Вибухом вбило сестру, а сина врятував комбінезон: під Чорнобилем люди рятувалися від окупації та наїхали на міну

Неподалік від Іванкова на тимчасово окупованій території Київщини під час евакуації 14 березня на міні підірвалася машина. У ній були дві сім'ї з трьома дітьми. На очах у маленького хлопчика розірвало його маму, батько зазнав тяжких травм. Також постраждала і сестра загиблої, лише диво врятувало дітей. Але їм зараз потрібна психологічна реабілітація.

Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Вирішили тікати

Юлія Пітель із синами – старшим Микитою та молодшим Тимофієм – перед війною приїхали в гості до батьків у село Розважів, за 20 км від Іванкового на Київщині. Це недалеко від Чорнобильської зони, куди рано-вранці 24 лютого колонами зайшли російські солдати та техніка.

Юлія згадує, що спочатку в їхньому селі російських окупантів не було, проте стояв їхній блок-пост.

"Але постійно були обстріли. А 14 березня наше село обстріляли касетними снарядами зі "Смерчів". Тому ми вирішили, що треба вибиратися. Їхали двома машинами. Я із синами сіла на заднє сидіння в авто двоюрідної сестри Тані Прищепи. Вони самі з Києва та на початку війни приїхали в село на дачу, думали врятуються від бомбардування. А тут ще гірше виявилося. За кермом був її чоловік, Сергій. І зі мною ззаду сидів їхній син Даня. У другій машині теж їхали наші родичі", – розповідає Юлія.

Дивом залишилися живі

Шлях із села виявився перекритий поваленими деревами, мабуть, росіяни так намагалися перешкодити наступу. Довелося розвернутися та їхати у зворотний бік по дорозі.

Проте далеко виїхати вони не змогли, машина наїхала на міну, що розірвалася під передньою частиною авто.

Тетяна Прищепа, яка сиділа попереду на пасажирському сидінні, загинула одразу. Вибухом їй відірвало ногу. Водій Сергій, її чоловік, отримав поранення ніг, сильні опіки, у нього зламана рука, перелом кісток обличчя, щелепи, він втратив одне око.

"Лікарі не давали шансів, що Сергій виживе, але він зміг викарабкатися. У мене черепно-мозкова травма. Молодший син Тимофій був у мене на руках, я йому вдягла капюшон і якраз укладала спати. Напевно, щільний одяг уберіг його, бо сам комбінезон був увесь розірваний на шматки. Старшому синові пошкодило уламками обличчя, у Дані теж уламки поранили обличчя. Родичі, які їхали за нами, допомогли вибратися з палаючої машини, викликали швидку", – згадує Юлія.

"А моя мама виживе?"

Сергій та Юлія залишилися у лікарні. Юлі зробили операцію, але один уламок так і залишився у неї в голові, діставати його небезпечно. Лікарі теж говорили, що вона дивом вижила і зберегла здатність рухатися та нормально мислити. Сергія було кілька разів прооперовано. Його стан був важким.

Батьки Юлії забрали дітей назад у село. А батько з другом наступного дня приїхали на місце вибуху, щоб забрати тіло загиблої Тетяни.

Вони завантажили її в машину типу "пиріжок" та повезли. Проте на російському блок-посту їх мало не розстріляли окупанти. Вони зупинили машину, змусили чоловіків вийти, а самі вскочили в неї і поїхали.

"Батько біг за ними і кричав, що там же труп. Тоді вони зупинилися. Наставляли на батька та його друга зброю, хотіли вбити, щоб вони не змогли комусь видати їхнє місцерозташування", – каже Юлія.

Чоловікам вдалося вирватися з лап російських терористів. Тетяну поховали на цвинтарі у селі, труни не було, довелося покласти у коробку.

Син Тетяни, Даня, на очах якого все трапилося, тривалий час плакав і не йшов на контакт із рідними. Бабусі та дідусеві довелося довго пояснювати, що треба жити далі. Микита майже тиждень не спав. Він дивився, як Даня плаче, і постійно питав рідних: "А моя мама виживе? А мама житиме?"

Тим, хто вижив, потрібна допомога

Перелякані діти та бабуся з дідусем змушені були жити у Розважеві, куди вже прийшли окупанти. Юлія розповідає, що вони ходили дворами, грабували людей, відбирали гроші, погрожували.

До того ж точилися постійні обстріли і люди практично жили у підвалах. Все це тривало доти, доки українські війська не погнали росіян з-під Києва.

Наразі постраждалим потрібна допомога. Юлію чекає операція – потрібна пластика черепа із встановленням титанової пластини. Дітям також шукають психолога, вони потребують реабілітації після пережитого. Допомогти сім'ї можна, перерахувавши кошти на картку Приватбанку 4149 6293 5705 9393 Юлія Пітель. Чоловік Юлії нині захищає Україну на фронті.

Сергію потрібні ще операції та реабілітація. У нього 18% опіків тіла, переломи кісток обличчя, щелепи, втрата ока, складний перелом руки. Допомогти йому можна, перерахувавши гроші на картку Приватбанку 5168745610270537.