вони не сильно розвинуті, ми бачимо, ті ж самі унітази, пральні машини вивозять з України… Внаслідок мобілізації вони стануть ще більш депресивними, тому що призивається молоде населення, досвідчені робітники. Рано чи пізно те сільське населення зрозуміє всю трагедію свого існування.

Якщо ми говоримо про Дагестан, це взагалі такий бунтівний край, то через що там і протести почались набагато раніше. З часом розуміння реальності дійде і до інших міст і сіл великої поки що РФ.

– Що таке у вашому розумінні "прийде час"?

– Наведемо історичні факти. Скільки знадобилось СРСР перебувати в Афганістані, щоб всі зрозуміли? 12 років, мінімум 12 для того, щоб населення Радянського Союзу зрозуміло, що там знищують людей, це перше. Друге, за роки правління Путіна пропаганда і жорсткий контроль інформаційного простору РФ зберігається. Але ми слухаємо перехоплення і, повірте, розмови росіян з передової із своїми батьками або з своїми родичами – вони не такі райдужні, там зразу все доходить. Ми бачимо, що змінюється і поведінка, і моральний стан тих військовослужбовців, які воюють в Україні пів року.

– На мою думку, ситуацію змінять телеграм, інші месенджери, через які чмобіки (частково мобілізовані орки) скаржитимуться на ситуацію на передовій. Самі такі повідомлення можуть стати альтернативним джерелом інформації.

– Можливо, але теж необхідний час. Дивіться, мобілізація тільки почалася, є вже перша інформація, що насамперед будуть поповнюватися ті втрати, яких зазнали регулярні підрозділи ЗС РФ на нашій території. Це вже чітко ГУР МОУ бачить. Перш ніж почнуть доукомплектувати частини, це пройде місяць. Чому? Тому що треба призвати, одягнути, навіть не проводячи якісь бойові злагодження, але поки вони дійдуть в окопи, поки вони зрозуміють, і поки з їхніх голів вивітриться цей "ура-патріотизм" і вони понюхають трошки пороху… процес іде.

Знову ж таки, втрати теж впливають, контузії, поранення, відірвані кінцівки і таке інше: цими людьми наповнюється зараз РФ. Ці історії ж зростатимуть у якісь геометричній прогресії. Приїхав один без руки, але розказав сотні людей, що там відбулося, але і пропаганда дуже сильна. В одній з перехоплених телефонних розмов вояка каже: "Ты ж понимаешь, там воюют всего-навсего 5% хохлов, а 95% – это западные наемники". І люди цьому вірять. Вони вірять, що сюди прийде більше військовослужбовців, мобіків, порине потік техніки, і "ми тут все зламаємо". Це ж все підігрівається в інформаційному просторі.

– Що зараз відбувається на фронті? Дедалі більше повідомлень про те, що російські військові нелогічно, невмотивовано з погляду бойової логіки утримують якісь території. Йшлося і про Херсонську область, де нібито російські військові закликали Путіна дозволити переміститися на лівий беріг Дніпра, та ж сама історія з Лиманом повторилася, де рашисти потрапили в оперативне оточення.

– Генеральний штаб ЗСУ дуже добре інформує наше суспільство стосовно всіх подій, які відбуваються на фронті, які у нас наступальні дії, де ворог відступає, де ворог проводить наступальні операції. Інформування суспільства, до речі, порівняно з, наприклад, 2014-м 2015-м роком налагоджено на дуже високому рівні.

Для інформування нашого суспільства зараз достатньо саме нашої інформації, щоб там якісь аналітики десь щось говорили. Тому що це наша земля, ми розуміємо, скільки наших людей зараз на фронті, і вони ж теж доносять ту інформацію в свої домівки. Більше, мабуть, все-таки будуть довіряти своїм родичам, своїм військовослужбовцям, ніж якомусь аналітику з Відня, який сидить м'якому дивані, читаючи у більшості випадків ЗМІ, і при цьому робить якісь свої висновки.

Ми інформуємо наше суспільство, у нас є успіхи і доволі такі гарні. Чому? Тому що, по-перше, ми збили цей темп наступальний, який був у РФ на всіх напрямках, просто подивіться, скільки за останні 3 місяці їм вдалося "загарбати" нашої території на Донецькому напрямку, – майже нічого. Ми стримуємо.

Одне із завдань, яке ставив Путін, оголошуючи так звану спеціальну воєнну операцію, було звільнити території "Л/ДНР". Через те ми бачимо такі активні бойові дії та намагання захопити нашу територію на Донецькому напрямку. Найбільш запеклі бої зараз ідуть в районі Бахмута, там діють ті ж самі приватні військові компанії, той самий "Вагнер", він працює як підрозділ регулярних ЗС РФ. Це батальйони озброєні, які проводять бойові дії, як звичайні піхотні підрозділи на окремому напрямку, і про це необхідно говорити. Через те наші контрнаступальні дії спрямовані на те, щоб робити деокупацію наших територій. Ще більше роботи після того, як звільнюються території, тому що ми розуміємо, – все заміновано, школи, дитячі садки, лікарні. Це безліч всяких небезпечних предметів на всій території, це зруйнована під зиму інфраструктура, розграбована, і в більшості випадків це робиться спеціально. Ми це бачили, коли вони відступали, наприклад, з-під Києва. Вони, відступаючи, просто мінували все, мінували мости, мінували дороги для того, щоб ми не могли їх переслідувати, і це все стає проблемним питанням загрози для нашого цивільного населення, яке хоче жити в нормальних умовах.

– Я розмовляв з мером Маріуполя Вадимом Бойченком, і він говорив про те, що росіяни цілеспрямовано знищили інфраструктуру міста. Почали з тепломереж і електромереж, потім знищили тролейбусний парк. Тобто вони фактично нікого не звільняли, вони знищили взагалі маріупольців і життя в місті.

– Ми не побачили цієї відбудови в Криму: там відбудували або побудували об’єкти, які необхідні для воєнної сфери. Дороги так, – для швидкого перекидання військ, міст – також для забезпечення логістики. Інші питання там вирішені чисто під війну. Те ж саме тепер ми будемо бачити на тимчасово окупованих територіях, будуватиметься тільки те, що необхідно для війни. Так само було і в Донецьку, Луганську, коли вони, наприклад, у лютому 2015 р. відновили залізницю і потім її використовували для наступальних дій. Решта це все депресивне, і на сьогоднішній день я не бачу намірів все це відновлювати. Політика РФ дуже змінилася починаючи з 2014 р. Якщо в 2014-му і 2015-му роках аналізували і говорили, що Росії необхідна територія України повністю, з демографічним потенціалом, економікою, з потужним оборонним промисловим комплексом для того, щоб посилити свій потенціал і використовувати в своїй новій імперській політиці, то з лютого ми бачимо зовсім іншу картину. Це повне знищення індустрії, повне знищення нашої такої стратегічної інфраструктури, включаючи оборонні об’єкти і повне знищення населення, яке чинить реальний потужний супротив, про який ніхто навіть не міг здогадатися не тільки в Росії, а в тій же самій Європі.

– Фактично їм потрібен коридор і все.

– Їм потрібна територія депресивна, сіра зона, яка захищатиме Росію від Європи, все.

– У попередніх інтерв’ю говорили про те, що в нас дуже потужний партизанський рух на тимчасово окупованих територіях. Скажіть, які його масштаби?

– Дуже просто. Є закон України про спротив, там все прописано, відкриваємо закон і слідуємо букві закону. Там сказано, що, де, як треба робити, хто керує, хто координує ці питання. Відповідно, є і успіх: ми реально розуміємо, як організувати, як підтримати, як скоординувати всі наші зусилля, і через те партизанський рух є і буде тільки посилюватися.

– Я розумію, що завдяки партизанському руху дуже сильно зашкодили проведенню так званого референдуму, тому що багато людей, які були причетні до його проведення, не дожили до оцих 3 днів його проведення?

– Так, ми бачимо цей потужний рух по Криму, по окупованих територіях Херсонської і Запорізької областей, тому робота полягає не лише в знищенні колаборантів. До речі, всі списки всіх колаборантів, які організовували, фальсифікували так званий референдум, вся інформація є, в тому числі – завдяки нашим громадянам, які проживають на окупованих територіях, і з самого першого дня ця інформація надходить в онлайн-режимі. Через те РФ намагається не просто тримати лінію фронту, а активно застосовувати Росгвардію, підрозділи ФСБ для того, щоб посилити і встановити повний контроль над цими територіями, але рух спротиву є, він діє. Щодня можна бачити його результати, і патріоти свої завдання виконують.

– Є таке модне слово "бавовна" на російській території. Там теж є наш партизанський рух, чи там інакше організована робота?

– По-перше, там є патріоти наші, те місцеве населення, яке теж не задоволене російською дійсністю. По-друге, ніхто не виключає порушення заходів безпеки, тому що коли скупчується сотні тонн боєприпасів, десятки, а то і тисячі техніки скупчено в одному місці, то, відповідно, невеличка детонація і все…

– Чому немає "бавовни" в Білорусі?

– По-перше, там зараз немає російських військ.

– Там є їхній військовий аеродром "Зябровка".

– Там два об’єкти, які вони орендують. Це спільний центр підготовки, де відбувається координація роботи авіації та протиповітряної оборони, і аеродром "Зябровка", де вони активно розбудовують свою інфраструктуру. Там дуже потужний контррозвідувальний режим, туди не зайдеш. Там все російське під охороною спеціальних підрозділів ФСБ, доступ до цих території однозначно закритий повністю. Вони почуваються як господарі в цих районах.

– OBOZREVATEL припускав, і наскільки пам’ятаю, керівник ГУРу пан Буданов також, що це ще велике питання, в якому стані Путін, живий – не живий, двійник – не двійник. Що ви можете про це сказати?

– Ми дивимось на його стан, я теж говорив, що людина – хвора. Він часто застосовував так звані консерви, коли йшлося про одне, а на екрані показували інше. Він також намагався уникнути публічності.

Зрозуміло, що він боїться, боїться якраз-таки і за стан здоров’я, і інших загроз, які він сам собі "намалював" і тепер намагається уникнути.

– Думаю, не тільки сам "намалював", але й наші західні партнери. Вони дуже сильно тиснуть і на заможних росіян, так званих олігархів, і тиснуть на силовий блок. Не виключаєте якусь можливість, що трапиться якась "нагла" історія з Путіним, і його відсторонять фізично?

– Ми – тільки за. Той тиск, який зараз відбувається на Росію, особливо у бізнесі, економічні санкції, інші методи тиску на олігархів, особливо їхніх дітей і статки за кордоном і т.д. Рано чи пізно це теж може спрацювати

– Скільки коштує прибрати президента країни?

– Хто організовуватиме і хто виконуватиме?

– Ви б за скільки організували?

– Не скажу (сміється).

– Мільярд – достатньо?

– У рублях чи в доларах?

– У доларах!

– Можливо, хтось і погодиться на це. Бувають різні підстави. Це можуть бути і патріотичні, а можуть і винятково фінансові.

– Я вірю в меркантильну історію, от є умовні "кадировці", які вже хочуть бути незалежними, є умовні силовики, які прагнуть зберегти майбутнє.

– Є олігархи, які бачать, що вони втрачають… є багато чинників, які можуть вплинути на рішення зробити таке.