Вігірінський: Росія за припинення ядерного шантажу та вихід із ЗАЕС може попросити у світу визнати Крим російським. Інтерв’ю

9 хвилин
33,7 т.
Вігірінський: Росія за припинення ядерного шантажу та вихід із ЗАЕС може попросити у світу визнати Крим російським. Інтерв’ю

Питання можливої катастрофи на ЗАЕС є досить гострим і серйозним, саме тому воно піднялося на найвищий рівень. Місія МАГАТЕ ризикує, коли їде на окуповану територію, але варіантів мало. Росія, очевидно, шантажує світ ядерною загрозою, щоб виторгувати бажане. А це може бути, наприклад, визнання російського суверенітету над Кримом із боку світової спільноти.

Відео дня

Європі, напевно, було б простіше домовитися з росіянами. Але без України цього зробити не вдасться. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив юрист, аналітик Андрій Вігірінський.

– Що зараз відбувається на фронтах Херсонщини?

– Мені здається, аналіз треба провести, до певної міри спростувавши очікування громадян. Жителі, коли чують про контрнаступ на Херсонському напрямку, так чи інакше очікують, що буде зайняте чи деокуповане місто Херсон. Водночас тактичні завдання наших Збройних сил можуть полягати і в досягненні інших цілей, які, звичайно, у фінальному результаті мають привести до деокупації Херсона, але мають проміжні тактичні завдання.

Ми знаємо, що РФ та її окупаційні війська сформували щонайменше три лінії оборони на периметрі Херсонської області. Перше наше завдання – до настання холодів, до того моменту, коли інтенсивність бойових дій буде знижуватися, зруйнувати лінії оборони, щоб постійно тримати в напруженні й утримувати певну кількість військ РФ на певних напрямках. Якщо вони окопаються, то зможуть перекидати свої війська на інші ділянки фронту. Таке вже відбулось на сході – стабілізувалась умовна лінія фронту на Луганському напрямку, і Росія перекинула близько 20 тисяч військовослужбовців на південний напрямок, готуючись до наступу на Миколаївську область і на Одесу. Чому це відбулось? Саме за рахунок того, що вони укріпили свої позиції на Луганщині.

Тому наше завдання – зруйнувати лінії оборони, щоб Росія постійно мала необхідність у підвезенні озброєння і поповненні особового складу. Ми ж, руйнуючи транспортну інфраструктуру, з допомогою якої здійснюється підвезення військової техніки й особового складу, виснажуємо ворога. І ворог не має можливості швидко й оперативно поповнювати свої запаси. За таких умов ми виграємо для себе час і, зокрема, зменшуємо можливість наступальних операцій із боку Росії.

– У британській розвідці заявляли, що росіяни посилюють свої позиції на півдні і їхній супротив може бути жорстким.

– Ми фактично говоримо про одне й те саме. Вони збільшили чисельність особового складу на півдні. Плюс збільшили кількість техніки та складів, запасів, які сформовані для того, щоб у подальшому їх використати для наступальної операції. Тому, коли мова заходить про те, що британська розвідка констатує факт концентрації військової техніки, – так, про це обізнана наша розвідка. Ми навіть бачимо це з відкритих джерел, що постійно відбувається перекидання додаткових ресурсів із континентальної Росії. Відповідно, для нас завдання – цьому якомога скоріше та якомога сильніше зашкодити.

– Враховуючи ситуацію на Херсонському напрямку, чи можна говорити про якийсь переломний етап у війні?

– Пан Буданов сказав нам, що в серпні буде переломний момент. Я в жодному разі не хочу дискредитувати значення слів наших офіційних осіб, але фактично переломний момент у війні, яку розв’язала Росія на території України, відбувся на Київському напрямку. Тоді, коли Росія відступала з Київської, Сумської і Чернігівської областей. Вони називають це тактичним відступом, ми називаємо це перемогою.

– Чого нам не вистачає для контрнаступу, про який зараз усі говорять?

– Тут питання в очікуваннях людей. Контрнаступ – це деокупація території. Треба розділяти цілі, які досяжні в короткостроковій перспективі, середньострокові та довгострокові. Коли люди говорять про контрнаступ, хтось може вкладати в це питання деокупацію Криму, але ми, очевидно, говоримо про те, що Крим належить швидше до стратегічних і довгострокових цілей, ніж до короткострокових.

Виходячи з тих цілей, які озвучують офіційні особи з нашого військово-політичного керівництва, це – деокупація частини Херсонської області, деокупація Херсона та Запорізької області. Плюс Харківська область. Ізюмський напрямок – це один із логістичних маршрутів постачання озброєння РФ. Для того, щоб вони підживлювали військове формування в Луганській і Донецькій областях. Тому для нас кожний відвойований кілометр – це в принципі певний успіх у військовій операції. Чого нам не вистачає? З огляду на все, нам бракує тої техніки, яка повинна супроводжувати наступальні дії.

– Нещодавно США заявили, що для контрнаступу вони нам надали достатньо зброї. Чи вистачить цього?

– Сполучені Штати Америки говорять дещо по-іншому. Вони кажуть про те, що надали достатньо зброї для виконання тих завдань, які сьогодні виконують українські Збройні сили. В їхньому розумінні, це завдання зі стримування ворога, його виснаження, але не контрнаступ.

У теорії, яку ми всі чули від панів Арестовича, Подоляка, Данілова та інших, під час наступальної операції співвідношення сил із противником має бути щонайменше три до одного. У нас такої переваги над ворогом, станом на сьогодні, принаймні за тими відомостями, які мені відомі, які є в публічному доступі, немає.

Нема переваги в авіації. Тому що повинен бути авіаційний супровід із повітря в наступальній операції. У нас немає переваги в бронетехніці, у нас немає переваги в артилерії і в реактивних системах залпового вогню. Але це, знову ж таки, одна теорія. Водночас американська та британська преса пишуть про те, що наша операція спланована за дещо іншими лекалами, ніж як це було у радянській армії, де саме ті чисельні переваги мали значення. У нас є перевага в точності, але на полі бою точність потребує ще й кількісного підґрунтя.

– 8 вересня заплановано зустріч у форматі "Рамштайн". Буде додаткова зброя?

– Я думаю, що багато в чому зустріч у "Рамштайні" стане предметною з точки зору аналізу наступальної операції, яку сьогодні здійснює Україна вздовж усієї лінії фронту. Вчора Подоляк сказав про те, що ми не даємо можливості російським військам, розуміючи, що в них обмежений контингент, сконцентруватися виключно на одному напрямку. Ми здійснюємо ті чи інші активні дії по всій лінії фронту. Ми розуміємо, що будуть втрати серед особового складу з українського боку, будуть втрати серед військової техніки. Все це аналізуватиметься та обговорюватиметься у форматі "Рамштайн".

Нам би хотілось, щоб там обговорили питання інтенсифікації навчання українських пілотів із використання штурмовиків НАТО: чи це будуть французькі штурмовики, чи американські F-15 чи F-16, чи інші бойові літаки, які використовуються саме для супроводження наземних операцій. Тому що з повітря нам потрібна допомога нашим військовим.

Плюс є ще питання, які анонсувалися на рівні Європейського Союзу, в межах системного питання безпеки – це створення колективної системи протиповітряної оборони, до якої не може не ввійти Україна. Це один з елементів колективної військової безпеки Європейського Союзу. Цей комплекс питань, залежно від нагальності, й буде предметом обговорення у форматі "Рамштайн".

– Що може означати звернення президента, в якому він радить мешканцям Кримського півострову триматися від військових об’єктів подалі?

– Президент продовжує системну інформаційно-психологічну операцію. Він підтримує ту інформаційну стратегічну лінію, яку зайняла Україна та яка підтверджується конкретними воєнними заходами, пов’язаними з ударами по військових об’єктах на території Криму.

– Але чи можна повернути Крим військовим шляхом?

– Теоретично, в разі необмежених можливостей, – так. Якщо наші можливості будуть необмежені, як і політична воля наших союзників, які ці можливості формують. Має скластися ціла сукупність обставин, за яких це можливо, а потім необхідно повернутися до питання демографії і ментального повернення. Спочатку ми говоримо військове – це зайняття території, а далі треба розуміти, яке населення зараз у Криму. Вони ж примусово переселяли чималу кількість осіб на територію автономної республіки. Не кажучи про заходи, які вони вчиняли щодо кримських татар: переслідування, висилки, притягнення до відповідальності з реальними термінами ув’язнення. Тому якщо ми говоримо про територію, якщо зірки складуться так, що всі наші союзники й партнери відчують, що Росія перебуває в тому безпорадному стані, за якого силове захоплення частини того, що вони вважають своєю територією, а Україна і весь світ обґрунтовано вважають територією України, є прийнятним із точки зору можливих втрат, так, тоді ми зможемо повернути Крим.

– Яка вірогідність застосування ядерної зброї без ядерного удару на Запорізькій АЕС? До чого нам треба готуватись?

– Власне, через таку вірогідність це питання порушено на міжнародному рівні, рівні ООН, президента Туреччини Ердогана. Саме через таку вірогідність сьогодні місія МАГАТЕ, попри обстріли Енергодара, які тривають системно, попри небезпеку й попри те, що Енергодар перебуває на тимчасово окупованій частині території України, їде обстежувати Запорізьку атомну електростанцію. Для того, щоб унеможливити цю подію.

В Україні всі дуже стурбовані опалювальним сезоном, що абсолютно закономірно й правильно. З точки зору контролю за таким об’єктом, як Запорізька атомна електростанція, Росія фактично може впливати на перебіг нашого опалювального сезону. Бачив аналітику, що у випадку якщо ЗАЕС вивести з експлуатації, для підтримання балансу в системі потрібно буде палити щонайменше 10 тисяч тонн вугілля щодня на вугільних електростанціях. А це може призвести до віялових вимкнень, до чергової хвилі переміщення осіб усередині України, що цілком на руку Російській Федерації.

Ми не повною мірою і не до кінця розуміємо, чого на рівні шантажу хоче Росія за те, щоб, наприклад, покинути територію Запорізької атомної електростанції. З точки зору їхніх завдань під час війни, вона їм потрібна, але вони не бачать сенсу зараз її покидати. Значить, їм потрібно запропонувати щось таке, причому запропонувати і на рівні Європейського Союзу, і Сполучених Штатів, чого вони прагнуть. Це може дійти ледь не до визнання Криму російським. Я не думаю, що європейці готові до таких перемовин. Тобто сама проблематика глобальна, і якщо буде торг щодо деокупації Енергодара та Запорізької АЕС, створення демілітаризованої зони, у цього буде дуже висока ціна.

Європі, напевно, було б простіше домовитися з росіянами. Без України цього зробити не вдасться.

– Що потрібно вдіяти, щоб захисники "Азовсталі" повернулися додому?

– Щонайменше, припинити апелювати до міжнародних організацій. Спроможність міжнародних організацій, як би вони не називались, вплинути на квазісудовий процес, який відбувається довкола захисників "Азовсталі", нульова. Ні Організація Об’єднаних Націй, ні Червоний хрест, вони нічого не можуть вдіяти на території Луганської і Донецької областей.

Я би все-таки в питаннях захисників "Азовсталі" був доволі обережними в коментарях, тому що, так чи інакше, вихід із самої території заводу відбувався під гарантіями та домовленостями. Ці домовленості мали певний алгоритм. Я не думаю, що наше військово-політичне керівництво, яке давало згоду на вихід наших захисників із території "Азовсталі", пішло на це, якщо воно не було впевнене в тому, що з вірогідністю принаймні в 98% ці домовленості буде виконано.

А, можливо, за цей час Україна сформувала вже достатній запас обмінного фонду, який дозволить вступити в комунікації з обміну військовополоненими. Ми цього не знаємо, це насправді той обсяг інформації, який під секретом. У нас же Буданов займається цим питанням, питанням комунікації щодо обміну. Відповідно, це його сфера відповідальності.

– На завершення подивимося на справи у парламенті. Депутати хочуть повернути акцизи на пальне. Як це вплине на ціни, враховуючи, що вони й так уже високі?

– В першому читанні законопроєкт було проголосовано, причому доволі складно. Бо не вистачило голосів "Слуг народу", вимушені були додавати свої голоси депутатські групи, зокрема ті, які раніше, напевно, не голосували б за такі законопроєкти. Група з ексчленів ОПЗЖ віддала частину голосів.

У цьому законопроєкті змінилися ставки акцизу. Раніше пропонувалося 200 доларів на бензин і на дизель, і, відповідно, така ж сама ставка акцизу на газ, щоб урівняти всі види енергоресурсів, щонайменше, в акцизах. Зараз ця ставка знижена до 100 доларів для бензину та дизеля і начебто до 50 доларів – для газу. Я веду до того, що з весни, коли акцизи було скасовано, ціни на нафту впали на 30 відсотків. АЗС станом на сьогодні мають змогу навіть повертати корпоративні знижки, які існували до активної фази війни. Значить, станом на сьогодні вже йде конкуренція за споживача, що відбувається за рахунок ціни, яку можна, виявляється, знизити для того, щоб у тебе заправлялися більше.

Тому якщо в такому вигляді буде проголосовано законопроєкт, зі збереженням курсу, за відсутності зростання вартості нафти на спотових ринках, за цих усіх умов ціни на АЗС збільшуватись не повинні.